МІСЦЕ УКРАЇНИ В ГЛОБАЛЬНИХ ЛАНЦЮГАХ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ В ЕЛЕКТРОННІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ. Переважно в межах відповідних ланцюгів діють підприємства-філії великих корпорацій (наприклад, «Леоні» в м. Стрий). На них залучають місцеву робочу силу до виконання простих робіт зі складання компонентів окремих видів електронної продукції. Головними чинниками їхнього розміщення переважно на заході України є близькість до відповідних складальних заводів у країнах ЄС та дешевша робоча сила. Обсяг виробництва продукції, її асортимент визначають у штаб-квартирах відповідних ТНК — виробників кінцевої продукції (наприклад, легкових автомобілів). Таким чином відповідні підприємства навіть не постачають свою продукцію на філії цих корпорацій в Україні, на яких здійснюють великовузлову зборку відповідних виробів. (Поясніть чому.)
• Як на вашу думку, яку промислову політику слід впровадити в Україні?
ВИРОБНИЦТВА ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ПОБУТОВОЇ ХІМІЇ: ЧИННИКИ Й ОСОБЛИВОСТІ РОЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ. Більшість підприємств фармацевтичної промисловості України збувають свою продукцію за кордоном. Переважно вони є у власності вітчизняних фізичних і юридичних осіб та розташовані у великих містах: Київ, Львів, Харків (мал. 110). Окремі компоненти виробляють їхні виробничі філії в інших населених пунктах (наприклад, у м. Шостка). Головними чинниками їхнього розміщення є висококваліфіковані кадри та наявність спеціальної інфраструктури для виробництва ліків і медикаментів.
Натомість більшість продукції побутової хімії випускають підприємства, що є виробничими філіями ТНК (наприклад, «Проктер енд Гембел» належать два заводи в містах Бориспіль і Покров). Вони передусім орієнтовані на збут своєї продукції на внутрішній ринок України. Переважно вони розміщені в малих і середніх за людністю містах, що мають вигідне транспортно-географічне положення, достатню кількість вільних водних й енергетичних ресурсів і можливість облаштувати великі складські території.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ Й ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА МЕБЛІВ, ТЕКСТИЛЮ, ОДЯГУ, ВЗУТТЯ, ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ. У меблевій промисловості за останні 20 років відбулась модернізація провідних старих і відкриття нових фабрик (наприклад, у м. Тернопіль). Розширення виробництва зумовлено наявним стабільним внутрішнім попитом на меблі економ-класу. Відповідно зміни в добробуті населення прямо впливають на обсяги виробництва на відповідних підприємствах. Переважно вони належать вітчизняним власникам, хоча окремі (наприклад, польська компанія «БРВ») мають свої виробничі підрозділи в Україні. Це зумовлено потребою мінімізувати витрати на перевезення й розмитнення готових меблів.
Виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів поширено по всій Україні. Найбільшими центрами цього виду економічної діяльності є провідні за людністю міста. Харчова промисловість не лише відновила обсяги виробництва на рівні 1990 р., а й значно їх перевищила. Певних змін зазнала видова структура, адже змінилась купівельна спроможність населення, і на вітчизняний ринок прийшли провідні ТНК-гіганти. Суттєвий вплив на підвиди міжнародної спеціалізації України в цьому виді економічної діяльності має збут їхньої продукції на зовнішніх ринках, особливо в цукровій і сироробній промисловості. Окремі підвиди зазнали змін територіальної структури. Так, у коньячній промисловості з'явились нові підприємства (наприклад, у м. Бучач), що використовують іноземну сировину.
Відкриваємо Україну
У 2018 р. відкрито найбільший (за потужністю) крохмальний завод в Україні в с. Нові Білоуси (Чернігівська область). Потужність переробки — 1200 т сировини на добу.
У текстильній промисловості та виробництві одягу за роки незалежності України відбулися структурні зміни. Поява дешевшої аналогічної продукції іноземних компаній на внутрішньому ринку зумовила зміну асортименту й обсягів вітчизняного виробництва. Чимало великих фабрик закрили з причин технологічної відсталості (наприклад, фабрику «Киянка» в м. Київ). Більшість підприємств виробляють готовий одяг на основі давальницьких схем, що пояснює коливання обсягів випуску такої експортної продукції. Шкіряна і взуттєва промисловості так само змінили обсяги виробництва продукції за умов високої конкуренції з іноземною продукцією на вітчизняному ринку, а також через розпад колишньої колгоспно-радгоспної системи, що постачала для них сировину. Скорочення поголів'я худоби, продаж значної частини шкіряної сировини за кордон — основні причини браку сировини. Виробництво скоротилось у перші роки незалежності через застарілість обладнання та зниження попиту на продукцію. Діючі сучасні підприємства виробляють продукцію на внутрішній ринок і за кордон. Фактично вони орієнтовані на іноземного споживача.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне
- Переважно в межах відповідних глобальних ланцюгів доданої вартості виробництва та реалізації електронної продукції в Україні діють підприємства-філії великих корпорацій зі збирання найпростіших компонентів відповідних виробів.
- Більшість підприємств фармацевтичної промисловості України орієнтовані на іноземні ринки.
- У меблевій промисловості за останні 20 років відбулась модернізація провідних старих і відкриття нових фабрик. Переважно вони належать вітчизняним власникам.
- Виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів поширено по всій території України. Вітчизняний ринок контролюють провідні ТНК.
- У текстильній промисловості та виробництві одягу за роки незалежності України відбулися структурні зміни та з'явились нові сировинні бази. Більшість підприємств виробляють готовий одяг на основі давальницьких схем.
Знаю і вмію обґрунтувати
- 1. Назвіть головні чинники створення в Україні заводів ТНК зі складання окремих напівфабрикатів і компонентів електронної промисловості. Письмово
- 2. Обґрунтуйте, чому провідні за людністю міста України є головними центрами харчової промисловості в державі.
- 3. Чому більшість підприємств меблевої промисловості належить вітчизняним юридичним особам?
- 4. Поясніть, чому більшість продукції побутової хімії випускають підприємства, розміщені у вітчизняних малих і середніх за людністю містах.
- 5. Схарактеризуйте особливості виробництва одягу в Україні. Письмово
Працюю з картою
Знайдіть на карті шкільного атласу й позначте на контурній карті центри кондитерської промисловості в Україні. Поясніть особливості їх розміщення.
Шукаю в Інтернеті
За допомогою офіційного сайту районної чи міської адміністрації з'ясуйте, які підприємства харчової промисловості діють у межах райони/міста, де ви живете. Поясніть їхню спеціалізацію.
Генерую ідеї
Продумайте й запропонуйте заходи, спрямовані на збільшення експортних поставок продукції харчової промисловості з району, в якому ви живете, що можуть бути реалізовані місцевим органом влади у рамках його повноважень.
1.Прочитай та запиши головне.
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ Й РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ. Виробництво та розподілення електроенергії розвивалися стабільно. Найбільше виробляють електричного струму Донецька, Запорізька, Миколаївська, Рівненська області (мал. 108). (Поясніть, чому саме ці області.) Було виведено з експлуатації Чорнобильську АЕС (2000 р.), у результаті скоротились обсяги виробництва електричного струму. Експортують його чверть, що дає змогу підприємствам атомної енергетики отримувати кошти для оновлення виробничих потужностей.
