Блог учителя географії та основ здоров'я Осадченко Наталії Михайлівни: Дистанційне навчання з географії 7 клас

25.04.2022

Тема: Тихий океан. Географічне положення. Острови у Тихому океані, їх походження і природні особливості. Рельєф дна.

1. Прочитай та запам'ятай!

Тихий океан. Географічне положення. Тихий океан — це близько 49 % площі та 53 % обсягу води всіх океанів, разом узятих. Це найбільший океан Землі з площею близько 179,7 млн км2. Із заходу на схід океан простягнувся більш як на 19 500 км, а з півночі на південь — близько 16 000 км. Майже в центральній частині океан перетинається екватором. По відношенню до нього більша територія океану перебуває в південній півкулі. На півдні океан перетинається Південній полярним колом.

Води Тихого океану обмежені на заході Євразією й Австралією, на сході — Америкою (Південною та Північною), на півдні — Антарктидою. На півночі вузька Берингова протока з’єднує його із Північним Льодовитим океаном. Вузька Магелланова протока і широка протока Дрейка на південному сході пов’язують найбільший океан планети з Атлантичним океаном. Найбільші зв’язки і водообмін Тихий океан має на південному заході з Індійським океаном, найменший водообмін — із Північним Льодовитим океаном.

Берегова лінія Тихого океану. Для берегів Тихого океану немає певних загальних рис, якими можна його охарактеризувати. Більша частина берегів океану утворена високими молодими горами з наявними там діючими і згаслими вулканами. Всі береги океану, крім Берингового моря, мають круті схили. Уздовж Південної Америки берегова лінія моря суцільно вирівняна і не має зручних природних гаваней, придатних для розвитку мореплавства. Берингове море на півночі Тихого океану більшу частину зими скуте кригою. Затоки Аляска й околиці мису Горн та прилеглі райони, розташовані на крайній півночі і крайньому півдні американського узбережжя, здобули погану славу своєю штормовою та туманною погодою.

Західне узбережжя Тихого океану суттєво відрізняється від східного. Береги Азії мають безліч заток і бухт, які в багатьох місцях створюють безперервний ланцюг. Тут утворилися великі півострови Камчатка, Корейський, Ляодунь, Шаньдунь, Індокитай і незлічені миси, що розділяють дрібні бухти. Тут в океан впадає багато великих річок: Анадир, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Чаупхрая. Більшість із них утворили великі густозаселені дельти.

Західне узбережжя океану облямоване значною кількістю часто гористих і вулканічних островів, різних за розміром: Алеутські, Командорські, Курильські, Японські, Рюкю, Тайвань, Філіппінські тощо. Між Австралією і півостровом Малакка простяглась Індонезія — скупчення островів, яке за площею можна порівняти з материком. Всі ці острови належать до складу Вогняного Тихоокеанського кола.

У Тихому океані розкидано безліч островів різного походження. їх тут більше 10 тисяч, різних за площею, формою, походженням, рельєфом тощо. В західній частині океану багато великих островів. Найбільші з них — Нова Гвінея й Калімантан — посідають друге і третє місця відповідно за площею після Гренландії. В центральній частині Тихого океану безліч коралових островів. Деякі з них ледве піднімаються над водою.

У Тихому океані 25 морів і 3 великі затоки. Моря розташовані головним чином на північних і західних околицях океану: Берингове, Охотське, Японське, Східнокитайське, Жовте, Південно-Китайське, Коралове, Тасманове тощо.

Найбільшим за площею і обсягом води є Філіппінське море. Найменшим за площею є море Балі, а за об’ємом води — Жовте море.

Відкриття і дослідження Тихого океану. На берегах Тихого океану виникли давні цивілізації та держави. Здавна люди почали плавати прибережними морями. Плаваючи все далі й далі від берега, люди будували досконаліші човни, знаходили нові способи суднобудування, вчилися боротися зі стихією відкритого океану. Наприклад, вважають, що дуже давній човен катамаран винайшли мешканці узбереж Тихого океану. Грубо кажучи, катамаран — це два човни, з’єднані перекладинами воєдино. Саме це надає катамарану стійкості та надійності. Плаваючи на них та інших човнах, жителі узбережжя Тихого океану заселили віддалені на тисячі кілометрів від материків острови.

Першим європейцем, який 513 р. із гір Дар’єн у Панамі побачив Тихий океан з боку Америки, був іспанський конкістадор Васко Нуньєс де Бальбоа.

У 1520-1521 рр. Фернан Магеллан уперше перетнув океан. Під час плавання від протоки, названої його ім’ям, до Філіппінських островів не було жодної бурі, тому Магеллан назвав океан «Тихим».

Пізніше в історії досліджень Тихого океану також зустрічаються такі відомі імена, як Френсіс Дрейк, Абель Тасман, Вільям Дампір, Вітус Беринг, Луї Антуан де Бугенвіль, Джеймс Кук і Джордж Ванкувер, Іван Крузенштерн, Юрій Лисянський, Фаддей Беллінсгаузен, Михайло Лазарєв, Чарльз Дарвін.

Наприкінці XIX ст. розпочалися комплексні систематичні океанологічні дослідження. Організовували спеціальні експедиції, будували науково-дослідні кораблі, створювали берегові й острівні станції. Найбільший внесок у дослідження Тихого океану зробили держави, розташовані на його берегах: США, Японія, Росія, Китай, Канада й інші.

У 1946 р. норвезький антрополог Тур Гейєрдал висунув теорію, згідно з якою Полінезію було заселено переселенцями доінкських часів території Перу з Південної Америки. На підтвердження цієї теорії Тур Гейєрдал із п’ятьма супутниками пропливли майже 7 тис. км океаном на примітивному плоту з вальсових колод.

Інтенсивний розвиток мореплавства у XX ст. супроводжувався створенням морських навігаційних карт Тихого океану. Проводили різні біологічні дослідження, вивчали течії тощо. Американські вчені здійснювали глибоководне буріння. Вивчення Тихого океану триває й нині.

Рельєф дна океану. Максимальна глибина океану — 11 022 м. Це Маріанський жолоб у західній частині Тихого океану поблизу Маріанських островів. Середня глибина океану досягає 3984 м.

Рельєф дна океану характеризується наявністю в західній і східній частині глибоководних жолобів углибину понад 10 тисяч метрів. У центральній частині, де розташоване ложе океану, на величезній площі глибини становлять 4000—6000 м. У районі Північного тропіка простягайся величезні вулканічні утворення Гавайських островів, що здіймаються над водою більш як на 4000 м. Якщо взяти до уваги розташовані глибоко під водою їхні підніжжя, то найвища вершина островів гора Мауна-Кеа від дна до вершини має понад 10 тис. м, що набагато більше, ніж має Джомолунгма. Отже, це найвища гора світу.

Мілководні шельфові ділянки займають лише 10 % площі океану. Майже всі вони зосереджені в західній частині. Ложе океану займає майже 65 % його дна. У його західній частині є великі розломи.

Перегляньте відео урок для закріплення https://www.youtube.com/watch?v=YefP4Y1ohyQ

22.04.2022

Контрольна робота з теми "Євразія"

І рівень (1 питання 0,5 бала)

1. Місце, де знаходиться «полюс холоду» Північної півкулі:

а) Тібет; б) Оймякон; в) Верхоянськ; г) Черрапунджі

2. Крайня північна точка материка — мис:

а) Рока;б) Піай;в) Дежньова; г) Челюскін

3. Найбільший півострів Євразії:

а) Індостан;б) Аравійський;в) Піринейський;г) Скандинавський

4. Визначте пару держав, які мають спільний сухопутний кордон.

а) Китай і Японія б)Росія і Німеччина

в) Індія і Японія г)Італія і Франція

5. Найвища точка Євразії та світу:

а) Тібет;б) Монблан;в) Джомолунґма;г) Черрапунджі

6. Річка, щоналежить до басейнувнутрішнього стоку Євразії

а) Дніпро;б) Волга;в) Дон; г) Амур

ІІ рівень (за правильно виконане завдання по 1 балу)

7. Установіть відповідність між ріками Євразії та їх басейнами:

А басейн Північно-Льодовитого океану 1 Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг

Б басейн Тихого океану 2 Дніпро, Рейн, Дунай, Луара

В басейн Атлантичного океану 3 Об, Єнісей, Лена, Іртиш

Г басейн Індійського океану 4 Волга, Амудар’я, Сирдар’я, Урал

5 Інд, Ганг, Тигр, Євфрат

8. Виберіть із переліку географічні об’єкти, по яких проходить межа між Європою й Азією:

А Уральські гори

Б Карпати

В Кавказ

Г протоки Босфор і Дарданели

Д Суецький канал

Е р. Урал (Емба)

9. Встановіть відповідність між країною та її столицею

а) Китай 1) Париж

б) Франція 2) Пекін

в) Італія 3) Токіо

г)Японія 4) Рим

ІІІ рівень (за правильно виконане завдання по 1 балу)

10. Оберіть вірні твердження:

а) Євразія складається з однієї давньої Євразійської платформи;

б) лісостепи Євразії на півдні переходять у безлісу тундру;

в) Євразія має великі запаси нафти і газу;

г) крайньою північною точкою Євразії є мис Піай;

д) найбільша за площею території країна в Євразії - Росія;

11. Оберіть вірні твердження::

а) котловина оз. Байкал має тектонічне походження;

б) у зоні пустель Євразії переважають дерново-підзолисті грунти

в) тайга – найменша природна зона Євразії

г) найсолоніше озеро Євразії – Мертве море;

д) переважаючий тип живлення річок у басейні Північного Льодовитого океану - дощовий;

12. Оберіть вірні твердження щодо відомого селища Черапунджі:

а) знаходиться біля підніжжя Гімалаїв;

б) розміщене на крайньому півдні півострова Індокитай;

в) найвологіше місце Євразії;

г) найвище розташований населений пункт Тибетського нагір’я;

д) найспекотніше місце на материку Євразія

IV рівень (за правильно виконане завдання по 1,5 бали)

13. Установіть відповідність між кліматичними поясами та їх особливостями:

1 Субарктичний

2 Тропічний

3Субекваторіальний

А гаряче й сухе континентальне повітря панує цілий рік

Б літо спекотне й дуже вологе, зимою панує сухе тропічне повітря

В сувора зима, тепле, але коротке літо з малою кількістю опадів

Г виділяють чотири кліматичні області, які змінюються із заходу на схід

14. Установіть відповідність між природними зонами Євразії та їх особливостями:

1 Помірний

2 Субтропічний

3 Екваторіальний

А панує вічне літо,цілий рік ідуть дощі (зазвичай після полудня)

Б виділяють чотири кліматичні області, які змінюються із заходу на схід

В входить область середземноморського клімату з дощовою зимою та сухим літом

Г гаряче й сухе континентальне повітря панує цілий рік

18.04.2022

Тема: Населення.

Найбільші держави Європи та Азії. Звязки України з країнами Європи та Азії.

1.Прочитати інформацію

Західна Європа. У цій частині регіону розташовані найрозвиненіші країни світу — Франція, Німеччина, Велика Британія. За масштабами Європи це великі країни, за площею їм поступаються Ірландія, Австрія, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди.

Східна Європа. Країни розташовані на території від Балтійського моря на півночі до Чорного й Адріатичного на півдні, на схід від Німеччини й Австрії. У межах цієї території розташовані Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, ряд країн Балканського півострова, а також Естонія, Латвія, Литва, Білорусь, Україна та Молдова. Природа країн має подібні й відмінні ознаки. У північній частині регіону переважають низинні рівнини, а в південній — гори. Деякі країни багаті на мінеральні ресурси (Польща, Угорщина, Румунія та ін.).

Південна Європа. Країни розташовані на великих півостровах, що омиваються Середземним морем. Найбільші держави: Іспанія, Італія, Португалія та Греція. У природі, населенні й господарстві цих країн багато спільного.

Найрозвиненіша з них Італія (столиця — місто Рим). Вона порівняно бідна на корисні копалини, але тут створено сучасне господарство. У країні випускають різноманітні машини, хімічні продукти, будують сучасні судна. Добре розвинене й сільське господарство: вирощують пшеницю, рис, овочі та фрукти. Цю країну ще називають головним садом Європи. Давні пам’ятки культури й прекрасні курорти приваблюють туристів.

Країни Азії. Цей величезний регіон дуже різноманітний за природою й населенням. Тут розташовані й дуже великі, і дуже малі країни.

Південно-Західна Азія. Найбільші країни цієї частини: Туреччина, Іран, Ірак, Афганістан, Саудівська Аравія. Багато невеликих за площею країн: Сирія, Ліван, Ізраїль, Кувейт та ін. Сюди ж тепер відносять Грузію, Вірменію та Азербайджан.