Мал. 108. Структура виробництва електричного струму за регіонами України (2018 р.), млн кВт*год
Уведено в експлуатацію: 4-й блок Рівненської і 2-й блок Хмельницької АЕС (2004 р.), Ташлицька (2006 р.) і Дністровська ГАЕС, відновлено низку малих ГЕС, збудовано малопотужні вітрові й сонячні електростанції. Високий ступінь зношення передавальних пристроїв спричиняє втрати до 30 % електричного струму в мережах. Їхня реконструкція й модернізація просуваються повільно, а це потребує зосередження енергоємних виробництв біля джерел виробництва електричного струму. Виникають проблеми при подальшій електрифікації комунального господарства на фоні зростання його споживання господарствами населення.
ЗАМКНУТИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦИКЛ РОЗРОБЛЕННЯ Й ВИРОБНИЦТВА ЛІТАКІВ В УКРАЇНІ, ЕКСПОРТ Й ІМПОРТ АВІАРАКЕТНОЇ ТЕХНІКИ. Україна успадкувала від СРСР замкнений виробничий комплекс у цивільному літакобудуванні. Значною мірою його розвиток визначався експортом більшості продукції. Переважно вітчизняні авіакомпанії закуповують літаки іноземного виробництва, тоді як відповідна національна продукція йде на експорт. В основі технологічного циклу є такі великі підприємства, як «Антонов» і «Мотор Січ», до яких постачають різні складові літаків підприємства-суміжники в межах виробничої кооперації.
• Пригадайте визначення терміна «виробнича кооперація».
На світовому ринку цивільної авіації вітчизняні літаки переважно продають до країн СНД, Азії, Африки. Там вони добре себе зарекомендували як надійні літальні апарати у складних місцевих кліматичних умовах.
Сучасне ракетобудування України так само успадковане з радянських часів. Головним підприємством з випуску ракет є Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова (м. Дніпро), яке їх випускає переважно з деталей і компонентів, зроблених на вітчизняних заводах-суміжниках. При цьому все виробництво балістичних ракет орієнтовано повністю на експорт через відсутність в Україні власної інфраструктури для їх запуску. Відповідні поставки регулюються міждержавними угодами через можливість використання ракет у воєнних цілях.
ВИРОБНИЦТВО АВТОМОБІЛІВ, СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ: ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ, МІЖНАРОДНЕ КООПЕРУВАННЯ. У вітчизняному виробництві автомобілів маємо дві групи компаній. Першу представляють національні підприємства (наприклад, «АвтоЗАЗ» у м. Запоріжжя), які виготовляють авто з українських деталей і компонентів. Другу — підприємства з великовузлової зборки іноземних автомобілів (наприклад, завод «Шкода» в с. Соломоново Закарпатської області). На підприємства другої групи майже всі компоненти завозять із закордону в межах глобальних виробничих ланцюгів великих ТНК в автомобілебудуванні. На ці компанії працюють окремі підприємства, засновані їхніми партнерами (наприклад, «Косталл» у м. Переяслав-Хмельницький) для виробництва окремих компонентів автомобіля. Ці підприємства в межах стабільної виробничої кооперації постачають компоненти на головні заводи автомобільних компаній у Європі. Там їх монтують у модулі, щоб потім надіслати в Україну для великовузлової зборки.
У сільськогосподарському машинобудуванні України відбулись помітні зміни за роки незалежності (мал. 109 на с. 177). Більшість старих великих заводів, (наприклад, у м. Тернопіль), перестали існувати. Виробництво відповідної техніки має два головні напрями: малу нескладну техніку та реманент для фермерів і господарств населення виробляють майже в усіх районах держави, а велику складну техніку та устаткування — лише на потужних підприємствах, наприклад «Ельворті» (м. Кропивницький). Значну частину продукції цих підприємств постачають на експорт.
Мал. 109. Виробництво сільськогосподарської техніки в Україні
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне
- Найбільше виробляють електричного струму Запорізька, Донецька, Миколаївська, Рівненська області.
- Україна має замкнений виробничий комплекс цивільного літакобудування.
- У вітчизняному виробництві автомобілів маємо дві групи компаній. Першу представляють національні підприємства, які виготовляють їх з деталей і компонентів, вироблених в Україні. Другу — підприємства з великовузлової зборки іноземних автомобілів.
- Малу просту техніку та реманент для фермерів і господарств населення виробляють майже в усіх районах держави; велику складну техніку й устаткування — на окремих потужних підприємствах.
Усно обґрунтуй відповідь.
- 1. Чому за роки незалежності України вводили в експлуатацію нові блоки на АЕС?
- 2. Яка роль відновних джерел енергії у виробництві електричного струму в Україні?
- 3. Чому Запорізька область є лідером в Україні за виробництвом електроенергії?
- 4. Що таке «виробнича спеціалізація»?
- 5. Чому більшість вітчизняних цивільних літаків експортують?
- 6. Поясніть існування двох груп компаній у виробництві автомобілів в Україні.
- 7. Чому малу нескладну техніку та реманент для фермерів і господарств населення виробляють майже в усіх районах держави?
Попрацюй з картою
Знайдіть на карті шкільного атласу й позначте на контурній карті розміщення провідних центрів транспортного машинобудуваня в Україні.
Знайди в Інтернеті і напиши повідомлення.
За допомогою офіційного сайту Головного управління статистики у вашій області з'ясуйте, які види продукції сільськогосподарського машинобудування виробили минулого року. За допомогою пошукових серверів знайдіть, які саме підприємства є провідними в цьому підвиді економічної діяльності у вашій області.
• Прочитайте та запишфть головне
Які особливості розвитку сільського господарства України за часів незалежності? В Україні, з її великими масивами родючих чорноземів, давніми землеробськими традиціями, сільське господарство відіграє особливу роль. Від його розвитку залежить не лише економічне зростання, а й продовольча безпека країни, добробут людей, збереження сільського населення і загалом самобутність нації. За роки незалежності в сільському господарстві відбулися суттєві зміни: так, на зміну колгоспам і радгоспам, прийшли нові форми господарювання. Це були господарські товариства, кооперативи і фермерські господарства, а також агрохолдинги (мал. 30.1), що поєднують кілька компаній, які не тільки виробляють сільськогосподарську продукцію, але й здійснюють її переробку. У володінні нових підприємств наявна переважна більшість сільськогосподарських угідь, однак значну частку продукції виробляють також й індивідуальні господарства населення: так, розвиток фермерства охопив майже всі регіони України.
Основною галуззю сільського господарства є рослинництво, для розвитку якого в Україні існують сприятливі ґрунтово-кліматичні ресурси. За незначної зміни структури посівних площ (збільшення площ зернових, технічних культур, зменшення - кормових, овочевих культур) відбулися трансформації структури зернових на користь пшениці, кукурудзи, а також бобових, сої. Серед технічних культур збільшувалася площа ріпаку і соняшнику, зменшувалася - цукрових буряків, льону, тютюна. Деякі культури, такі як соняшник, кукурудза, вирощують навіть поза межами їхнього традиційного висіву - у Поліссі.
Перехід сільського господарства на ринкові умови господарювання сприяв упровадженню нових технологій вирощування та використання високоврожайних сортів сільськогосподарських культур. Це привело до збільшення валових зборів сільськогосподарських культур, передусім зернових, олійних, овочів, цукрових буряків. Серед ефективних технологій у рільництві українські аграрії застосовують точне землеробство, завдяки якому на основі використання докладних даних геоінформаційних систем (ГІС або ДЗЗ) про конкретне поле точніше оцінюють оптимальну густоту висіву, унесення добрив і засобів захисту рослин, розраховують урожайність, а відтак і витрати на виробництво продукції.
ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ
В останні роки Україна показує рекордні показники збору зерна. За підсумками 2018 р. зібрано і намолочено майже 70 млн т зерна при врожайності 47,4 ц/га. Виробництво зернових культур є конкурентоспроможною сферою на міжнародному ринку зерна. Крім того, зібрано значний врожай технічних культур, зокрема соняшнику - 14 млн т, сої - 4,5 млн. т, ріпаку - 3 млн т. Ці показники є вищими, ніж у попередні роки.
Мал. 30.1. Найбільші агрохолдинги України
Зменшення посівних площ під кормовими культурами зумовило значне скорочення чисельності поголів'я худоби, зміну кормової бази скотарства і свинарства на користь штучних кормів. При цьому розвиток тваринництва на сучасному етапі націлений на створення нових ферм з передовими технологіями виробництва.
• Які напрямки підвищення конкурентоспроможності сільського господарства? Для традиційних аграрних регіонів України виклики останніх років пов'язані з посиленням глобалізації, загостренням конкурентної боротьби на світових агропродовольчих ринках, зростанням попиту на окремі види сільськогосподарської продукції. Це викликає необхідність підвищення конкурентоспроможності вітчизняних сільгоспвиробників та пошуків потужних джерел конкурентних переваг. На думку експертів, такими перевагами українських аграріїв сьогодні є постачання на ринок продукції високої якості і низької собівартості. Високий економічний ефект (прибуток) і значний попит на зовнішніх ринках забезпечують зернові та олійні культури (пшениця, кукурудза, соняшник, ріпак, соя). Саме тому головною метою аграріїв на найближчу перспективу є, на основі новітніх технологічних рішень, підняти врожайність і збільшити річний обсяг виробництва зернових та олійних культур в Україні до 100 млн т.
Дедалі частіше наголошується на необхідності використання в конкурентній боротьбі розвитку нішевих виробництв - концентрації на виробництві найбільш затребуваних специфічних продуктів. Так, нішевими напрямками у тваринництві є вівчарство, козівництво та крільництво. У рослинництві ж підвищується попит на такі культури, як гірчиця, льон олійний, соняшник з великим вмістом олеїнової кислоти, соняшник кондитерських сортів, волоські горіхи тощо. В аграрній сфері України намітилася тенденція до збільшення експорту не тільки сировини, а й напівфабрикатів і готової продукції, що значно збільшує її додану вартість, а виробникові-фермеру - прибуток. Зокрема, збільшують поставки доволі «екзотичної продукції» - чорниці та журавлини, варення та джемів, равликів та молюсків, воску бджолиного, троянд тощо.
ГЕОГРАФІЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
Конкурентоспроможною компанією на ринку сільськогосподарської продукції є компанія TBFruit, яка володіє 1,2 тис. га фруктових і ягідних садів. Однак виробляє і продає підприємець-аграрій не яблука чи малину із чорницею, а продукти їхньої переробки, збільшуючи тим самим додану вартість. За 15 років роботи в цій сфері він досяг значних успіхів на світовому ринку яблучного концентрату. Частка компанії, яка має заводи в Україні, Польщі, Молдові, складає 10-12 %. Схожі цифри з малиновим концентратом. Компанія має контракти зі світовими лідерами Coca-Cola і Danone. Окрім того, виробляє та експортує соки та смузі. Географія поставок включає не тільки країни Європи та Близького Сходу, а й Японію, США, Китай. Нині компанія починає випускати пектин - популярний продукт із відходів яблучного виробництва. Також вона вирощує столовий буряк і переробляє його на пудру, яку використовують у фармакології та косметології.
Як ви вже знаєте, додана вартість - це вартість, яку дійсно додають у процесі виробництва товарів до вартості сировини чи матеріалів, палива на кожній стадії руху товару від виробника до споживача. Наприклад, програма збільшення доданої вартості в ланцюгах постачання від виробника до споживача в молочному та фруктово-овочевому секторах успішно реалізована в проекті «Агро-Львів». Зокрема, суть ланцюга доданої вартості в молочному секторі зводилася до зниження собівартості продукції на всіх етапах просування молока від корови до споживача.
Основним ринком збуту сільськогосподарської продукції з України є країни Європи, частка яких в експорті постійно зростає.
• Які конкурентні переваги гірничо-металургійного комплексу України? Серед виробництв цього комплексу насамперед звертає на себе увагу видобуток і експорт залізної руди. Основним районом залізорудної промисловості є Криворізький залізорудний басейн, який дає понад 90 % видобутку залізної руди. Україна належить до країн-лідерів з експорту залізної руди у світі. Конкурентними перевагами української залізорудної промисловості є насамперед якість руди, особливості її збагачення, виробництво окатків. Частка концентратів у товарній руді складає понад 70 %.
На користь експорту українських руд також кон'юнктура ринку, тобто значне зростання попиту на залізну руду, яке спричинило й зростання ціни на неї. При цьому суттєве зростання світових цін сприяло нарощенню вартісних обсягів експорту продукції залізних руд до Європи та інших країн світу, зокрема, у 2017 році. Найбільшим імпортером української залізорудної сировини став Китай, поставки до якого склали у грошовому вираженні 720,334 млн доларів, або 27,8 % загального обсягу експорту цієї продукції. На другому місці Словаччина, експорт якої за рік склав 312,195 млн доларів (12,1 %) і Австрія - на 292,03 млн доларів (11,3 %). В інші країни експортовано залізної руди на 1,263 млрд доларів (48,8 %).
Україна займає провідні позиції у світі з виробництва та експорту чорних металів (зокрема, сталі). Основна частина продукції чорної металургії, яку експортують до інших країн, виробляється у Дніпрі, Кам'янському, Запоріжжі, Маріуполі (мал. 30.2).
Мал. 30.2. Географія чорної металургії
Собівартість продукції чорної металургії України складається з багатьох видів витрат, серед яких основними є витрати на сировину, енергоносії, амортизацію і знецінення основних засобів, витрат на техобслуговування і ремонт. Сукупність цих витрат визначає високу собівартість продукції металургійного виробництва. На сьогодні конкурентні переваги національних виробників чорних металів зумовлені переважно забезпеченістю природними ресурсами і висококваліфікованими кадрами. Конкурентоспроможність українських виробників ґрунтується також на порівняно низькому рівні внутрішніх цін на сировину та вугілля, а також малими інвестиційними витратами на підтримку і модернізацію виробництва. Проте існує ціла низка перешкод, які знижують конкурентоспроможність української чорної металургії. Серед них насамперед - низький техніко-технологічний рівень підприємств чорної металургії та значно вища собівартість продукції українських металургів, порівняно з їхніми іноземними конкурентами. Незважаючи на те що фізичні обсяги виробництва та експорту чорних металів знизилися через захоплення низки металургійних підприємств на неконтрольованих Україною територіях, вартісні обсяги експорту продукції металургії збільшилися завдяки зростанню світових цін на неї. Крім того, наша держава належить до світових виробників сталі, зберігаючи 13-те місце (за даними 2018 р.).