Національний склад населення Близького Сходу, як ще називають цю територію, різноманітний. Тут живуть араби, євреї, турки, перси, грузини, вірмени й інші народи. Цей регіон — місце виникнення всіх трьох світових релігій. Більшість населення живе в сільській місцевості, у долинах річок і в оазисах. Деякі країни є найбільшими постачальниками нафти на світовий ринок. По нафтопроводах її подають до портових міст, звідки в танкерах перевозять у різні країни.

Центральна Азія. Цей великий регіон материка відрізняється одноманітністю природи, сухістю, різкою континентальністю клімату, переважанням сухих степів, напівпустель і пустель. Рівнини й улоговини чергуються тут з горами та нагір’ями, які ізолюють територію від вологих вітрів з океанів. У цій частині Євразії розташовані Казахстан, Туркменістан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Монголія й велика частина Китаю.

Східна Азія. Ця частина материка розташована вздовж узбережжя Тихого океану й витягнута з півночі на південь — від помірного поясу до тропічного. Тут розташовані найбільш населена частина Китаю, Японія, КНДР і Республіка Корея. Природа цих країн різноманітна, переважають рівнини, але є й гірські території.

У Японії багато вулканів, часті землетруси. Мусонний клімат у цілому сприятливий для розвитку сільського господарства. Усі зручні землі оброблені, основна культура — рис. Японія (столиця — місто Токіо) — одна з найбільш економічно розвинених країн світу. Природа країни дуже мальовнича, однак бідна на мінеральні ресурси. Країна ввозить багато сировини, виробляє найсучаснішу техніку, електроніку, автомобілі, судна, хімічні продукти. Дві третини країни вкриті лісом. Японці дуже дбайливо ставляться до природи. У житті населення велику роль відіграють моря, що омивають країну.

Китай (столиця — місто Пекін)— величезна країна, природа її дуже різноманітна, це багатонаціональна держава (понад 50 народів). Велика частина населення живе в сільській місцевості. Проте швидко розвивається промисловість, збільшуючи частку міського населення.

Південна Азія. Серед країн цієї частини континенту найбільша — Індія, а найменша — королівство Бутан у Гімалаях.

Індія (столиця — місто Делі) розташована в центрі Південної Азії. Виокремлюють великі природні комплекси: Гімалаї, Індо-Гангську низовину та рівнини Декана на півострові Індостан. Країна багата на мінеральні ресурси. Майже вся територія розташована в субекваторіальному кліматичному поясі. Літній мусон з океану приносить багато вологи. Індія — в основному сільськогосподарська країна, проте в останні десятиліття успішно розвивається промисловість. Вирощують рис, пшеницю, бавовник, цукрову тростину, чайний кущ, на заводах і фабриках виготовляють метал, різні машини й обладнання, ліки, тканини.

Південно-Східна Азія. Займає півострів Індокитай та острови, складові Малайського архіпелагу. Найбільші за площею країни: Індонезія, Лаос, Таїланд, В’єтнам, Філіппіни. У Малаккській протоці на острові розташована найменша країна цього регіону — Сінгапур. Найбільшу площу території і чисельність населення має Індонезія.

Зв’язки України з країнами Європи. Україна — одна з найбільших країн Європи. Вона підтримує партнерські відносини з багатьма європейськими країнами. Серед її найактивніших партнерів — Німеччина, Велика Британія, Польща, Італія, Румунія, Угорщина тощо.

Україна підтримує різні форми зв’язків: торгівля, надання та одержання послуг (виробничих, транспортних, страхових, консультаційних, юридичних тощо), створення спільних підприємств, сумісне будівництво підприємств, валютні та фінансово-кредитні відносини, туризм, проведення виставок, ярмарків, торгів, аукціонів, спортивних змагань тощо.

Наша країна вивозить переважно вироби з чорних металів, залізну руду й кокс, продукти харчової і текстильної промисловості. З країн Європи Україна ввозить техніку, машини, продукцію хімічної і легкої промисловості.

У країні набувають популярності міжнародні спільні підприємства. За їх допомогою в українське виробництво впроваджуються найпрогресивніша техніка й технології, здійснюється виробництво конкурентоздатних товарів на експорт, відбувається збагачення українського ринку якісними товарами.

Україна активно співпрацює з багатьма європейськими державами в галузі освіти й культури. З 1954 р. вона є членом спеціалізованої установиООН з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО). Вища школа України тісно контактує із зарубіжними партнерами у взаємній підготовці фахівців, обміні практикантами, викладачами-стажерами, аспірантами. В Україну приїжджають для читання лекцій студентам викладачі зі Швеції, Швейцарії, Болгарії та інших країн. Співробітництво з європейськими країнами розширюватиме смугу стабільності й миру навколо України, сприятиме її утвердженню як упливової європейської держави, торуватиме шляхи до широких політичних, економічних, культурних, наукових, гуманітарних відносин із країнами Європи.

Зв’язки України з країнами Азії. Останнім часом особливо активізувалися відносини України з державами Азії. Важливість розвитку співробітництва з державами цього регіону визначається його роллю «локомотива» світової економіки. Адже тут розміщені країни, які мають високі темпи розвитку. У цих державах сконцентрована велика кількість населення світу. Провідні країни регіону: КНР — найбільша за населенням і темпами розвитку країна, Японія — високорозвинута країна світу, Індонезія — найбільша мусульманська країна, «азійські тигри» — Сінгапур і Республіка Корея.

З кожним роком розширюються й формуються нові торговельно- економічні зв’язки з багатьма країнами регіону. Здійснюється обмін візитами найвищого й високого рівнів з Японією, Республікою Корея, В’єтнамом, Сінгапуром, Малайзією, Таїландом, Монголією, Брунеєм. Відносини з Китаєм вийшли на рівень стратегічного партнерства.

Найбільшими торговельними партнерами в регіоні є Китай, Японія та Республіка Корея. Велику зацікавленість країни Азії проявляють до аграрного сектора, інфраструктурного будівництва, енергетики й енергозбереження тощо.

Азія — світовий лідер з розвитку новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій. Тому перспективним є напрямок співпраці України з азіатськими країнами у сфері науки та техніки. Відновлено українсько-індійські зв’язки

2. Виконайте практичну роботу.

Практична робота 10 (продовження)

Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Євразії

Позначте на контурній карті, користуючись атласом.

Держави та їх столиці: Україна, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Китай, Індія, Японія.

Домашнє завдання

1.Прочитати параграф 56, відповідати на запитання 1-6.

2.Повторити головне за розділом "Євразія", підготуватисі до контрольної роботи.

15.04.2022

Тема: Зміна природи материка людиною.

Найвідоміші об'єкти, занесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО.

1.Прочитай!

Порівняно з іншими материками планети в Євразії живе найбільша кількість людей. Щороку їхня кількість стрімко зростає. Тут, як і на інших материках, люди освоюють території навіть із екстремальними природними умовами, де спостерігаються несприятливі природні явища та процеси. Відбуваються вони і в тих районах материка, які вже давно густозаселені й освоєні.

Взаємодія людини та природи. Зміни природи материка людиною. Практично в кожній країні материка компоненти природи змінені під впливом господарської діяльності людини. На річках побудовані водосховища, з місць видобутку корисних копалин переміщено мільйони тонн земного ґрунту, на місці колишніх лісів і степів простягнися лани сільськогосподарських культур і сади, схили гір перетворено на виноградники. Багато з наявних сьогодні лісів насаджено людьми на місці колись вирубаних. Але ці насадження набагато менші за їхніх природніх попередників. Люди впливають на погоду, стріляючи по хмарах ракетами зі спеціальними речовинами, уникаючи випадіння опадів або викликаючи замість граду дощ.

Людина дедалі більше відчуває вплив зміненої нею господарською діяльністю природи на власне життя. З подальшим зростанням потреб людини зростають темпи виробництва товарів і дедалі відчутнішою стає нестача природних ресурсів. Швидке зростання населення вимагає освоєння нових територій, які раніше були лісами, саванами чи пустелями. Більш дефіцитною стає чиста прісна питна вода. У повітрі, воді, рослинах і тваринах накопичується дедалі більше отруйних речовин. Дихаючи, споживаючи забруднену воду та продукти харчування, люди більше хворіють. Навіть свійські рослини і тварини потребують дедалі більшого захисту від природного середовища, зміненого людиною.

До великих землеробських держав належать Китай, Індія, Франція, Італія, Україна, Росія. У цих та інших країнах у результаті розвитку сільського господарства відбувається змив верхнього шару ґрунту. Внесення добрий і використання засобів захисту рослин спричиняють його забруднення. Вплив землеробства, яке має на материку давню історію, стає дедалі відчутнішим.

Саме тут людина; почала обробляти безліч таких знайомих нам сьогодні сільськогосподарських культур: редиска, капуста, овес, вишня, хміль, просо, апельсин, персик, чай, банан, грейпфрут, манго, кокос, огірок, лимон, виноград, груша, цибуля, слива, диня, волоський горіх, мигдаль.

Через туристів втрачають ліси Гімалаї. За останні півстоліття площа лісів у Гімалаях скоротилася до 25 %, а подекуди й до 15 %. Головна причина прискореного знищення лісів у цьому гірському королівстві — швидке зростання пішохідного туризму, адже для обслуговування іноземних туристів пального потрібно значно більше, ніж для побуту невибагливого місцевого населення.

Вплив промислових підприємств на природу Євразії не скрізь однаковий. Найбільший — в Європі, на заході материка, у промислових районах Китаю, Японії, Індії, Тайваню, Республіки Корея. Найбільш шкідливими є великі теплові електростанції, які особливо швидкими темпами будують у Китаї, металургійні та хімічні підприємства. Саме тут знаходяться джерела кислотних дощів — потужні промислові райони: Рур у Німеччині, Донбас і Придніпров’я в Україні, Урал і Кузбас у Росії, район міста Калькутти в Індії тощо. Надзвичайно забруднене південно-східне узбережжя Японії.

Своєрідний вплив має на природу регіон Перської затоки у багатих арабських країнах. Саудівська Аравія, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати розбагатіли на видобутку та продажу нафти. Значні кошти вони спрямовують на перетворення пустельного природного довкілля на штучне, більш комфорт не для людини. Створено штучні водойми, висаджено тисячі пальм, квітучих кущів, навіть зроблено штучні острови тощо.

В Євразії, особливо в азійській її частині, інтенсивно проходить переселення сільських жителів у міста. Існують скупчення міст (міські агломерації, в яких живе неуявна кількість людей — понад 25 млн) Токіо, Гуанчжоу, Шанхай, Джакарта, Сеул, Делі. Європейські міста ненабагато відстають від азійських. У Москві, Лондоні, Парижі мешкає понад 10 млн осіб. Але це також значні цифри. Уявіть собі, що все населення України мешкає в 4-5 містах. (Яких розмірів ці міста і як вони залишками своєї життєдіяльності впливають на довкілля?)

Швидке зростання міст супроводжують докорінні зміни природи. Температура повітря у великих містах на декілька градусів вища, ніж на сусідніх територіях. Для розширення території міст і будівництва нового житла вирубують ліс, вирівнюють рельєф, будують будинки, настилають асфальт чи бетон, прокладають каналізацію тощо. Комунальне господарство міст стає одним із найбільших забруднювачів довкілля. Чисельні котельні викидають у повітря шкідливі речовини. За містами ростуть величезні звалища сміття.

Основні природні та штучні джерела забруднення повітря

Господарський розвиток, особливо у країнах Азії, супроводжується прокладанням нових автомобільних і залізничних магістралей, будівництвом портів тощо. Тепловози й автомобілі перетворюються на головних забруднювачів довкілля. У повітря викидають чималу кількість отруйного свинцю та сажі.

Зростання дефіциту води і територій. Розвиток сільськогосподарського виробництва та промисловості вимагає створення дедалі більшої кількості водосховищ і каналів. Щоб збільшити площі сільськогосподарських угідь, осушуються та зрошуються нові землі. Унаслідок цих заходів змінюється природа. Природні ландшафти перетворюються на рукотворні, антропогенні. Для розвитку господарства країн Євразії потрібно дедалі більше прісної води, яка поступово перетворюється на дефіцитний ресурс.

Найбільше каналів прокладено в Китаї та Західній Європі. Розширюється мережа зрошувальних каналів у країнах Євразії з пустельним кліматом. У багатих арабських країнах Перської затоки, де панує тропічний пустельний клімат, опріснюють воду океанів і морів.

В Об’єднаних Арабських Еміратах створено штучні острови, які змінили природу Перської затоки і збільшили територію та берегову лінію країни на 120 кілометрів. Їх видно навіть із космосу. Всі ці заходи змінюють природне середовище і, на жаль, не завжди позитивно.