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
МАЄТЕ ЗНАТИ:
- за роки незалежності в сільському господарстві з'явилися нові форми господарювання;
- основною конкурентоспроможною галуззю сільського господарства є рослинництво, зростає роль нішевих виробництв;
- в аграрній сфері України спостерігають тенденцію до збільшення експорту не тільки сировини - зернових та олійних культур, а й напівфабрикатів і готової продукції;
- Україна займає провідні позиції у світі з експорту залізної руди і сталі.
- Виконайте тести.
- Тести
- 1.Які розрізняють види спеціалізації?
- а) Комплексна б) Предметна в) Подетальна г) Технологічна
- 2. Вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці між країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва, називається:
- а) Спеціалізація виробництва б) Міжнар дний п діл пр ці о́ о́ а́ в) Комплексний розвиток
- 3. На глобальний ринок товарів Україна експортує: а) Алмази б) Зернові в) Чорні метали г) Харчові продукти д) Ефіроолійні культури
- 4. Яка частка сільськогосподарських угідь в загальній площі України? а) 52 % б) 70 % в) 90 %
- 5. Яке місце займає Україна у світовому аграрному експорті соняшникової олії (на 2019 рік)? а) 1-ше б) 4-те в) 5-те 6. Де в Україні зосереджені найбільші посівні площі соняшнику? а) Південні області б) Західні області в) Північні області
- 7. На світовому ринку Україна відома, як країна, що видобуває: а) Олов′яні руди б) Залізні руди в) Марганцеві руди г) Титанові руди д) Мідні руди
- 8. Які розрізняють форми суспільної організації виробництва? а) Концентрація б) Кооперування в) Дисперсія г) Агломерування д) Спеціалізація
- 9. Які галузі відіграють основну роль в експорті України? а) Агропромисловий комплекс, металургійний комплекс б) Деревообробна промисловість, легка промисловість в) Машинобудування, агропромисловий комплекс
- 10. Скільки відсотків світових запасів марганцевих руд видобувають в Україні? а) 25% б) 42% в) 35%
- Домашнє завдання: Опрацювати § 29 – 30 підручника.
- Письмо відповісти на запитання 1. Які конкурентні переваги забезпечують розвиток в Україні різноманітних виробництв харчових продуктів і напоїв?
• Особливості сучасної національної системи розселення. Унаслідок різних видів взаємозв’язків між населеними пунктами сформувалася єдина система розселення, під якою розуміють систему населених пунктів певної території з різнобічними зв’язками між ними. Вона включає населені пункти різної величини і функцій, тісно взаємопов’язаних з виробництвом, і розвивається в єдності з ним. Провідним у цьому взаємозв’язку є виробництво, яке визначає розвиток систем розселення. А ті, зі свого боку, впливають на розвиток і розміщення нових галузей виробництва й сфери послуг.
Сучасна національна система розселення представлена різноманітними елементами - поселеннями, що функціонують у тісному взаємозв’язку в міській і сільській місцевостях України. У її складі виділяють регіональні системи розселення, які сформувалися на основі територіальних відмінностей історичного, економічного й соціального розвитку та ін.
Нині в Україні виділяють сім регіональних систем:
- Донбаська (Донецька й Луганська області; центр - Донецьк);
- Придніпровська (Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області; центр - Дніпро);
- Північно-Східна (Харківська, Полтавська та Сумська області; центр - Харків);
- Центральна (Київська, Чернігівська, Житомирська та Черкаська області; центр - Київ);
- Західна (Волинська, Рівненська, Львівська, Тернопільська, Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька області; центр - Львів);
- Південна (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та АР Крим; центр - Одеса);
- Подільська (Вінницька та Хмельницька області; центр - Вінниця).
На Донбасі та Придніпров’ї розселення зумовлене передусім промисловим розвитком. Західна та Центральна Україна більшою мірою зазнала впливу чинника сільського розселення. На півдні України вплив обох цих чинників майже врівноважений.
• Типи міських населених пунктів. Основним чинником, що дає змогу відрізнити міський населений пункт від сільського, є кількість населення, що працює поза аграрною сферою. До міських населених пунктів в Україні відносять міста й селища міського типу (містечка). Місто - це населений пункт, де мешкає не менше ніж 12 тис. осіб, основна частина якого зайнята несільськогосподарськими видами діяльності. Селища міського типу - це населені пункти, у яких мешкає понад 3000 осіб, при цьому в сільському господарстві працюють не більше ніж 15 %. Виділяють також курортні селища - населені пункти, де мешкає понад 2000 постійних жителів, а кількість відпочиваючих, які приїздять сюди щороку, становить не менше ніж половину постійних жителів. Мешканців міст, селищ міського типу, курортних селищ відносять до міського населення.
За кількістю мешканців (людністю) в Україні виділяють такі типи міських поселень: малі (до 50 тис. осіб), середні (50-100 тис. осіб), великі (100-500 тис. осіб), дуже великі (500-1000 тис. осіб) міста і міста-мільйонери (понад 1 млн осіб). Офіційно до міст-мільйонерів відносять усього три українських міста - Київ (станом на 01.09.2018 р. тут мешкало 2,93 млн осіб), Харків (1,44 млн осіб) та Одеса (1 млн 9 тис. осіб), із серпня 2018 р. м. Дніпро втратив свій мільйонний статус (999 тис. осіб). Загальна кількість міських поселень в Україні становить 1356 міст і містечок, серед яких міст було 461. До дуже великих міст належать Дніпро, Донецьк (до 2014 р., коли розпочалася Антитерористична операція), Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг. Отже, у великих, дуже великих і містах-мільйонерах мешкає понад 60 % міського населення України.
За адміністративним поділом міські поселення поділяються на міста районного, обласного та загальнодержавного підпорядкування. До останніх належать Київ і Севастополь.
Важливим показником для розвитку господарського комплексу України є функціональна типологія міських населених пунктів, яка враховує людність, структуру зайнятості за сферами господарства, адміністративний статус, організаційно-господарські й соціально-культурні функції міста, його системоорганізуюче значення, положення в системі розселення, перспективи розвитку. І згідно із цим міста поділяються на такі типи:
- 1) важливий промисловий, науковий, культурно-освітній, управлінський центр із розвиненою сферою послуг (столиця України - м. Київ);
- 2) адміністративні, багатогалузеві й найбільші культурні та наукові центри (Харків, Дніпро, Одеса, Донецьк, Львів);
- 3) багатогалузеві промислові центри (Кривий Ріг, Маріуполь, Запоріжжя, Луганськ);
- 4) транспортно-промислові центри (Одеса, Миколаїв, Львів);
- 5) транспортні центри (Чорноморськ, Південний, Чоп, Ковель, Козятин, Ясинувата, Жмеринка);
- 6) промислові центри (Рубіжне, Сєверодонецьк, Краматорськ);
- 7) організаційно-господарські й культурно-побутові центри місцевого значення (більшість малих міст і селищ міського типу);
- 8) курортно-оздоровчі центри (Ялта, Євпаторія, Трускавець, Миргород).
Частина великих і найбільших міст разом із прилеглими до них містами й селищами різного типу утворюють агломерації. Агломерації - це зони близько розташованих міст із різними зв’язками й високою густотою населення. В Україні налічують 19 агломерацій, які за особливістю центру, що об’єднує їх, поділяють на моноцентричні (центром виступає одне місто - Київська, Харківська, Львівська, Одеська тощо) та поліцентричні (формуються навколо двох і більше міст - Дніпровсько-Кам’янська, Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакіївська). В агломераціях проживає 40 % населення України й майже 50 % міського.