Техногенні катастрофи відбуваються дедалі частіше через наявність людського фактору та вплив природного середовища на створені людиною господарські об’єкти. На території Євразії в Україні трапилася найбільша техногенна катастрофа за всю історію людства — аварія на Чорнобильській АЕС. У результаті радіонуклідами було забруднено практично всю Європу.

У результаті сильного землетрусу та наступного цунамі 11 березня 2011 р. відбулася аварія на АЕС Фукусіма-1. Її, як і чорнобильську, класифікують як велику радіаційну аварію. Протягом усього часу після аварії в океан продовжуються викиди радіоактивно забрудненої води. Але викиди радіації внаслідок цієї аварії, за підрахунками спеціалістів, становлять лише 20 % від наслідків забруднення, які були після аварії на Чорнобильській АЄС.

Чимало країн запровадило жорсткі закони, спрямовані проти всіх видів забруднення довкілля, що сприяло впровадженню нових, екологічно чистих технологій виробництва. Рівень забруднення почав поступово зменшуватись. Для всього людства з’явився приклад можливого розв’язання проблем взаємодії людини та природи.

Світова природна спадщина ЮНЕСКО в Євразії. Євразія — не лише найбільший за площею материк світу. Різноманіття його природи створило тут найбільшу кількість унікальних об’єктів природної спадщини людства.

Тут незрівнянно більша, порівняно з іншими материками, кількість об’єктів як природної і культурної спадщини ЮНЕСКО, їх понад 600: в Азії їх понад 200, а в Європі близько 430.

Світова природна спадщина ЮНЕСКО в країнах Європи. Найбільшу кількість об’єктів природної Європи розташовано в Італії, Іспанії, Франції, Німеччині та Великій Британії.

Італія має чимало найрізноманітніших заповідників, національних парків, численних природних резерватів і заказників, які розкидані по всій Італії. Перлиною італійської природи є Доломітові Альпи з унікальними зразками природного гірського рельєфу.

Франція відома далеко за межами Європи багатою природньою спадщиною гірських масивів Піренеїв, Альп, Сент-Віктуар, Камарг — болота в долині річки Рони, де знайшли свою домівку безліч видів водоплавних і перелітних птахів, зграї розових фламінго, вільні табуни сірих камаргу — нащадків доісторичних коней.

Британці надзвичайно люблять природу, тому у надзвичайно густо заселеній Великій Британії створено чимало національних природних резерватів і національних рекреаційних парків. Не можна уявити собі корінного британця, який би викидав сміття в найближчому лісі, лісопосадці чи на березі річки, як це, на жаль, ще не перестали робити в нас.

Але, мабуть, найунікальнішою з точки зору природи є Дорога Гігантів або, як її ще називають, Стежка Велетня — прибережна місцевість близько 40 тисяч з’єднаних між собою базальтових та андезитових колон. Вони утворилися на північному сході Північної Ірландії в результаті виверження стародавнього вулкану. Це найпопулярніша пам’ятка природи в Північній Ірландії.

Схожі на цю стежку колони є у нас в Україні, в Рівненській області. Але тут ніхто не охороняє унікальне творіння природи, а навпаки, розробляють його в базальтовому кар’єрі. У нас, на жаль, це просто цінна будівельна сировина.

Світова природна спадщина ЮНЕСКО в країнах Азії найрізноманітніше представлена в Китаї та Індії. Серед природних об’єктів Китаю виділяються своєю неповторністю гори Тайшань, Хуаншань, Уїшань і Тянь-Шань, пейзажні зони Цзючжайгоу з багаторівневими водоспадами та кольоровими озерами. Хуанлун — місцевість, назва якої перекладається з китайської як «жовтий дракон», і відома як місце, де мешкає гігантська панда. Улін’юань — місцевість із вапняковими печерами та химерним рельєфом. Національний парк «Три паралельні ріки», у межах якого в ущелинах до 3000 м завглибшки беруть початок три найбільші річки Азії: Янцзи, Меконг і Салуїн, які на цій ділянці течуть майже паралельно з півночі на південь; карстові відкладення в Південному Китаї, які ще називають кам’яним лісом тощо.

В Індії відомий національний природний парк Казіранга з найбільшою у світі популяцією однорогого носорога та понад 40 видів черепах, ящірок і змій.

Національний природний парк Клеоландео — єдине відоме місце проживання в зимовий період для такого рідкісного виду птахів, як стерх. З водоплавних птахів тут проживають такі види: сіра качка, широконоска, чирок-свистунок, індійський малий гусак, три види бакланів, ібіс тощо.

Національний природний парк Сундарбан розташований частково на території Індії та сусідньої країни Бангладеш. Парк укритий густими мангровими лісами, які вважають найбільшими мангровими заростями у світі. Територія парку — це природне місце існування бенгальського тигра й інших рідкісних і зникаючих видів тварин.

В Японії багато національних парків, природних парків, природних резерватів, заповідників і заказників, є навіть підводні парки. Взагалі, японська нація ставиться до власної природної спадщини просто з релігійною повагою. Мільйони людей навесні виходять на вулиці, щоб помилуватися цвітінням японської вишні — сакури. Всім відома знаменита гора Фудзіяма, яка, до речі, перебуває у приватній власності.

2. Випиши головне!

3. Переглянь відео для закріплення https://www.youtube.com/watch?v=7gqGj1NHFT8

Домашнє завдання

1.Прочитай параграф 55 сторінка 210-213.

2.Усно відповідайте на запитання 1-6 сторінка 213.

3.Питання 7-8 письмово.

11.04.2022

Тема: Тема: Природні зони Євразії: лісостеп і степ, пустелі і напівпустелі. Вертикальна поясність.

1. Прочитай та запам'ятай!

Для зони лісостепів і степів характерні певні зональні відмінності, що обумовлені суттєвою зміною клімату з просуванням із заходу на схід материка. В умовах теплого клімату та недостатнього зволоження півдня Східноєвропейської рівнини сформувались родючі чорноземи, а також сірі лісові ґрунти. Рослинний світ тут представлений невеликими ділянками лісу (дуб, береза, липа, клен). У східній частині материка за умови збільшення амплітуди температур та зростаючої сухості клімату ґрунти часто засолені. Рослинний світ тут бідніший і представлений переважно травами та чагарниками. Найбільш характерними представниками тваринного світу степів та лісостепів є вовки, лисиці, ховрахи, полівки, тушканчики та степові птахи. Лісостепи та степи майже повністю розорані, а природна рослинність збереглась тільки в природоохоронних територіях та місцях, непридатних для оранки.

Великі території центральної та південно-західної частини материка займають зони напівпустель та пустель.

Зона пустель простягається через три географічні пояси. Спільним для всіх пустель є незначна кількість опадів, бідні ґрунти та рослинність, що добре пристосована до суворих умов. Пустелі Аравійського півострова виділяються високими впродовж року температурами, незначною (до 100 мм на рік) кількістю опадів та переважно рівнинною поверхнею. Пустелі субтропіків (Іранське нагір'я, Центральна Азія, частина пустелі Ґобі) характеризуються значним перепадом температур, багатшою рослинністю, значною кількістю видів тварин. Вкриті пісками або камінням пустелі помірного поясу Каракуми, Такла-Макан, частина Ґобі виділяються великою спекою влітку та сильними морозами взимку.

Зона саван і рідколісся займає більшу частину півострова Індостан, а також значні території півострова Індокитай. У сформованих в умовах мусонного клімату саванах серед високих трав ростуть поодинокі пальми та акації, що місцями змінюються ділянками лісів. Деякі дерева в сухий сезон на декілька місяців скидають листя. Тваринний світ тут представлений слонами, тиграми, носорогами, великою кількістю плазунів.

Зона вічнозелених твердолистих лісів і чагарників (середземноморська) займає район Середземномор'я. В умовах теплої і вологої зими та жаркого літа тут ростуть вічнозелені дерева і чагарники, найтиповішими серед яких є корковий та кам'яний дуби, лаврове та суничне дерево, сосни. Проте, внаслідок інтенсивного господарського освоєння цієї території первинний рослинний покрив тут сильно змінений. Звичайними елементами тутешніх ландшафтів є виноградники, маслинові насадження, поля пшениці та інших сільськогосподарських культур, що розкинулись на місці колишніх середземноморських лісів.

Зона перемінно вологих (у тому числі мусонних) лісів простягається на сході та півдні Євразії. Рослинність тут представлена як хвойними та листяними деревами (кедр, сосна, дуб, горіх, гінгко), так і вічнозеленими (пальмами, фікусами, бамбуком та магноліями), що ростуть переважно на червоно-жовтих ґрунтах. Тваринний світ також характеризується значним видовим різноманіттям: мавпи, тигри, леопарди, а також ендеміки – бамбуковий ведмідь (панда), гібон тощо.

Багатство флори та фауни характерне для зони вологих екваторіальних лісів Євразії. Лише пальм тут налічується до 300 видів, багато видів бамбука, який широко використовується в роботі та побуті. Ліси формують високі (до 70 м) дерева, деякі з яких мають цінну деревину. Серед непрохідних хащів тут можна зустріти орангутангів, леопардів, тапірів. Багато плазунів і рептилій, а також різних комах.

Погляд у минуле

Вівці з’їли євразійські степи. Тисячоліттями євразійські степи населяли племена кочівників, разом з якими блукали величезні стада худоби, зокрема вівці. Ці тварини значно ушкоджують рослинний покрив. Адже їхні гострі копита швидко збивають дернину, перетворюють поверхню пасовища в нестійку суміш рослинних решток та пилу. Остаточно природна рослинність степів була знищена в середині XX ст. під час розорювання цілинних земель та заміни їх на лани зернових культур – пшениці, жита тощо.

Пустелі та напівпустелі. Крайній південний схід Європи охоплює природна зона напівпустель, де на засолених, украй бідних пустельних грунтах де-не-де можна натрапити на окремі чагарники, злаки та кураї.

Пустелі поширені переважно в Азії і розмістилися в трьох географічних поясах: тропічному, субтропічному і помірному (мал. 198, 199).

Тропічні пустелі охоплюють великі простори Аравійського півострова, як-от Руб-ель-Халі (мал. 198). На величезних кам’янистих і піщаних просторах опадів випадає менш як 100 мм за рік. Постійних водотоків зазвичай немає.

Грунти в пустелях бідні, тому рослин тут дуже мало. У сухих річищах трапляються рідколісся з акації, в улоговинах прижилися солелюби.

Суворі умови пустель збіднюють також і тваринний світ. Подекуди тут трапляються антилопи, газелі, дикі віслюки-онагри, шакали та гієни. Багато гризунів і плазунів.

Субтропічні пустелі охоплюють північ Аравійського півострова, Іранського нагір’я та Центральної Азії. Чергування гір й улоговин зумовило тут утворення пустель різного типу.

Для Месопотамії та Іранського нагір’я характерні пониззя з глинистими солончаками з білосніжним покривом солі. Вони утворилися на місці колишніх озер. Поряд з ними трапляються велетенські дюни 200 м заввишки.

На півдні пустелі Гобі різкі коливання температур перетворили кристалічні породи на розсипи щебеню.

У глинистих пустелях негустий покрив полину, кураю, верблюжої колючки змінюється заростями саксаулу. Лише долинами невеличких річок тягнуться густі зарості тополь і болотяних рослин, зокрема очерету, рогози.

Тваринний світ субтропічних пустель багатий на копитних, на яких полюють шакал, пустельна кішка й леопард. Тут мешкає чимало змій і черепах, бабаків, ховрахів, піщанок і полівок, поширені дуже небезпечні павукоподібні – скорпіони, каракурти, фаланги. Справжнє лихо пустель – зграї саранчі, яка під корінь знищує посіви.

Пустелі помірного поясу охоплюють значну частину Центральної Азії. Найбільші з них Каракуми, Кизилкум, більша частина Гобі, Такла-Макак (мал. 199). Укриті пісками або камінням, ці неозорі рівнини зазнають тропічної спеки влітку та значних морозів узимку. Улоговинний рельєф сприяє застою холодного повітря, через що грунт значно промерзає.

Практичне завдання

За картою атласу визначте грунти і тваринний світ пустель Євразії.

Тварини й рослини пустель помірного поясу добре пристосувалися до суворих умов життя. З рослин поширені верблюжа колючка, саксаули, кураї. Тваринний світ – царство плазунів (варан, агама, круглоголівхса, а також ефа, гюрза та інші змії). Тут також мешкає багато копитних, як-от: джейран, кулан, сайгак і двогорбий верблюд, вовна якого захищає тварину від спеки й морозу. Численні також шакали та гієни.