Кількість міських жителів в Україні постійно зростає. Процес зростання чисельності міст, збільшення частки міського населення та ролі міст у житті суспільства називають урбанізацією. Урбанізація як процес характеризується такими поняттями, як рівень і темпи урбанізації. Рівень урбанізації показує частку міського населення від загальної людності певної території. Високим вважається рівень урбанізації понад 60 %, середнім - 40-60 %, а низьким - менше ніж 40 %. Рівень урбанізації в Україні високий і становить 69 % (2018 р.). Найвищий рівень урбанізації спостерігається в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській і Харківській областях (мал. 1). Темпи урбанізації показують, як швидко зростає міське населення в Україні. Порівняно з 1970 р. урбанізація в Україні збільшилася на 11 %.
Відтік населення з міст у приміські населені пункти - менші за розмірами міста або села називають субурбанізацією. Нині в Україні вже традиційною стала світова тенденція субурбанізації, коли заможне населення переселяється до приміської зони, де утворюються елітні котеджні містечка з наявною інфраструктурою (Конча-Заспа і Нові Петрівці - біля Києва, Золоті Ключі - поблизу Дніпра, Совіньйон - біля Одеси, Мамаївці - поблизу Чернівців тощо).
Мал. 1. Частка міського населення в регіонах України (на 01.01.2018 р.)
Мал. 2. Приклад джентрифікації у спальному районі м. Дніпро
У містах України порівняно недавно з’явилася тенденція джентрифікації. Джентрифікація - це купівля та ремонт будинків і магазинів у несприятливих міських кварталах. В Україні джентрифікація є процесом переродження не так малоцінних територій, як занедбаних, але історично вагомих дільниць міста до стану комерційної привабливості. Водночас виконуються основні постулати джентрифікації: відбувається оновлення архітектури й середовища в цілому та змінюється соціальний статус території з витісненням менш заможних соціальних верств (мал. 2).
• Сільське розселення та його територіальні відмінності. Чисельність сільського населення в Україні постійно зменшується. Так, якщо його частка в 1913 р. становила 81 % усього населення України, то станом на 01.01.2018 р. - 31 %, що виникло внаслідок дуже низького природного приросту й відтоку молоді в міста. Чисельність сільського населення за цей самий період зменшилася в 1,7 раза. Сільське населення переважає лише в Закарпатській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Тернопільській і Рівненській областях (мал. 1), тобто в західній частині України, де промисловість розвивалася повільніше, ніж на сході. Найменша частка сільського населення - у Донецькій (9 %), Луганській (13 %), Дніпропетровській (16 %) і Харківській (19 %) областях.
Сільське населення мешкає в різних за кількістю населення селах. В Україні налічують понад 28,5 тис. сіл. Майже три чверті всього сільського населення мешкає у середніх і великих селах. Такі села вважають найбільш перспективними в Україні. У Поліссі переважають невеликі села, у лісостепу - середні та великі, на півдні України - села налічують по кілька тисяч осіб. На високогір’ях Карпат розкидані хутори - це розосереджені на значній площі окремі господарства (мал. 3). Сільські населені пункти можуть також зливатися на певній території та формувати сільську агломерацію.
Мал. 3. Хутір в Івано-Франківській області
Підсумуйте свої знання:
- 1. Поясніть значення понять: система розселення, типи міських населених пунктів, функції міст, рівень урбанізації, субурбанізація, джентрифікація, сільська агломерація.
- 2. На основі тексту параграфа та додаткових джерел інформації охарактеризуйте особливості розселення населення в Україні.
- 3. Підготуйте повідомлення «Типи міських населених пунктів своєї області», «Сучасна соціальна інфраструктура міст України», «Якість життя населення у великих і малих містах України» (на власний вибір).
Перевірте, чого навчилися:
Користуючись сучасними картографічними й статистичними матеріалами, порівняйте області України за показниками, що характеризують сучасне розселення населення: 1) густота (середня, міського та сільського населення); 2) кількість міст (селищ міського типу, сіл); 3) переважаючі типи міст за кількістю мешканців (людністю); 4) найтиповіші для області типи міст за функціями (монофункціональні, багатофункціональні). Зробіть висновок про причини регіональних відмінностей розселення населення по території України.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 9
Тема. Аналіз картограм народжуваності, смертності, природного приросту, густоти населення, урбанізації в Україні.
Мета. Закріпити знання про демографічні показники та розміщення населення в Україні; розвивати вміння читати картограми народжуваності, смертності, природного приросту та густоти й урбанізації населення України; аналізувати причини, що визначають нерівномірність розподілу досліджуваних явищ і процесів народонаселення за регіонами країни.
Дивитися кюаркод(там таблиця для практичної роботи).
Домашня робота
1.Підготуйте на вибір повідомлення.
ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕНЬ УЧНІВ (на вибір)
1. Сучасна географія трудової еміграції з України.
2. Соціальні проблеми монофункціональних міст.
КРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ТА ЇЇ ТЕРИТОРІЯ. Однією з обов'язкових ознак держави є її територія. Державна територія — це частина суходолу, окреслена чіткою визначеною лінією державного кордону, яка відділяє територію цієї держави від території інших держав або від території, яка не належить жодній з існуючих держав (наприклад, океан чи море) та на яку поширюється суверенітет і влада певної держави (мал. 100).
Мал. 100. Компоненти державної території України
• Користуючись малюнком 109, назвіть складові державної території.
Державна територія виконує дві важливі функції:
- визначає просторові межі здійснення державної влади (територіальні межі державного суверенітету) через окреслення лінії державного кордону;
- виконує просторове структурування державної влади (своєрідний територіальний розріз органів державної влади для її кращої організації та здійснення на місцях).
Найважливішими особливостями території держави є її цілісність і недоторканність.
Державна територія України, статус якої визначають Конституція і закони України, формувалася разом з державою як один з її головних атрибутів. Остаточне формування сучасної державної території України завершилось у 1954 р. (включення до її складу Кримського півострова).
Межі державної території України, окреслені її кордонами із сусідніми державами, визначились у результаті правонаступництва й підтверджені після проголошення в 1991 р. незалежності, двосторонніми угодами України про державний кордон з усіма країнами-сусідами.
• Який політичний статус має АР Крим у системі українського та міжнародного права?
Згідно з Конституцією України, наша країна — унітарна, суверенна й демократична держава, парламентсько-президентська республіка.
Відкриваємо Україну
Від 17 травня 2017 р. діє безвізовий режим для громадян України в зоні Шенген.
ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ. Політико-географічне положення України можна схарактеризувати на двох рівнях — глобальному та регіональному.
Глобальне політико-географічне положення країни — її відношення до всіх важливих осередків політичної та військової могутності у світі.
• Які види географічного положення ви знаєте? Які сучасні політичні події найбільше вплинули на політико-географічне положення України?
Наша держава розташована в Європі — головному театрі політичного суперництва великих держав світу. Реалізація масштабних міждержавних економічних і військово-політичних союзів у цій частині світу безпосередньо впливає на Україну. Розширення НАТО на схід привело до того, що наша держава має на заході державні кордони з країнами-членами цієї організації. Так само ці країни Східної Європи є членами ЄС. Україна офіційно проголосила курс на інтеграцію до цих міждержавних організацій. Провідні великі держави Європи та США є активними учасниками переговорного процесу в Мінську з мирного врегулювання збройного конфлікту на Донбасі. Також США постачає певні види військової техніки та обладнання, надсилає інструкторів з підготовки кадрів для Збройних сил України. За ініціативи вищих органів влади цієї держав на підтримку України було впроваджено санкції щодо Росії, до яких долучились більшість країн Європи.