Наука стверджує

Верблюд у пустелі – що риба у воді. Верблюди майже не пітніють. А це запобігає втраті дорогоцінної вологи. Так само як і здатність верблюда рідко дихати: якщо в собаки 14-30 дихальних рухів за хвилину, у коня – 8-16, у корови – 12-30, то у верблюдів інколи може бути лише 3-5. Для захисту від піску й пилу верблюди мають вузькі, прикриті волосками ніздрі, які можуть навіть закриватися. Крім того, особливі мозолисті утворення, як-от: грудний, зап’ястковий, ліктьовий і надколінний мозолі – дають змогу верблюду лягати на розпечений грунт.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 8 (завершення)

Позначення на контурній карті основних географічних об’єктів материка

Позначте пустелі: Каракуми, Гобі, Руб-ель-Халі.

ПІДСУМКИ Вивчити!

Лісостепи і степи поширені здебільшого у внутрішніх районах євразійського материка, де переважає сухий і теплий клімат.

Значне поширення пустельних зон в Євразії зумовлене переважанням континентальних типів клімату.

Домашнє завдання

1.Опрацювати параграф 52-54

2. Відповідати на запитання

3. Виконай вправу 1 та 2 за посиланням https://learningapps.org/display?v=pdj8n0kak21

https://learningapps.org/display?v=pgdjistqk21

08.04.2022

Тема: Природні зони Євразії. Арктичні пустелі. Тундра і лісотундра. Ліси помірного полюсу.

1.Прочитай

На території Євразії представлені всі природні зони Північної півкулі. А значна протяжність материка з півночі на південь і наявність великих рівнинних просторів сприяли формуванню тут широтної зональності.

Арктичні пустелі

На крайній півночі Євразії розташована зона арктичних пустель. На заході ця зона охоплює окремі острови в Північному Льодовитому океані, на сході — крім островів, ще й частину узбережжя. Велика частина її поверхні майже цілий рік вкрита снігом і льодом. Тільки в окремих місцях улітку сніг тане, і тоді на малопотужному ґрунтовому покриві росте бідна рослинність із лишайників і мохів, іноді зустрічається полярний мак, ломикамінь. Тут водяться песці, лемінги, найбільший мешканець арктичних пустель — білий ведмідь. Білий ведмідь — найбільша тварина Арктики. Значну частину року живе на крижинах, живиться рибою, полює на тюленів. Білі ведмеді перебувають на межі зникнення, узяті під охорону. На важкодоступних скелях численних островів і узбережжях гніздяться полярні птахи, утворюючи «пташині базари».

Тундра й лісотундра

Південніше, уздовж узбережжя Євразії й на прилеглих островах, простягається вузькою смугою зона тундри, яка в разі просування на схід розширюється зі збільшенням суворості клімату. Через надмірне зволоження влітку в тундрі утворюються тисячі озер і боліт. Улітку тундра яскраво забарвлена: пурпурні ломикамені, золотава арніка, червоні маки. Як і в північноамериканській тундрі, на торф’яно-болотних ґрунтах тут ростуть лишайники, мохи, болотні трави, ягідні рослини — морошка, лохина, брусниця. На півдні зони з’являються карликові дерева — берези й верби, які стеляться землею. Облямовує тундру з півдня зона лісотундри. На Скандинавському, Кольському півостровах, острові Ісландія для неї характерні зарості скривлених беріз і вільхи, серед тундрової рослинності на схід з’являються хвойні дерева —- сибірська ялина та різні види модрини.

Тваринний світ тундри й лісотундри небагатий, але своєрідний. Тут водяться північні олені, песці, вовки, лемінги, зайці-біляки, із птахів — полярні сови, білі й тундрові куріпки, на літо прилітають лебеді, гаги, білолобі гусаки, качки, чайки.

Ліси помірного поясу

Південніше тундрии лісотундри розташовані ліси помірного пояса, для яких характерна різноманітна лісова рослинність.

Зона хвойних лісів, або тайга, охоплює великі простори від Атлантичного до Тихого океану. Європейська й азіатська тайга мають певні відмінності. На заході переважає сосна й ялина, за Уралом — ялиця, сибірський кедр, у Східному Сибіру — модрина. До хвойних порід домішуються листяні: береза, осика, вільха. Хвойні ліси ростуть на підзолистих ґрунтах із малим вмістом перегною. Рослини хвойних лісів добре переносять надлишок вологи й суворі морози. Найбільше дерево тайги — сибірський кедр (кедрова сосна). Він досягає 35-40 м заввишки й 2 м завширшки. Живе близько 500 років.

В азіатській частині поширена багаторічна мерзлота. У тайзі багатий і різноманітний тваринний світ, багато хутрових звірів: соболі, бобри, горностай, а також лисиці, білки, куниця, зайці, бурундуки, рисі. Із великих тварин — лосі, ведмеді. Багато різноманітних птахів: глухарі, рябчики, шишкарі, кедрівки, дятли. Деякі з птахів є об’єктом промислу: рябчики, куріпки, тетерева. Головне багатство тайгових лісів — коштовна деревина.

Найстійкіше дерево тайги — модрина. Вона не боїться найсуворіших морозів, росте навіть у районі полюсу холоду. Деревина модрини відрізняється надзвичайною міцністю.

У наш час ліси змінені людиною й вимагають негайних заходів щодо їх відновлення й раціонального використання.

Змішані ліси розташовані в Євразії не суцільною смугою, а тільки в Європі й Східній Азії.

На заході змішані ліси починаються на півдні Скандинавського півострова й тягнуться до передгір’їв Південного Уралу. У цих лісах, крім хвойних, ростуть дуб, липа, ясен, в’яз, граб. Ґрунти переважно дерново-підзолисті. Східна частина зони змішаних лісів розташована в басейні середньої течії Амуру й уздовж Японського й Жовтого морів — в області дії мусонів. Рослинність тут густа й різноманітна. Поряд із сибірськими породами хвойних дерев тут поширені монгольський дуб, амурська липа, маньчжурський горіх, клен. Ґрунти бурі, лісові. Крім тварин, характерних для тайги, водяться уссурійський тигр, амурський кіт, єнотоподібний собака, чорний уссурійський ведмідь, кабан, плямистий олень.

Широколистяні ліси Євразії також не утворюють суцільної смуги. На заході Європи вони тягнуться від південних берегів Балтійського й Північного морів, поступово витягуючись на Східноєвропейській рівнині. Тут на бурих лісових ґрунтах ростуть дубові й букові ліси -з домішкою граба, а в приатлантичному районі — благородного каштана. У широколистяних лісах водяться благородний олень, козуля, кабан, лісовий кіт. Великі площі лісів у Європі вирубані й замінені культурною рослинністю. На сході материка широколистяні ліси скоротилися лише в гірських районах. У напрямку до півдня, у зв’язку зі зменшенням кількості опадів і збільшенням випаровуваності в центральних частинах материка, ліси змінюються лісостепом і степом.

2.Перегляньте карту "Природні зони"(мал.224) та позначте їх у контурній карті.

3. Перегляньте відео для закріплення https://www.youtube.com/watch?v=I1JUCycfKew

4.Домашнє завдання

- виконайте тести https://naurok.com.ua/test/prirodni-zoni-vrazi-arktichni-pusteli-tundra-lisi-pomirnogo-poyasu-1338711.html

- прочитайте параграф 51 сторінка 199-201

- відповідати на запитання сторінка 201

04.04.2022

Тема: Води суходолу. Озера. Багаторічна мерзлота. Сучасне зледеніння.

1.Прочитайте матеріал.

Озера в Євразії розміщені дуже нерівномірно. Найбільші з них зосереджені, хоч як дивно, не у вологих, а в посушливих областях. Це залишкові озера, що збереглися на місці давніх великих водойм, які існували в більш вологу епоху. До них належать Каспійське й Аральське моря-озера (мал. 153), а також озера Балхаш, Ельтон, Баскунчак тощо. Каспійське море за розмірами більше будь-якого озера світу. Вражає і глибина Каспію, що місцями перевищує 1000 м. Під час штормів на цьому озері утворюються хвилі заввишки до 15-17 м. Солоність його вод - 11-13%о.

Залишкові озера зазвичай неглибокі й солоні, розміри їх змінюються за порами року. У сухий сезон багато з них взагалі можуть зникати, залишаючи лише сольову кірку. А от Лобнор називають озером-мандрівником, оскільки воно часто змінює своє місцеположення, площу та обриси.

Значно глибші озера, що заповнюють тектонічні западини, як-от Мертве море і Байкал (мал. 154, 155). Вони розташовані в розломах земної кори. Мертве море лежить на 395 м нижче рівня океану. Його узбережжя - найнижче місце на суходолі планети, а Байкал - найглибше (1642 м) озеро Землі. Мертве море безстічне і тому одне з найсолоніших озер у світі (260-270 %о). Байкал, навпаки, озеро стічне й одне з найчистіших на планеті. Води озеро вміщує стільки само, як і Балтійське море, а це становить п’яту частину прісних вод Землі (без льодовиків).

Нерідко озерні улоговини, що мають тектонічне походження, згодом поглиблюються льодовиком. Так утворюються льодовиково-тектонічні озера, серед яких і відомі європейські озера - Ладозьке й Онезьке. На тихоокеанських островах Євразії багато невеликих вулканічних озер. У гірських районах материка часто трапляються загатні озера, створені гірськими обвалами. Деякі з них досягають справді морських глибин. Наприклад, глибина Сарезького озера на Памірі становить 520 м. У гирлах багатьох річок

утворилися лиманні озера, зокрема найбільше в Україні озеро Ялпуг. У Євразії особливо багато заплавних озер. Є на материку і карстові озера, серед них українська перлина - Світязь.

Дуже багато в областях, що колись були вкриті льодовиком, озер льодовикового походження. Прикладом є Фінляндія, яку називають країною тисячі озер. Проте найбільша у світі мережа озер утворилася на материку в місцях танення багаторічної мерзлоти.

НОТАТКИ ДО ТЕМИ

• Що таке багаторічна мерзлота і чим вона відрізняється від сучасного зледеніння. Багаторічна мерзлота, що є своєрідним наслідком останніх епох похолодання клімату, - це товща промерзлих порід завглибшки декілька сотень метрів (мал. 156). Тільки влітку розмерзається тонкий верхній шар ґрунту. В Євразії зона багаторічної мерзлоти охоплює значну частину Північної і Східної Азії, а також окремі райони Центральної Азії. Багаторічна мерзлота утруднює будівництво. Водночас вона допомогла зберегти для вчених викопні рештки мамонтів та інших тварин і рослин.

Окремі великі території Євразії вкриті сучасними льодовиками (мал. 157). За площею гірського зледеніння материк посідає перше місце у світі. Льодовиками вкрито величезні гірські системи - Гімалаї, Каракорум, Памір, Тянь-Шань та ін. Покривне зледеніння спостерігається лише на деяких північних островах.

У Євразії є чималі запаси й інших видів внутрішніх вод. Наприклад, у Західному Сибіру утворилися найбільші болота світу. Тут розташований величезний артезіанський басейн. Подекуди на материку поширені гарячі джерела, а також гейзери. Особливо їх багато на острові Ісландія і півострові Камчатка.

У Центральній Азії під зовні безжиттєвими пісками подекуди утворилися величезні підземні резервуари прісної води. Ці води надходять з гірських систем, розташованих на відстані 500 км. Саме тут унаслідок танення снігу й утворюються підземні потоки, які непомітно для людського ока рухаються підземними шляхами.

Перегляньте презентацію https://vseosvita.ua/library/prezentatsiia-ozera-bahatorichna-merzlota-suchasne-zledeninnia-559233.html

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10 (продовження)

Позначення на контурній карті назв географічних об’єктів Євразії

Позначте на контурній карті озера: Женевське, Ладозьке, Каспійське море, Байкал, Мертве море.

ПРОЧИТАЛИ - ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

ЧИ ЗНАЮ

1. Які найбільші озера Євразії?

2. Що таке багаторічна мерзлота?

ЧИ РОЗУМІЮ

3. Чому сучасне зледеніння поширене далеко на південь Євразії?

4. Завдяки чому в пустелях Євразії утворилися величезні підземні запаси води?

ЧИ пояснюю

5. Яка є залежність між походженням озерних улоговин і їхніми розмірами?

6. Як утворилися солоні озера Євразії?

Домашнє завдання
1.Прочитай параграф 50, відповідай на запитання на сторінці 198.

01.04.2022

Тема: Води суходолу. Річки.

1.Прочитайте матеріал

Розподіл вод суходолу на материку. Унаслідок значних кліматичних відмінностей води суходолу

розміщені на території Євразії вкрай нерівномірно. Найгустіша їх мережа спостерігається на океанічних узбережжях. З просуванням у глиб материка кількість водойм зменшується.