Регіональне політико-географічне положення — положення країни відносно системи країн і політичних процесів у межах регіону, де розташована ця країна.
• Назвіть інші країни Європи, що мають подібну особливість свого регіонального політико-географічного положення.
Україна розташована у східній частині Європи й належить до невеликої групи країн цієї частини світу, що не входять до складу її головних міждержавних інтеграційних об'єднань. Окремі політики сусідніх держав виступають із заявами щодо змін існуючих державних кордонів України, зміни політико-адміністративного статусу її окремих регіонів, підтримують деструктивні політичні сили в межах держави.
Особливістю сучасного регіонального політико-географічне положення України є існування територій у її складі, які не підконтрольні уряду України, та безпосереднє сусідство з невизнаною псевдодержавою на частині території, прилеглої безпосередньо до території України, Республіки Молдови. Це значно ускладнює розвиток прикордонних територій. Особливою формою транскордонної співпраці є функціонування добровільних об'єднань — єврорегіонів, які покликані координувати зусилля регіонів і місцевих органів влади на пожвавлення взаємодії між населенням на прилеглих до державного кордону територіях.
ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ. Державний кордон — лінія і вертикальна поверхня, яка проходить по цій лінії, що визначає межі державної території по суходолу, воді, у надрах землі й повітряному просторі. Якщо західні кордони Україна успадкувала від СРСР і вони були не лише визнані міжнародним співтовариством, а й належним чином демарковані, то східні кордони залишались лише адміністративними межами між колишніми союзними республіками, і вони не були чітко визначені. Таким чином, неможливо було встановити, яким господарюючим суб'єктам держав-сусідів належить той чи інший вид майнового комплексу в прикордонні, розмежування земельних ділянок, інфраструктурних об'єктів. Усе це значно ускладнювало господарську діяльність у прикордонні. (Поясніть чому.)
Від часу проголошення незалежності України триває процес делімітації (нанесення на топографічні карти лінії проходження державного кордону) та демаркації (установлення прикордонних стовпів, облаштування прикордонної смуги, створення відповідної інфраструктури контролю за перетином і перебуванням) державних кордонів з колишніми союзними республіками. Сьогодні не вирішеним залишається питання визначення лінії проходження державного кордону в Азовському й Чорному морях. Анексія Кримського півострова у 2014 р. значно ускладнила вирішення цього питання. Таким чином, постає питання юрисдикції нафто- й газопромислів на шельфі, законності ведення геологічної розвідки корисних копалин, товарного рибальства та комерційного судноплавства в територіальних водах до чіткого встановлення їхніх точних меж.
Після політичних і воєнних подій 2014 р. в Україні виник специфічний різновид державного кордону — лінія розмежування на території частини Донецької і Луганської областей та по адміністративній межі між АР Крим і Херсонською областю. Вони мають відповідне облаштування.
Євроінтеграційний курс України, проголошений 2014 р., сприяв перетворенню державних кордонів із країнами-членами ЄС на кордон, що об'єднує. Упровадження режиму вільного переміщення громадян України у країнах Шенгенської зони, активізація співпраці між регіональними органами влади в рамках єврорегіонів, реалізація масштабних інфраструктурних проектів сприяє економічній співпраці з країнами, які є західними сусідами України.
Окреме місце в системі державних кордонів України займає державний кордон з Республікою Молдова. Частина його перебуває під постійним моніторингом представництва ЄС. Це сприяє координації зусиль органів влади з боротьби з нелегальною міграцією та контрабандою.
РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ. Адміністративно-територіальний устрій — це поділ території держави на певні частини, який здійснюють для організації управління територією та населенням, що там проживає.
Реформування адміністративно-територіального устрою в Україні зумовлене тим, що його було створено за часів існування СРСР. Курс на євроінтеграцію передбачає передачу повноважень на місця, посилення ролі місцевого самоврядування в межах створення об'єднаних територіальних громад. Існуюча система централізованого управління за системою «регіон — район/місто обласного значення — місцеві органи влади» за своїми територіальними параметрами, людністю, розподілом владних повноважень і прав не відповідає відповідним нормам ЄС. Тому в рамках євроінтеграційного курсу було розпочато децентралізацію. Основою відповідної реформи є утворення об'єднаних територіальних громад з кількох колишніх місцевих органів влади. Цей процес наразі є добровільним, хоча на завершальному етапі впровадження можливе і примусове утворення відповідних громад у рамках реалізації Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» (2015 р.). Реалізація цього закону має забезпечити посилення гарантій місцевого самоврядування, підвищення його ролі у вирішенні питань життєдіяльності населення.
Важливою складовою цієї реформи є передача значних повноважень і коштів для їх реалізації центральним органам влади у формі субсидій і субвенцій. Таким чином відбувається децентралізація в Україні. Децентралізація державного управління — це розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування за рахунок повноважень центральних органів.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ: стисло про головне
- Державна територія України визнана міжнародними угодами, а політико-адміністративний устрій — Конституцією України та її чинним законодавством.
- Офіційним зовнішньополітичним курсом України є інтеграція в ЄС і НАТО. Тому основні зусилля центральних органів влади спрямовано на розбудову партнерських відносин із цими міждержавними організаціями та їхніми провідними країнами-членами.
- Регіональне політико-географічне положення України в Європі має певні специфічні риси — позаблоковість, наявність анексованої території, існування невизнаних псевдодержавних утворень, що контролюють частину її державної території.
- Ділянки державного кордону України, з одного боку, це кордони з країнами-членами ЄС, з якими інтенсифікується співпраця, а з іншого — лінія розмежування з анексованим Кримським півостровом. Також існує доволі специфічна форма — лінія розмежування сторін на частині території Донецької і Луганської областей. Її було створено в рамках Мінських домовленостей з регулювання конфлікту на Донбасі.
- Існуючий адміністративно-територіальний устрій України потребує реформування з огляду на євроінтеграційну політику держави. Триває утворення об'єднаних територіальних громад та передача їм частини повноважень і коштів у рамках децентралізації влади.
Тема: Демографічні процеси у світосистемі
1. Виконайте тести у зошит.
1.
Історичний перехід від
одного типу населення до іншого – це:
а) Міграції;
б) Демографічний перехід;
в)
Природний рух населення; г) Депопуляція
2.
Система адміністративних, економічних,
пропагандистських та інших заходів, за допомогою яких держава впливає на
природний рух населення (передусім на
народжуваність) у бажаному для себе напрямку- це:
а)
Демографічний прогноз; б) Демографічний перехід;
в)
Демографічна політика; г) Демографічна
криза
3.
Переміщення
людей по території, повязані зі зміною місця проживання - це:
а) Демографічна політика; б) Депопуляція;
в) Міграції населення; г) Демографічний перехід
4.
Зміна кількості та складу населення залежно від народжуваності
та смертності без урахування механічного переміщення - це:
а) Демографічна
криза; б) Природний рухнаселення;
в) Механічний рухнаселення; г) Відтворення населення
5.
Обгрунтоване передбачення головних
параметрів природного та механічного руху населення для майбутньої
демографічної ситуації:
а) Демографічнийвибух; б) Демографічна криза;
в) Відтвореннянаселення; г) Демографічний прогноз
6.
Ступінь задоволення матеріальних, культурних
і духовних потреб людини;
а) Демографічний
прогноз; б) Демографічна політика; в) Відтворення населення; г)
Якість життя
7.
Різницю між кількістю емігрантів та
імігрантів називають:
а) Міграції; б) Сальдо міграції;
в) Природний рух населення; г) Депопуляція
8.
Оберіть країни
тільки з другим
типом відтворення населення:
а) США , Канада, Куба; б) Мексика, Венесуела, Перу;
в)
Індонезія, Сингапур,
Республіка Корея; г)
усі відповіді вірні
9.
Оберіть країни з найбільшою кількістю населення
в світі:
а) США , Пакистан; б) Польща, Україна;
в) Китай, Індія; г) Індонезія,
Бразилія
10.
Оберіть країни тільки з першим типом відтворення населення:
а) США , Канада, Куба; б) Польща, Україна, Німеччина;
в)
Австралія, Сингапур,
Республіка Корея; г)
усі відповіді вірні
11. Зменшення кількості населення країни в наслідок від´ємного
природного приросту це:
а) «старіння нації»; б)демографічний вибух;
в) механічний рух; г )депопуляція
Тема: Глобальна економіка
2. Виконай тести на платформі за посиланням
а) цитрусові із країн Середземномор’я до України;
б) кам’яне вугілля Австралії до Японії;
в) нафту із країн Перської затоки до США;
г) пшеницю із США до Японії;
д) свіжі троянди з Кенії, Еквадору і Колумбії до країн Європи;
е) пшеницю з Ізмаїла (Одеська обл.) – до Угорщини;
є) глинозем (сировина для алюмінієвої промисловості) з Африки – до Миколаєва;
ж) сталь із Маріуполя до Великобританії.
1. Знайдіть у додаткових джерелах інформації найбільші країни-інвестори України. У які галузі господарства України найдоцільніше здійснювати інвестування ?
2. Поняття «Туристична революція» часто звучить у ЗМІ. Поясніть, які зміни характерні для туризму сьогодні.
Виробництво продукції кольорових металів (зокрема алюмінію, міді) має кілька
виразних стадій. (Пригадайте їх з курсу географії 9 класу.) Наведемо приклад
глобального ланцюга доданої вартості за участі України: Гвінея видобуває лише
боксити, Україна переробляє їх на оксид алюмінію, Росія виробляє з нього
товарний алюміній, який переважно збувають машинобудівним компаніям США. Весь
ланцюг від видобування до збуту кінцевої продукції є глобальним, і відповідні
підприємства входять до складу єдиної ТНК «Русал», яка контролює 40 % світового
ринку первинного алюмінію. Подібна ситуація і з виробничим ланцюгом у мідній
промисловості, де одна група країн спеціалізується на видобуванні сировини з
вмістом міді (наприклад, Чилі), друга — на її первинній переробці (наприклад,
ДР Конго), а третя — на рафінуванні металевої міді (наприклад, Німеччина).
Значною мірою це зумовлено наявними можливостями залучення місцевих ресурсів і
спеціально підготовлених трудових кадрів, а також державною політикою із
залучення ТНК до створення необхідних виробничих потужностей (наприклад,
«Ріо-Тінто»).
Особливістю ринку чорних металів є тісний зв'язок між розміщенням
виробничих потужностей з виплавки первинного чавуну та сталі й прокатом масових
видів сталевої продукції. Головні потужності контролює ТНК «МітталСтілл» (мал.
94), яка створила глобальні ланцюги доданої вартості. Наприклад, на її
металургійний завод у м. Дюнкерк (Франція) залізну руду завозять з Бразилії,
кам'яне вугілля — з Польщі та Південної Африки, а готовий прокат постачають на
машинобудівні підприємства Франції та інших країн-членів ЄС.
Процес переробки руд чорних і кольорових металів та випуску кінцевої
продукції прокату не має обмежень щодо розміщення виробничих потужностей, тому
у світі існують як великі металургійні комплекси, так і малі заводи, сировиною
для яких переважно є брухт відповідних металів. Великі підприємства переважно
орієнтовані на експорт, а малі — на забезпечення внутрішніх потреб. Більшість
міжнародних поставок становлять великі партії масових виробів із чорних металів
та сталі, що відбуваються в рамках виробничої кооперації з машинобудівними
заводами на довготривалій основі.
Лише найбільші світові виробники чавуну і сталі (мал. 95) мають власні
глобальні ланцюги від сировини до випуску готового прокату. Тому головними
чинниками розміщення підприємств чорної металургії є поєднання ціни
залізорудної сировини із ціною на сталь у країнах збуту готової кінцевої
продукції. Це дає змогу визначити довготривалу прибутковість відповідного
виробництва.
Зосередження більшої частини сучасних підприємств металургії в Китаї
привело до змін у міжнародній спеціалізації інших країн світу. Малі розвинені
країни спеціалізуються на експорті та виробництві окремих видів прокату.
Наприклад, Бельгія має міжнародну спеціалізацію на виробництві плоского прокату
з легованої сталі. Так само країни, що розвиваються, які володіють власними
великими покладами залізної і марганцевої руди та кам'яного вугілля, успішно
розвивають власну чорну металургію, орієнтовану на експорт. Наприклад, у
Бразилії більшість нових сталеливарних заводів постачають за кордон товарні
сляби за значно меншою ціною, ніж на світовому ринку. (Поясність чому.)
Цілісний світ
Таншанський промисловий вузол чорної металургії (Китай) — провідний у
світі. Він виплавляє за рік стільки сталі, що й Україна.
• Пригадайте визначення понять «виробнича кооперація» та «виробнича
спеціалізація».
Більшість продукції на світовий ринок постачають великі спеціалізовані ТНК, такі як «Юнайтед Стіл» (США). Ці компанії-лідери встановлюють світові ціни на відповідні види продукції. На вільному ринку продукції металургії ціни встановлюють на Лондонській біржі металів. Їх визначають на умовах поставки відповідних стандартних партій металів чи металевої сировини до морського торговельного порту Роттердам (Нідерланди). Переважно первинний алюміній і мідь використовують у машинобудуванні. Особливе місце займає виробництво транспортних засобів, наприклад, літаків. (Поясніть чому.)
Масштаби виробництва транспортних
засобів дуже різняться, тому кількість країн світу, залучених у процес,
залежить від їх підвидів. Наприклад, якщо власне літакобудування розвинене лише
у 12 країнах світу, в т.ч. в Україні, то зібрання легкових автомобілів присутнє
на всіх континентах, за винятком Антарктиди. Це зумовлено складністю
виготовлення кінцевого виробу й політикою відповідних ТНК, які створили
глобальні ланцюги доданої вартості. Наприклад, компанія «Фольксваген» має підприємства
зі складання автомобілів не лише в Німеччині, а й Бразилії, США, Індії тощо.