За рівнем забезпеченості водою на території Євразії виокремлюють декілька районів. До територій з великою кількістю вод суходолу належать західна й північна частини Європи, гірські райони Альп і Карпат, південно-східна частина Азії. Достатню кількість водойм мають Східноєвропейська рівнина, Північна та Східна Азія, півострів Індостан. Нестача води відчувається на середземноморському узбережжі Європи. Украй мало забезпечені водою Аравійський півострів і Центральна Азія.

Річкові басейни. У Євразії знаходиться більшість великих річок Землі. Річки материка несуть свої води в усі чотири океани. Велику площу займають басейни внутрішнього стоку — майже 1/3 території материка (мал. 101, с. 210).

Річки басейну Північного Льодовитого океану. До басейну цього океану належать великі річки на півночі Азії: Об, Єнісей і Лена. Найповноводніша з них — річка Єнісей.

Найбільший річковий басейн в Євразії має Об (майже 3 млн км²). Річки беруть початок у горах Південного Сибіру, тому у верхів’ях течії мають гірський характер. Виходячи на рівнини вони течуть повільно, широко розливаються. Упадаючи в океан, Об і Єнісей утворюють довгі й вузькі затоки. У гирлі Лени сформувалася велика дельта, де між численними рукавами розташовані понад 1600 островів. З європейських річок у Північний Льодовитий океан упадають Північна Двіна й Печора, а також дрібні річки Скандинавського півострова.

- З’ясуйте, які кліматичні пояси й області вирізняються найбільшою кількістю водойм, а які — найменшою. Поясніть, чому.

- За фізичною картою світу визначте, які форми рельєфу є вододілами річкових басейнів Євразії. З’ясуйте, до басейнів яких океанів належать найбільші річки Євразії. Які є річки басейну внутрішнього стоку? Куди вони впадають?

Мал. 101. Річкові басейни Євразії

Через кліматичні особливості територій, якими протікають річки басейну Північного Льодовитого океану, їх живлення переважно снігове та ґрунтове. Узимку річки Півночі надовго замерзають. Повінь настає навесні. Більшість великих річок Півночі судноплавні. На гірських витоках Єнісею, Обі та річок Скандинавії споруджені потужні гідроелектростанції.

Річки басейну Атлантичного океану. В Атлантичний океан несуть свої води порівняно невеликі річки Західної та Центральної Європи — Дунай, Дніпро, Дністер, Рейн, Ельба, Вісла. Вони беруть початок здебільшого в горах. Ближче до океану внаслідок теплих зим на узбережжі.

2. https://ppt-online.org/884526 Перегляньте презентацію

3. Практична робота 10 сторінка 195

4. Домашнє завдання

1) Прочитати параграф 49 сторінка 191-195, усно відповідати на запитання 1-8

2) Напишіть повідомлення про одну з річок Євразії.

28.03.20222

Практична робота №11

Тема: Визначення типів клімату у межах помірного кліматичного поясу Євразії за допомогою кліматичних карт

1.У робочий зошит записуємо: дата, практична робота, тема, мета, обладнання та хід уроботи Дивіться за посиланням https://romanova.in.ua/pr11-7class/

25.03.2022

Тема: Кліматичні пояси і типи клімату.

1.Прочитай!

Євразія — це материк не тільки кліматичних контрастів, а й материк кліматичних рекордів. Полюс холоду Північної півкулі розташований не на Північному полюсі, й не в крижаній Ґренландії, а на північному сході Євразії, на Оймяконському нагір’ї. Коливання температури у внутрішніх частинах континенту можуть перевищувати протягом доби 40 °С, а протягом року навіть 100 °С! Понад 1/4 території на півночі континенту займають області багаторічної мерзлоти та приблизно стільки ж — спекотні пустелі та полупустелі в центральній та південно-західній частинах. Євразія — це єдиний материк, який розташований у всіх кліматичних поясах Північної півкулі — від арктичного до екваторіального. Помірний пояс в Євразії займає найбільшу площі порівняно з іншими материками. Територія нашої держави майже повністю розташована у помірному поясі. Продовжимо роботу над з’ясуванням кліматичних особливостей материка та спробуємо дослідити особливості помірного поясу.

Кліматичні пояси і типи клімату Євразії

Завдяки великій протяжності з півночі на південь Євразія розташована у всіх кліматичних поясах Північної півкулі, у межах яких виділяються всі типи кліматів Землі. Найбільш широка й масивна частина Євразії лежить у межах помірного кліматичного поясу, в якому виділяють чотири кліматичні області.

Область помірного морського клімату включає крайній захід Євразії уздовж берегів Атлантичного океану. Тут протягом усього року клімат формується під впливом повітряних мас із Атлантичного океану. Літо прохолодне, зима відносно тепла. Опади випадають протягом усього року. Під час проходження циклонів погода швидко змінюється, улітку можуть бути похолодання, узимку — відлиги.

На схід, до Уральських гір, розташована область помірно-континентального клімату, яка переходить від морського до континентального. За умови віддалення від океану різниця літніх і зимових температур зростає, зима стає холоднішою, опадів меншає, а випадають вони здебільшого влітку. Значна частина Азії за Уралом — Сибір і Центральна Азія — лежать в області континентального клімату, де весь рік панують континентальні повітряні маси. Протягом тривалої зими поверхня суходолу сильно переохолоджується, а влітку перегрівається, створюючи великі температурні контрасти між порами року. Опадів випадає мало. Через відсутність снігу узимку поверхня промерзає на велику глибину.

На сході Євразії лежить область мусонного клімату, яка характеризується різкими відмінностями температур, опадів і показників зволоження влітку й узимку. Літній мусон приносить з Тихого океану вологе повітря, літо тепле й дощове. Зимовий мусон несе холодне континентальне повітря із внутрішньої сильно охолодженої частини материка, де узимку утворюється область високого тиску. Унаслідок цього зима суха й морозна, із сильними вітрами.

Розміщення тропічного поясу в Євразії має певну особливість. Тільки в Євразії тропічний кліматичний пояс не утворює суцільної смуги.

Територія Євразії простягається через усі кліматичні пояси Північної півкулі, через це природно-кліматичні умови відрізняються між собою так, як ніде більше на планеті.

Основними причинами неоднорідності клімату є неоднакова кількість сонячної радіації, що надходить на поверхню в різних частинах Євразії, а також різні типи атмосферної циркуляції та надзвичайно різноманітний рельєф.

На більшій частині Євразії переважає західне перенесення повітряних мас, що особливо посилюється взимку, коли над поверхнею Європи панують циклони Атлантики. Це призводить до того, що зимові температури північних і південних областей тут мало відрізняються між собою. Влітку зональний розподіл температур стає більш відчутним.

Через переважаючий вплив західного перенесення повітряних мас та гористий рельєф вплив Тихого та Індійського океанів на клімат Євразії обмежується відносно невеликими ділянками на сході і півдні. Над акваторіями цих океанів влітку утворюються області підвищеного тиску, що спричиняють рух вологих повітряних мас із океанів на суходіл. Так утворюються вологі та теплі літні мусони, вплив яких поширюється на території південної та південно-східної Азії.

Внаслідок послаблення впливу західного перенесення повітряних мас та мусонів в напрямку від узбереж до внутрішніх областей, а також домінування тут сухих континентальних повітряних мас, середньорічна кількість опадів зменшується з просуванням до центральних областей материка. Зимове охолодження суходолу спричиняє формування над північними і центральними районами Азії з листопада по березень області високого тиску – Азіатського антициклону. Звідси холодні і сухі повітряні маси рухаються в усіх напрямках, утворюючи на узбережжях Тихого та Індійського океанів стійкі холодні вітри (континентальні зимові мусони).

Загалом, велетенські розміри Євразії є причиною переважання в більшості кліматичних поясів континентальних типів клімату. І хоча в цілому для континентального клімату характерними є значна амплітуда температурних коливань і невелика кількість опадів, існують значні відмінності як у межах одного кліматичного поясу, так і між різними поясами в температурному режимі та зволоженні. Так, для помірно - континентального клімату помірного поясу притаманні відносно холодна зима і тепле літо. У внутрішніх районах Євразії клімат змінюється на континентальний (помірного поясу) і різко континентальний (субарктичного поясу) з незначною кількістю опадів, теплим, часом спекотним літом і суворою зимою. Через вкрай низькі зимові температури тут виникають найбільші на планеті коливання температур. Так, в районі міста Оймякон (Росія) різниця між абсолютним максимумом і абсолютним мінімумом температур становить 103°С.

Континентальний клімат тропічного і субтропічного поясів характеризується спекотним літом (температури в пустелі до 52°С) і прохолодною зимою, під час якої температури у гірській місцевості нерідко набувають від'ємних значень.

Внаслідок існування величезних гірських країн значного поширення набув на материку гірський тип клімату із значними коливаннями температур впродовж доби.

2. Перегляньте відео

https://www.youtube.com/watch?v=-S4Pa81tIe4

3. Зробіть конспект

Домащня робота

1. Прочитайте параграф 47-48 сторінка 185-190

2. Пройдіть тести https://naurok.com.ua/test/klimatichni-pryasi-i-tipi-klimatu-vrazi-205673.html

21.03.2022

Тема уроку: Загальні риси клімату Євразії.

1. Прочитай матеріал та зробіть конспект

Євразія — материк кліматичних контрастів: понад чверть континенту на півночі займають області багаторічної мерзлоти, приблизно стільки ж, але на південному заході та центральних частинах — спекотні пустелі та напівпустелі. Коливання температури у внутрішніх районах можуть перевищувати 40°С за добу та 100°С протягом року! Полюс холоду Північної півкулі розташований не поблизу Північного полюса, а за 2500 км на південь, на північному сході Азії на Оймяконському нагір’ї.

Пригадай і напиши відповідь у зошит!

1.Оболонка Землі, в якій формується клімат та погода...

2.Переміщення повітря в горизонтальному напрямку під впливом різниці в атмосферному тиску ...

3. Стан нижнього шару атмосфери в даний час в даному місці...

4. Прилад для вимірювання атмосферного тиску...

5. Багаторічний режим (стан) погоди в певній місцевості...

6. Вологий і жаркий кліматичний пояс...

7. Сухий і жаркий кліматичний пояс...

8. Великий об'єм повітря в тропосфері з певними порівняно стабільними властивостями (температура, вологість тощо), що рухається як одне ціле...

9. Постiйнi вiтри, якi виникають мiж тропiчним високим та екваторiальним низьким поясами атмосферного тиску в Пiвнiчнiй i Пiвденнiй півкулях...

Клімат Євразії надзвичайно різноманітний. На півночі він дуже холодний, на півдні -надзвичайно спекотний, на західних і східних околицях материка - переважно вологий, а в центральних районах - посушливий (мал. 146). Причиною такої неоднорідності клімату Євразії є нерівномірне надходження на її поверхню сонячної радіації, що пов’язано з розташуванням цього материка в усіх географічних поясах Північної півкулі.

Інша причина неоднорідності клімату материка - різні типи циркуляції повітряних мас, які притаманні Євразії. На більшій частині її території панує західне перенесення. Для тропічного поясу характерні пасати, а для крайнього сходу й півдня - мусони.

• Як і чому змінюються на материку температура повітря та кількість атмосферних опадів. Узимку, коли західне перенесення повітряних мас посилюється, потужні циклони з Атлантики панують майже над усією європейською частиною території Євразії. Завдяки цьому температура повітря в північних і південних областях мало відрізняється. Отже, зональний розподіл температур порушується, тому січневі ізотерми простягаються майже вздовж меридіанів.

Із просуванням від Атлантики на схід західне перенесення слабшає, дедалі більше холоднішає. Особливо охолоджується центральна частина материка, де середні температури становлять -24 °С, а морози часто досягають і -40 °С. Унаслідок цього тут утворюється область високого тиску — Азіатський максимум. Звідси континентальні помірні повітряні маси розтікаються в усіх напрямках. Особливо потужні повітряні потоки рухаються до Тихого й Індійського океанів, над якими в цей час уже сформувалися області зниженого атмосферного тиску. Так виникає сухий і холодний зимовий мусон.

Улітку західне перенесення повітряних мас дещо слабшає. Тому помітнішим стає зональний розподіл температур, про що свідчить переважно широтне простягання липневих ізотерм. Найвищі температури в Євразії встановлюються над розпеченою Індо-Гангською низовиною, що майже з усіх боків ізольована від океану гірськими бар’єрами. Тому тут формується область дуже низького тиску - Південноазіатський мінімум.

На відміну від більшої частини Азії, поверхня Тихого й Індійського океанів улітку охолоджена. Тому над океанами виникають області високого тиску. Звідси повітряні маси прямують до суходолу, утворюючи потужний вологий і теплий літній мусон.

МОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

Користуючись малюнком 147, визначте області Євразії, що отримують найбільшу та найменшу кількість атмосферних опадів протягом року.

Загалом річна сума атмосферних опадів у Євразії закономірно зменшується від окраїн материка до його центральних областей (мал. 147). Тут вона досягає свого мінімуму. Це пояснюється послабленням активності повітряних мас західного перенесення і мусонів, а також посиленням впливу сухих континентальних повітряних мас внутрішніх областей Євразії. Найбільше опадів випадає на навітряних гірських схилах.

Що те пліше - то більше риби. Через глобальне потепління у Євразії сонячна енергія сильніше нагріває землю, оскільки сніг тане швидше. Різниця температур між континентом і океаном стає значнішою, і вітри, що дмуть з півночі на південь, посилюються. Вони «здувають» теплі поверхневі води, на місце яких піднімається глибинна холодна вода, яка приносить на поверхню більше поживних речовин, ніж раніше. Як наслідок, кількість планктону зростає, а за ним стає більше і риби.

ПРОЧИТАЛИ - ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

ЧИ ЗНАЮ

1. Які області атмосферного тиску впливають на формування клімату Євразії?

2. Під впливом якого з океанів - Атлантичного чи Тихого - формується клімат більшої частини Євразії?

ЧИ РОЗУМІЮ

3. Які причини неоднорідності клімату Євразії?

4. Яку роль відіграють у формуванні клімату материка гірські системи?

ЧИ ПОЯСНЮЮ

5. Чому мусони найбільше впливають на формування клімату прибережних районів Євразії?

6. Чому у внутрішніх областях Євразії спостерігаються найбільші контрасти в розподілі температури й кількості опадів?

ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО

https://www.youtube.com/watch?v=FekNeCkoKG4

Домашнє завдання

1.Прочитай параграф 46, відповідай на запитання сторінка 185 1-6 усно, 8 - письмово.

18.03.2022

Тема уроку: Рельєф. Роль зовнішніх сил у його формуванні. Корисні копалини.

1. Прочитай матеріал та зроби конспект.

Велике значення для формування рельєфу Євразії мають зовнішні чинники. У кайнозойську еру загальне підняття суходолу і похолодання клімату Землі призвели до виникнення потужного материкового зледеніння. Центрами його в Євразії були Скандинавський півострів, Північний Урал і Таймир. Звідси льодовик просувався на південь, досягнувши на Східноєвропейській рівнині широти Дніпропетровська.

Рухаючись, льодовик істотно змінював поверхню суходолу. Немов величезний бульдозер, він вирівняв міцні скелі та згладив верхні шари пухких порід, утворюючи водночас глибокі вузькі морські затоки, безліч річкових долин й озерних улоговин тощо. Відшліфовані уламки гірських порід - валуни - виносилися із центрів зледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, накопичувалися льодовикові відклади. Із суміші валунів, глини й піску утворилися велетенські горби, пасма гір і цілі рівнини. Талі води виносили значні маси піску, вирівнювали поверхню і формували плоскі піщані рівнини - полісся.

Чергування горбів і пасом заввишки понад 100 м добре помітні в рельєфі Європи. У Карпатах давній льодовик виробив подекуди величезні заглиблення, у яких із часом утворилися надзвичайно мальовничі гірські озера. На гірському узбережжі Скандинавського півострова характерною спадщиною давнього льодовика є глибокі й вузькі затоки (фіорди), що прорізають узбережжя (мал. 143). їхні стрімкі, складені дуже міцними породами скелясті береги підіймаються подекуди на 1,5 км угору.

НОТАТКИ ДО ТЕМИ

Краса, подарована льодовиком. Фіорди відомі своєю мальовничою красою. Адже скелі здіймаються прямо з води, по них струмують численні водоспади, а на висоті, віддаляючись від країв обривів, швидкі річки перетинають ліси і льодовикові озера. Тут також створено безліч оглядових майданчиків, оскільки фіорди дуже популярні серед туристів з усього світу.

Рекордсменом за своїми розмірами є найдовший і найглибший у Європі Согне-фіорд - 204 кілометри завдовжки і понад 1300 метрів у глибину. За це його шанобливо називають «королем фіордів».

Так само з діяльністю льодовика пов’язане виникнення численних островків. Утім, островами вони стали пізніше, після відступу льодовика. А до того це були згладжені, оброблені льодовиком величезні валуни. Нині на затоплених рівнинах вони піднімаються на кілька метрів над поверхнею води, іноді густо зарослі лісом.

• Про роль води і вітру у формуванні рельєфу материка. Більшість низовинних рівнин створені наносами азіатських річок. Серед таких - Велика Китайська рівнина, над якою «працювали» знамениті річки Хуанхе і Янцзи. Так само значною мірою річками (Об, Іртиш) створена і Західносибірська рівнина - одна з найбільших рівнин земної кулі.

Однак водні потоки здатні не лише вирівнювати поверхню. За участю води виникає також густа сітка ярів і балок. Наприклад, на сході Китаю річки виробили в пухких породах численні яри, глибина яких сягає 100-150 м. А подекуди завдяки поверхневим водам утворилися каньйони завглибшки 300-400 м!

У внутрішніх областях Євразії, на неозорих просторах сухих і спекотних пустель, велику роль у формуванні рельєфу відіграє вітер. Він переносить пісок і утворює бархани та дюни заввишки до 150 м, шліфує гірські породи, надаючи скелям химерних форм. Так, у деяких центральних областях Азії внаслідок вивітрювання виник дивовижний рельєф «еолових міст». Це форми рельєфу, що нагадують міста й дуже схожі на рукотворні споруди. Проте їхнім творцем, як підказує сама назва, є все ж вітер.

2. Самостійна робота.

(перепищи таблицю і запам'ятай)

№з/п Гори Вершина Висота, м

1 Альпи г.Монблан 4807

2 Кавказ г.Ельбрус 5642

3 Тянь-Шань Пік Перемоги 7439

4 Гімалаї г.Джомолунгма 8848

5 Уральські г.Народна 1895

6 Алтай г. Бєлуха 4506

3. Завдання. За картами атласу установіть основні закономірності розміщення корисних копалин материка. Результати занесіть у таблицю.

Взаємозв’язок тектоніки, рельєфу і корисних копалин
Тектонічна структура	Форма рельєфу	Корисні копалини
Східно-Європейська платформа	Східно-Європейська рівнина	Буре вугілля, кам’яне вугілля, нафта, газ, залізні руди, фосфорити
Герцинська складчастість	Уральські гори	Залізна руда, кам’яне вугілля, нафта. Газ, калійні та кам’яні солі
Західно-сибірська платформа	Західно-сибірська рівнина	Нафта, газ, кам’яна сіль
Індостанська платформа	Плоскогір’я Декан	Залізна та марганцеві руди, золото, азбест

Домашнє завдання:

1. За додатковими джерелами підготуйте інформацію про «еолові міста» Євразії.

2. Вміти показувати на карті.

Рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська, Прикаспійська, Середньодунайська, Індо-Гангська, Месопотамська низовини, плоскогір’я Декан, Середньосибірське, Казахський дрібнособковик;
гори: Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Скандинавські, Уральські, Кавказ, ТяньШань, Гімалаї (г. Джомолунгма);
нагір’я: Тибет, Іранське; вулкани: Гекла, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма;
3. Прочитати параграф 44-45, відповідати на запитання.

14.03.2022

Тема уроку: Тектонічна будова. Рельєф внутрішніх сил у його форму

1. Читаємо матеріал

Тектонічна будова материка. Євразія, як і Північна Америка, мільйони років тому була частиною прадавнього материка Лавразії. Серед інших континентів земної кулі вона вирізняється надзвичайно складною будовою земної кори. Це результат тривалої та складної геологічної історії її розвитку. В основі Євразії лежить кілька давніх докембрійських (Східноєвропейська, Китайська, Сибірська, Індостанськай ін.) і молодих палеозойських (Західносибірська, Туранська) платформ. Платформи є відносно стійкими ділянками земної кори, проте й вони зазнають повільних вертикальних рухів. У рельєфі їм відповідають рівнини: Східноєвропейська, Велика Китайська, Середньосибірське плоскогір’я, Декан, Західносибірська та Туранська рівнини. Між платформними ділянками та гірськими спорудами утворюються передгірські прогини, заповнені осадовими породами, у яких формуються низовини — Індо-Гангська, Месопотамська.

Найбільший за розмірами материки Землі, гігантська Євразія займає не лише всю Євразійську літосферну плиту, але й частину Індо-Австралійської й Африкано-Аравійської літосферних плит, які рухаються назустріч одна одній. На межі їх зіткнення земна кора зім’ята у складки — там утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. У його межах формуються молоді складчасті гори — Піренейські, Альпи, Карпати, Кавказ, Памір, Гімалаї. Саме такий рух плит пояснює розташування складчастих гір не на окраїнах материка, уздовж узбережжя, як наприклад, у Північній і Південній Америці, у внутрішніх і південних частинах Євразії.

Уздовж східного узбережжя материка простягнувся інший складчастий пояс — Тихоокеанський, що виник на межі зіткнення з Тихоокеанською літосферною плитою. Високі гори, які там утворилися, ми бачимо на карті Євразії у вигляді ланцюгів островів — Курильських, Японських тощо.

Складчасті пояси — це активні сейсмічні зони, де відбуваються інтенсивні рухи земної кори. Ці рухи супроводжують землетруси та виверження вулканів. Найбільшими діючими вулканами в Європі є Гекла, Етна та Везувій, в Азії — Ключевська Сопка, Фудзіяма, Кракатау й інші, які входять до Тихоокеанського сейсмічного поясу.

Складкоутворення в горах Північної Європи (Скандинавські гори — каледонська складчастість), Центральної Європи, на Уралі (герцинська) і в Тянь-Шані, Алтаї, Куньлуні (каледонська), Забайкаллі (байкальська) та багатьох інших гірських хребтах навколо Тибетського нагір’я відбулося в більш давніх епохах складчастості: у палеозої (каледонська та герцинська складчастість) і мезозої (мезозойська складчастість). Пізніше ці території зазнали підняття, опускання та розломів. Гори відроджувались й омолоджувались і тепер деякі із цих гірських систем за висотою переважають молоді гори. Це — Алтай, Тянь-Шань, Каракорум, Куньлунь.

Як внутрішні сили сформували рельєф материка. До внутрішніх сил, що значно вплинули на рельєф материка, належать насамперед рухи літосферних плит, у результаті яких сформувалися області складчастості. Крім того, рельєф Євразії продовжує формуватися під дією сучасних вулканічних процесів і новітніх тектонічних рухів.

У байкальський, каледонський і герцинський періоди горотворення сформувалися Урал, Тянь-Шань, Алтай, Саяни, які потім протягом тривалого часу руйнувалися. Проте певна їхня частина через багато сотень мільйонів років знову була піднята тектонічними рухами на різну висоту. Так омолодилися ці давні гори.

Окремі палеозойські споруди не зазнавали подальшого складкоутворення. Вони майже цілком зруйнувалися і перетворилися на горбисту рівнину, як, наприклад, Казахський дрібносопковик. Деяка частина палеозойських складчастих споруд, а також окремі ділянки території материка значно опустилися. Поступово вони вкрилися потужною товщею осадових порід, які із часом утворили чохол молодих, палеозойського віку, платформ.

У мезозойську еру внаслідок руху літосферних плит Євразія остаточно відокремилася від Північної Америки. На сході материка, від Чукотки до Малаккського півострова, виник ряд гірських систем меридіонального простягання, зокрема Верхоянський хребет та ін.

Наприкінці мезозойської ери Євразія з півдня закінчувалася Тибетським масивом, окраїнними морями, глибоководними жолобами й вулканічними поясами. Однак згодом сталося зіткнення Індо-Австралійської та Євразійської літосферних плит. Це зіткнення сприяло утворенню в кайнозої ще двох велетенських поясів складчастості. Один із них простягається переважно в широтному напрямку від західних до східних берегів континенту, об’єднуючи гірські споруди Європи й Азії. Саме з ним пов’язане утворення найбільших гірських систем материка, серед яких Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї (мал. 140, 141). Чимало з них продовжують рости. Упродовж останніх 1,5 млн років вершини гір подекуди піднялися на висоти, що перевищують 8 км. Нині «оселя снігу» (як перекладається із санскриту слово «гімалаї») продовжує зростати зі швидкістю близько 3 мм на рік.

Складкоутворення в цьому поясі супроводжувалося вулканічною діяльністю, яка триває й дотепер. Так, і нині мешканці Середземномор’я, що милуються обрисами Везувія, часто відчувають ще й подих діючого вулкана Етна.