Для їхнього належного функціонування необхідна чітка взаємодія в межах
виробничої кооперації та спеціалізації великої кількості
підприємств-сумісників, які випускають різні компоненти й складові відповідних
транспортних засобів (наприклад, двигуни). Тому значна частина продукції
електронної промисловості орієнтована на постачання напівфабрикатів і
компонентів до інших підвидів транспортного машинобудування (наприклад, перемикачі
щіток з підприємства «Костал» у м. Переяслав-Хмельницький постачають на
автомобілескладальний завод у м. Жилина у Словаччині). Велика кількість
постачальників різних компонентів і напівфабрикатів зумовила створення ТНК зі
складною організаційно-управлінською структурою та системи їхніх
виробничо-збутових зв'язків з підприємствами-субпідрядниками. При цьому велике
значення має виробництво унікальних наукоємних видів продукції (наприклад,
виробів на основі мікроелектроніки).
Фармацевтична промисловість є одним з видів промислового виробництва, що
визначають науково-технічний прогрес усього людства. Більшість відповідних
компаній зосереджена в розвинених країнах світу. Проте у 2000-і роки
сформувалась тенденція до перенесення виробництва наймасовіших видів ліків і
медичних препаратів до країн, що розвиваються, наприклад, до Есватіні (колишній
Свазіленд). Таким чином залучають місцеві сировинні ресурси й спеціально
підготовлені трудові кадри, що є дешевшими, ніж їхні аналоги в розвинених
країнах світу.
Окреме місце посідає виробництво генеретиків — ліків, що виробляють на
основі технологій, термін патентного захисту яких минув, а назва відрізняється
від первинно запатентованої. Вони є значно дешевшими за оригінальні аналоги й
тому їхнє виробництво невпинно зростає у країнах, що розвиваються. Значну їхню
частину експортують до розвинених країн світу. Більшість фармацевтичної
продукції світу виробляють місцеві компанії, але прогрес у цьому виді
промислового виробництва визначають великі ТНК (зокрема, «АстраЗенека»). Вони
створили глобальні ланцюги виробництва. Більшість їхніх науково-дослідницьких
структур розміщено у високорозвинених країнах (наприклад, у Швеції).
Відкриваємо Україну
Найбільше ліків Україна експортує до Узбекистану.
У 2000-і роки власне виробництво фармацевтичної продукції та її значні
поставки на ринки інших країн почали здійснювати великі компанії Індії й Китаю
(наприклад, «Синофарм Груп»). Окреме місце на світовому ринку лікарських
препаратів займають компанії країн з перехідним типом економічного розвитку.
Вони орієнтовані переважно на збут у межах країн свого типу. (Поясніть чому.)
• Пригадайте визначення і схарактеризуйте поняття сучасного міжнародного
поділу праці.
Легка промисловість має два
сегменти виробництва текстилю, одягу, взуття: для масового споживання та
орієнтоване на елітарного споживача. Ці сегменти відмінні за просторовою
організацією й чинниками міжнародної спеціалізації. Більшість підприємств із
масового виробництва цієї продукції перенесено до країн, що розвиваються.
Лідером за вартістю її експорту є Китай.
Вирізняють два типи взаємодії між виробниками й великими
компаніями-покупцями виготовленої продукції. Перший — пошиття з місцевих видів
сировини, другий — із сировини, що надає компанія-замовник (давальницьке
виробництво). Другий тип більш поширений у країнах з перехідною економікою. Це
зумовлено стандартами якості виробництва товарної продукції.
При виробництві одягу і взуття за лекалами й моделями відомих товарних
марок для збуту на ринки країн, що розвиваються, замінюють найдорожчі
компоненти на місцеві дешеві аналоги. Собівартість виробів легкої промисловості
залежить від вартості робочої сили. Так, масове виробництво за умов збереження
низьких цін на готову продукцію можливе лише у країнах, що розвиваються.
Виробництво елітарних моделей та малосерійних виробів зосереджено в
розвинених країнах світу, де є кваліфіковані спеціалісти та високоякісний
текстиль чи тканини. Наприклад, в Італії збереглось виробництво всіх видів
продукції легкої промисловості, орієнтоване на збут під відомими товарними
брендами елітних будинків моди. Окремі будинки моди (наприклад, «Гуччі») мають
підрозділи збуту в усіх провідних світових містах, але виробництво зосереджено
на малих підприємствах Італії.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне
·
Виробництво продукції кольорових металів
має кілька виразних стадій, які здійснюються переважно в різних країнах світу.
·
На ринку чорних металів є тісний зв'язок
між розміщенням виробничих потужностей з виплавки первинного чавуну і сталі та
прокатом масових видів сталевої продукції.
·
Власне літакобудування розвинене лише у
12 країнах світу.
·
Більшість продукції електронної промисловості
орієнтована на постачання напівфабрикатів і компонентів до інших підвидів
транспортного машинобудування.
·
Більшість фармацевтичних компаній
розташовані в розвинених країнах світу.
·
Легка промисловість світу має два
відмінні за просторовою організацією й чинниками міжнародної спеціалізації
сегменти виробництва текстилю, одягу, взуття: масового та елітарного.
Знаю і вмію обґрунтувати
- 1. Що
таке давальницьке виробництво? У яких видах економічної діяльності воно
найпоширеніше у світі?
- 2.
Доведіть, що ТНК «МітталСтілл» є світовим лідером з виробництва продукції
чорної металургії.
- 3. Яка
роль Китаю у світовому виробництві продукції легкої промисловості?
- 4.
Назвіть типи взаємодії між виробниками й великими компаніями-покупцями
виготовленої продукції легкої промисловості.
- 5.
Поясніть, чому власне літакобудування розвинене лише у 12 країнах світу.
Чи належить до цієї групи Україна?
Працюю з картою
Позначте на контурній карті провідні країни-експортери продукції легкої
промисловості. Як впливають абсолютні й відносні переваги на їхню міжнародну
спеціалізацію.
Шукаю в Інтернеті
За допомогою офіційного сайту Державної служби статистики України з'ясуйте,
до яких країн Україна постачала фармацевтичну продукцію, а з яких країн —
завозила її. Поясніть чинники такої географічної структури.
Генерую ідеї
Які легкові автомобілі переважають у приватній власності ваших рідних і
близьких? Установіть, які компанії-виробники є провідними та які головні
чинники вплинули на придбання відповідних автомобілів. Що необхідно зробити щоб
більшість приватних автомобілів в Україні становили машини вітчизняного
виробництва?
ПРАКТИЧНА РОБОТА №8
Тема: Позначення на контурній карті (знаками ліній руху) глобальних
ланцюгів доданої вартості «видобування алюмінієвої сировини — виробництво глинозему
— виробництво первинного алюмінію — споживання алюмінію»
1. З'ясуйте, звідки постачають боксити на Миколаївський глиноземний
завод і куди відправляють оксид алюмінію, який з них виробляють.
2. Нанесіть на контурну карту ці підприємства та позначте стрілками
різного кольору напрямки перевезення вантажів між ними.
Перенгляньте презентацію
https://naurok.com.ua/prezentaciya-virobnictvo-chornih-ta-kolorovih-metaliv-138010.html
Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника сторінка 96-99, зробити конспект.
1. Прочитайте в підручнику ст. 91-95 параграф 23.
2. Дайте відповідь письмово на запитання "Порівняйте ціну певної моделі смартфона iPhone що пропонується на офіційному сайт фкампанії, із ціною в українських інтернет-магазинах. Чому вона різна? Що впливає на ціну імпортного товару?"
3. Нанеси на контурну карту країни – лідери за видобутком паливних ресурсів.
Перегляньте презентацію,та за нею зробіть конспект.
Немає коментарів:
Дописати коментар