Другий величезний пояс кайнозойської складчастості сформувався на сході материка внаслідок чергового зіткнення Тихоокеанської та Євразійської літосферних плит. Він простягається від Камчатки до Малайського архіпелагу і простежується не тільки на суходолі, айв океані у вигляді велетенської острівної дуги. Вона входить до складу Тихоокеанського «вогняного» кільця. Тут зосереджено декілька сотень вулканічних вершин. Найвища з них - Ключевська Сопка (4750 м) на півострові Камчатка, де також розташований надзвичайно небезпеч-

ний вулкан Шивелуч. На Японських островах знаходиться широковідомий вулкан Фудзіяма (мал. 142), сумну славу має вулкан Кракатау, що в групі Зондських островів. Усі вони діючі.

Сучасні риси рельєфу Євразії сформувалися за останні 20-30 млн років. Саме за цей період гірські споруди Євразії внаслідок новітніх тектонічних рухів досягли сучасної висоти. Одночасно великі ділянки земної кори опустилися, утворивши улоговини морів і величезні низовини. Рухи земної кори тривають і нині, супроводжуючися вулканічною діяльністю і землетрусами, що особливо активні в поясах кайнозойської складчастості.

Виконуємо практичну роботу на фізичній карті Євразії.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10 (продовження)

Позначення на контурній карті назв географічних об’єктів Євразії

Позначте на контурній карті гори: Альпи, Піренеї, Апенніни, Карпати, Скандинавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї (г. Джомолунгма); рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська; низовини: Прикаспійська, Індо-Гангська, Месопотамська; плоскогір’я: Середньосибірське, Декан; нагір’я: Тибет, Іранське; вулкани: Гекла, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма.

У зошит записуємо записуємо відповідь на запитання:

а) Які рівнини Євразії є найбільшими?

б) Які є найбільші гірські системи материка?

Домашня робота

Прочитати параграф 43, виконати тести за посиланням, фото надіслати в особисті повідомлення

https://naurok.com.ua/test/vraziya-tektonichna-budova-relef-rol-vnutrishnih-i-zovnishnih-sil-u-yogo-formuvanni-korisni-kopalini-66109.html

23.04.2021

Підсумковий урок за розділом "ЄВРАЗІЯ"

Виконайте тестування за посиланням.

https://naurok.com.ua/test/start/466050

20.04.2021

Населення. Найбільші держави Європи та Азії. Зв'язки України з країнами Європи та Азії.

1.Прочитати інформацію.

Виконайте практичну роботу.

Практична робота 10 (продовження)

Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Євразії

Позначте на контурній карті, користуючись атласом.

Держави та їх столиці: Україна, Росія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Китай, Індія, Японія.

Запитання та завдання

1. Опишіть клімат країн Південної Європи, використовуючи карти атласу. Як кліматичні умови впливають на зайнятість населення?

2. На яких островах розміщена Велика Британія? Опишіть природу цієї країни.

3. Назвіть особливості природи Японії, користуючись текстом і картами. Як упливає на неї географічне положення?

Працюємо з картою та атласом

Підготуйте презентацію рекламного характеру про одну з країн Європи (Азії) і виступіть перед однокласниками, використовуючи карти атласу й інші джерела географічної інформації.

Сторінка дослідника

Складіть характеристику Індії, користуючись різноманітними джерелами інформації. Який існує взаємозв’язок між її природою й зайнятістю населення?

Цікавий факт

У Китаї вперше з’явилися папір, компас, шовк, друк, фарфор, парашут, механічний годинник та ін. Вирощувати й заварювати чай придумали саме китайці в III ст. до н. е.

Повторимо головне

• Євразія — найбільший материк Землі. Вона складається з двох частин світу — Європи й Азії. Великий внесок у вивчення природи Центральної Азії зробили П. Семенов-Тянь-Шанський, М. Пржевальський та О. Шмідт.

• На території Євразії розташовані найвищі гірські системи земної кулі. Рельєф материка формується під дією зовнішніх чинників: вивітрювання, діяльність вітру, морів, річок, давнього льодовика, а також господарської діяльності людини.

• Клімат Євразії різноманітний. Тут представлені майже всі кліматичні пояси Землі.

• Природні зони Євразії мають широтну протяжність лише у внутнішньо- материковій рівнинній частині. На заході та сході природні зони змінюють свою протяжність на субширотну й меридіональну.

• 3 метою збереження природи на території Євразії створені природоохоронні території.

• На материку Євразія проживає майже 70 % усіх жителів земної кулі. Населення розміщене дуже нерівномірно. Густо заселена крайня західна її частина.

• На території Євразії розміщується 91 незалежна держава. Найбільшими країнами за площею є Росія і Китай, а за чисельністю населення — Китай та Індія. Поряд із великими державами існують держави-карли- ки. Україна — найбільша за площею країна Європи.

16.04.2021

Тема: Зміни природи материка людиною. Найвідоміші об'єкти, занесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО.

13.04.2021

Тема: Природні зони: лісостеп і степ, пустелі і напівпустелі. Вертикальна поясність.

1. Прочитати інформацію

Лісостеп і степ. Ці природні зони поширені переважно на півдні Східноєвропейської рівнини та Західного Сибіру, а також на просторах Казахського дрібносопковика. Далі на схід зона степів трапляється лише в Центральній Азії та в Приамур’ї у вигляді окремих ділянок. Теплий клімат з недостатнім зволоженням на півдні Східноєвропейської рівнини сприяє формуванню тут родючих чорноземних ґрунтів. Зрідка трапляються ділянки лісу, де на сірих лісових ґрунтах ростуть дубові гаї з домішками берези, липи та клена. У рослинному покриві європейських степів колись панували ковила, типчак, тонконіг.

Клімат лісостепу і степу східної частини материка континентальний, тому ґрунти тут часто засолені. Лісові ділянки в межах азіатського лісостепу складаються переважно з дрібно листяних порід дерев – пухнастої берези з домішками осики. Степ відрізняється трав’яним покривом з ковили, типчаку, чебрецю, степової люцерни, степової цибулі тощо. У пониззях ростуть чагарники. У лісостепах і степах Євразії водяться ховрахи, хом’яки, полівки, тушканчики, багато хижаків (степовий тхір, вовк, лисиця, горностай тощо).

Нині трав’яні луки й злакові степи в природному стані на материку майже не збереглися. Вони повністю розорані й замінені на сільськогосподарські угіддя.

Погляд у минуле

Пустелі та напівпустелі. Крайній південний схід Європи охоплює природна зона напівпустель, де на засолених, украй бідних пустельних ґрунтах де-не-де можна натрапити на окремі чагарники, злаки та кураї.

Пустелі поширені переважно в Азії і розмістилися в трьох географічних поясах: тропічному, субтропічному і помірному.

Тропічні пустелі охоплюють великі простори Аравійського півострова, як-от Руб-ель-Халі. На величезних кам’янистих і піщаних просторах опадів випадає менш як 100 мм за рік. Постійних водотоків зазвичай немає.

Ґрунти в пустелях бідні, тому рослин тут дуже мало. У сухих річищах трапляються рідколісся з акації, в улоговинах прижилися солелюби.

На півдні пустелі Гобі різкі коливання температур перетворили кристалічні породи на розсипи щебеню.

Тварини й рослини пустель помірного поясу добре пристосувалися до суворих умов життя. З рослин поширені верблюжа колючка, саксаули, кураї. Тваринний світ – царство плазунів (варан, агама, круглоголовка, а також ефа, гюрза та інші змії). Тут також мешкає багато копитних, як-от: джейран, кулан, сайгак і двогорбий верблюд, вовна якого захищає тварину від спеки й морозу. Численні також шакали та гієни.

Наука стверджує

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 8 (завершення)

Позначення на контурній карті основних географічних об’єктів материка.

Позначте пустелі: Каракуми, Гобі, Руб-ель-Халі.

ПІДСУМКИ

Значне поширення пустельних зон в Євразії зумовлене переважанням континентальних типів клімату.

2. Перегляньте презентацію

Домашня робота

1.Прочитайте параграф 53-54.

2.Виконайте тести за посиланням

https://naurok.com.ua/test/start/188443

09.04.2021

Тема: Природні зони Євразії. Арктичні пустелі. Тундра й лісотундра. Ліси помірного поясу.

1. Прочитайте матеріал.

Природні зони материка

Материк з усіма природними зонами. Євразія розташована в усіх географічних поясах Північної півкулі, а тому в її межах є природні зони Землі всіх типів. Здебільшого зони витягнуті із заходу на схід. Але складна будова поверхні материка, специфічні особливості циркуляції атмосфери визначили відмінності у зволоженні різних частин Євразії. Відтак багато зон не мають суцільного поширення або їхнє простягання істотно відхиляється від широтного напрямку.

Оскільки Євразія — найбільш витягнута із заходу на схід у помірних і субарктичних широтах, то природні зони цих поясів займають особливо велику частину материка.

Природні зони холодного поясу освітлення

Простягання зон холодного поясу. Арктичні пустелі, тундра і лісотундра розташовуються північніше, ніж у Північній Америці. На заході материка вони лежать далеко за полярним колом, що зумовлено впливом теплої Північно-Атлантичної течії. Тундра і лісотундра займають у Північній Європі вузьку смугу, яка розширюється на схід із посиленням суворості клімату.

Риси клімату. Узимку в континентальних районах температури повітря бувають дуже низькі (від -15 °С до -45 °С). Часто дмуть сильні вітри, лютують хуртовини. Літо коротке, прохолодне, із середньомісячними температурами не вище від +10 °С. Опади випадають часто, але загальна їхня кількість невелика — 200-300 мм за рік. Однак ця річна сума опадів перевищує інтенсивність випаровування, а тому для тундри та лісотундри характерне надлишкове зволоження.

Ґрунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Характерною рисою земної поверхні у межах тундри є панування вічної мерзлоти. В умовах короткого літа сформувалися тундрово-глеєві, в низинних ділянках — торф’яно-болотні ґрунти. Основна рослинність тундри — мохи, лишайники, карликові дерева. У видовому складі лісотундрового рідколісся — криворослі берези, ялини, модрини. Тваринний світ представлений лемінгами, полярними зайцями, песцями, північними оленями, білими куріпками, полярними совами. Господарське значення має полювання на звірів та птахів, розведення оленів.

Отже, природні особливості цих зон в Євразії дуже подібні до аналогічних у Північній Америці. Це зумовлено, зокрема, тим, що донедавна материки в цих широтах становили єдине ціле. Убога низькоросла рослинність і тварини, що пристосувалися до суворих умов, представлено тими самими родами і навіть видами.

Тайга. Південніше лісотундри в межах помірного поясу від Атлантичного до Тихого океану простягнулися хвойні ліси (тайга). Тут достатньо тепла і вологи для росту дерев. Ґрунт промивається, з нього виноситься багато речовин. Біля поверхні формується ґрунтовий шар світло-сірого кольору, який позбавлений гумусу. Такі ґрунти називаються підзолистими. Там, де сформувалися умови затримання вологи, виникли болота.

Із заходу на схід у межах зони тайги природні умови поступово змінюються. В Азійській частині широко поширена вічна мерзлота, що спричиняє певною мірою зміну видового складу тайги. Так, на заході материка переважають сосна і ялина, за Уралом панують ялиця та сибірський кедр (кедрова сосна), у Східному Сибіру — модрина. До хвойних порід часто домішуються дрібнолисті — береза, осика, вільха.

У тайзі багатий і різноманітний тваринний світ, чимало хутрових звірів: тепле хутро рятує їх у холодні зими. Найціннішим хутром виділяються соболі, бобри, горностай. Надмірний відстріл цих тварин призвів до різкого зменшення чисельності й навіть місцями — до їхнього цілковитого знищення. Нині вживаються заходи для розширення популяції хутрових звірів. У тайзі водяться лисиці, білки, куниці — на них також полюють заради хутра. Є звичайні зайці, бурундуки, рисі, з великих тварин — лосі, бурі ведмеді. Багато різноманітних птахів, які живляться насінням, бруньками, молодими паростками рослин (глухарі, рябчики, шишкарі, кедрівки та ін.), є комахоїдні (шпаки, дятли), хижі. Деякі з птахів стали об’єктом промислу: рябчики, куріпки, тетеруки.

Тайгові ліси багаті деревиною. На великих площах вирубують дерева, одночасно вживаючи заходів для їхнього відновлення. Однак видовий склад вторинних лісів суттєво відрізняється від вирубаних первинних. Тому дуже важливо дотримуватись розроблених науковцями заходів, які спрямовані на раціональне використання лісів.

Мішані ліси. На південь зона тайги змінюється зоною мішаних лісів. Опале листя і трав’яний покрив цих лісів сприяють нагромадженню в поверхневому шарі деякої кількості органічних речовин. Утворюється світлий і малопотужний гумусовий горизонт. Такі ґрунти називаються дерново-підзолистими. Мішані ліси поширені не суцільною смугою, а лише в Європі та Східній Азії.

Широколисті ліси. Зона широколистих лісів простяглась південніше. Вона також не утворює суцільної смуги, виклинюється поблизу Волги. У Європі, в умовах достатньої кількості тепла й опадів, переважають букові ліси, на сході вони змінюються дубовими, оскільки дуб краще витримує літню спеку і сухість. До основних деревних порід у цій зоні домішуються граб, в’яз, ільм — на заході, а липа, клен — на сході. У широколистих лісах, особливо дубових, звичайний трав’яний покрив складається з рослин із широким листям: папоротей, конвалії, медунки та ін. Листя і трави, перегниваючи, утворюють темний і досить могутній гумусовий горизонт.

У Західній Європі під широколистими лісами формуються бурі лісові ґрунти, на Східноєвропейській рівнині — сірі лісові.

На сході материка широколисті ліси збереглися лише в гірських районах.

В умовах теплого і дуже вологого літа мусонного клімату ліси ці дуже різноманітні за видовим складом. Там не було перешкод для проникнення рослин з півдня на північ і в зворотному напрямку. Тому в помірному поясі трапляються південні елементи, наприклад бамбук, ліани. Під пологом лісу — густий чагарниковий ярус і трав’яний покрив. Є багато реліктових форм.

У широколистих лісах формуються найродючіші в усій лісовій зоні ґрунти.

Вони давно використовуються під сільськогосподарські угіддя. До того ж деревина широколистих порід здавна цінувалася і широко використовувалася людиною.

Тому ці ліси дуже погано збереглися й у Європі, й особливо в Азії. Трохи більше лісопокритої площі в мішаних лісах, але і тут вони сильно змінені. Широколисті породи замінено березою й осикою, що добре ростуть на вирубках. Корінних типів лісів залишилося небагато.

У мішаних та широколистих лісах водиться багато тварин, які характерні і для тайги (зайці, куниці, білки й ін). Раніше було багато козуль, кабанів, благородних оленів. У збережених масивах лісу вони живуть і тепер. На сході світ тварин у лісах, що залишилися, різноманітніший внаслідок збагачення видами південніших широт. Так, у Японії в цій зоні водяться мавпи (японська макака), у басейні Амуру — тигри.

Ліси в зоні лісостепу. У центральних частинах материка ліси на південь змінюються лісостепами і степами у зв’язку зі зменшенням кількості опадів і збільшенням випаровуваності. У лісостепу переважає трав’яниста рослинність на чорноземних ґрунтах, але є ділянки широко- чи дрібнолистих лісів, під якими формуються сірі лісові ґрунти.

2. Перегляньте презентацію.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-prirodni-zoni-vrazi-chastina-i-arktichni-pusteli-tundra-lisotundra-7-klas-107140.html

3. Виконайте тестування.

https://naurok.com.ua/test/prirodni-zoni-vrazi-133164.html

4. Виконайте практичну роботу на сторінці 207.

Домашнє завдання

1. Прочитайте параграф 51-52-53, складіть конспект.

2. Усно відповідайте на запитання вкінці параграфів.

3. Напишіть повідомлення про одну з тварин чи одну з рослин природних зон Євразії.

06.04.2021

Води суходолу. Озера. Багаторічна мерзлота. Сучасне зледеніння.

1.Перегляньте презентацію

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-z-uroku-geografia-dla-7-klasu-na-temu-vodi-suhodolu-evrazii-ozera-lodoviki-bagatoricna-merzlota-242672.html

2. Прочитайте матеріал

Озера в Євразії розміщені дуже нерівномірно. Найбільші з них зосереджені, хоч як дивно, не у вологих, а в посушливих областях. Це залишкові озера, що збереглися на місці давніх великих водойм, які існували в більш вологу епоху. До них належать Каспійське й Аральське моря-озера, а також озера Балхаш, Ельтон, Баскунчак тощо. Каспійське море за розмірами більше будь-якого озера світу. Вражає і глибина Каспію, що місцями перевищує 1000 м. Під час штормів на цьому озері утворюються хвилі заввишки до 15-17 м. Солоність його вод - 11-13%о.

НОТАТКИ ДО ТЕМИ

«Водна» назва країни. Свою країну жителі Фінляндії не називають шведським словом «Фінляндія». Для них вона «суомі». Утім, Фінляндія і Суомі означають одне й те саме - «країна боліт». Це можна пояснити впливом цілої низки природних чинників. Заболоченню сприяла історія розвитку цієї території - відступ давнього льодовика і заповнення водою численних понижень, між утвореними ним горбами; особливості рельєфу - рівнинний характер поверхні, що сформувався на Балтійському щиті давньої платформи; особливості клімату - надмірне зволоження. Що таке багаторічна мерзлота і чим вона відрізняється від сучасного зледеніння. Багаторічна мерзлота, що є своєрідним наслідком останніх епох похолодання клімату, - це товща промерзлих порід завглибшки декілька сотень метрів (мал. 156). Тільки влітку розмерзається тонкий верхній шар ґрунту. В Євразії зона багаторічної мерзлоти охоплює значну частину Північної і Східної Азії, а також окремі райони Центральної Азії. Багаторічна мерзлота утруднює будівництво. Водночас вона допомогла зберегти для вчених викопні рештки мамонтів та інших тварин і рослин.

МОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

За картою атласу «Географічні пояси та природні зони світу» простежте південну межу поширення багаторічної мерзлоти. Чому в Азії вона заходить далеко на південь?

Найбільший в Європі льодовик розташований в Ісландії і має площу понад 8 тис. км². Льодовики Євразії відіграють важливу роль у живленні багатьох великих річок материка, що є головним джерелом водопостачання найбільш населених районів світу. У Євразії є чималі запаси й інших видів внутрішніх вод. Наприклад, у Західному Сибіру утворилися найбільші болота світу. Тут розташований величезний артезіанський басейн. Подекуди на материку поширені гарячі джерела, а також гейзери. Особливо їх багато на острові Ісландія і півострові Камчатка.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10 (продовження)

Позначення на контурній карті назв географічних об’єктів Євразії

Позначте на контурній карті озера: Женевське, Ладозьке, Каспійське море, Байкал, Мертве море.

Домашнє завдання.

1. Прочитайте параграф 50.

2. Усно відповідайте на запитання 1-5, письмово на 6.

3. Виконайте тестування за посиланням.

https://naurok.com.ua/test/start/117489

02.04.2021

Води суходолу. Річки.

На території Євразії наявні всі види вод суходолу. Є повноводні річки, глибокі озера, потужні льодовики гірських та полярних районів, великі площі боліт та вічної мерзлоти, значні резервуари підземних вод. Води Євразії — багатство материка.

На материку протікає більшість великих річок планети, які належать до басейнів усіх океанів, адже материк ними омивається, та найбільший басейн внутрішнього стоку. Найбільш розвинута гідрографічна мережа на заході, півночі, сході й південному сході материка. Багато великих озер зосереджено на рівнинах у внутрішніх районах і на високогірних ділянках Центральної Азії.

Річки переважають рівнині, режим живлення різноманітний, бо залежить від кліматичних умов.

Басейни океанів	Характеристика річок
Північний Льодовитий океан	Об — річка в Західному Сибіру. Утворюється злиттям Катуні і Бії на Алтаї. Впадає в Обську губу Карського моря. Довжина 3650 км, площа басейну 2990 тис. км². У середній і нижній течіях типово рівнинна річка. Повінь з квітня до липня у верхів'ях і до вересня — в низов'ях. Розвинене рибальство. Судноплавна

	Єнісей — річка в Сибіру. Утворюється злиттям Великого і Малого Єнісею. Довжина 3487 км, площа басейну 2580 тис. км². Протікає Тувінською улоговиною, а потім прорізає систему Західного Саяну, Мінусинську улоговину, тече вздовж кордону Західного і Східного Сибіру. Впадає в Єнісейську затоку Карського моря

	Лена — річка в Східному Сибіру. Довжина 4400 км, площа басейну 2490 тис. км². Початок на Байкальському хребті, впадає в море Лаптєвих. Судноплавна.
Атлантичний океан	Дунай — друга за довжиною річка Європи. Довжина 2850 км, площа басейну 817 тис. км². Протікає територією Німеччини, Австрії, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Сербії, Болгарії, Румунії, України. Бере початок у відрогах Шварцвальда. Вище за Відень, Дунай — гірська річка, потім тече по Середньодунайській рівнині, нижче по Нижньодунайській рівнині. Впадає в Чорне море. Судноплавна
	Дніпро — річка в Східній Європі, в межах Російської Федерації, Білорусі, України. Довжина 2201 км, площа басейну 504 тис. км². Початок у Валдайській височині, впадає в Дніпровський лиман Чорного моря. Судноплавна
	Дон — річка в європейській частині Російської Федерації. Довжина 1870 км, площа басейну 422 км². Починається на Середньоруській височині, впадає в Таґанрозьку затоку Азовського моря. Судноплавна. Рибальство
	Вісла — найбільша річка Польщі. Довжина 1047 км, площа басейну 198,5 км². Початок у Західних Карпатах, впадає у Ґданську бухту і Віслінську затоку Балтійського моря. Судноплавна
	Рейн — річка в Західній Європі, переважно в Німеччині. Довжина 1320 км, площа 224,4 тис. км². Бере початок в Альпах, у Швейцарії, протікає через Боденське озеро і Верхньорейнську низовину, перетинає у вузькій долині Рейнські Сланцеві гори; нижня течія — у межах Середньоєвропейської рівнини, де русло в багатьох місцях перегороджено греблями. Судноплавна
	Ельба — річка в Чехії і Німеччині. Довжина 1165 км, площа басейну 148 тис. км². Початок у Судетах, перетинає Північнонімецьку низовину, впадає в Північне море

Тихий океан	Амур — річка на Далекому Сході. Утворюється злиттям річок Шилка і Арґунь. Впадає в Амурський лиман Охотського моря. Довжина 2824 км, площа басейну 1855 тис. км². Живлення здійснюється переважно за рахунок літньо-осінніх мусонних дощів. Характерні повені. По Амуру проходить частина кордону Російської Федерації з Китаєм
	Янцзи — річка в Китаї. Довжина 5800 км, найдовша в Євразії, площа басейну 1808,5 тис. км². Початок на Тибетському нагір'ї; перетинає Сіно-Тибетські гори, Сичуанську улоговину, зрошує Цзянханьську і Велику Китайську рівнини; впадає в Східнокитайське море. Судноплавна, сполучена з Великим каналом. Значні гідроресурси. Поблизу гирла — морський порт Шанхай
	Хуанхе — річка на сході Китаю. Довжина 4845 км, площа басейну 771 тис. км². Починається на сході Тибетського нагір'я, протікає по рівнині Хетао, через Лесове плато, Велику Китайську рівнину. Використовується для зрошування. Судноплавна на окремих ділянках
	Меконґ — річка в Китаї, М'янмі, Лаосі, Таїланді, Камбоджі і В'єтнамі, найбільша на п-ові Індокитай. Довжина бл. 4500 км, площа басейну 810 тис. км². Початок на Тибетському нагір'ї, впадає в Південно-Китайське море. Судноплавна на 700 км
Індійський океан	Інд — річка в Китаї, Індії, Пакистані. Довжина 3180 км, площа басейну 980 тис. км². Починається на схилах Тибетського нагір'я, проривається між відрогами Гімалаїв і Гіндукушу; нижня течія на заході Індо-Ґанґської рівнини. Впадає в Аравійське море. Весняно-літня повінь, в сухий період у низов'ях іноді пересихає. Судноплавна
	Ґанґ — річка в Індії і Бангладеш. Довжина 2700 км. Площа басейну 1120 тис. км². Бере початок у Гімалаях, протікає по Ґанґській рівнині, впадає в Бенґальську затоку. Часто трапляються повені. Судноплавна
	Брахмапутра — річка в Китаї, Індії, Бангладеш. Довжина 2900 км, площа басейну 935 тис. км². Протікає вздовж південного краю Тибетського нагір'я, через Гімалаї; впадає в Бенґальську затоку. Максимальний стік влітку; трапляються повені. Судноплавна
	Тигр — річка в Туреччині та Іраку. Довжина 2850 км, площа басейну 375 тис. км². Починається на Вірменському нагір'ї, перетинає плато Джезіре і Месопотамську низовину, впадає в Перську затоку. Судноплавна
	Євфрат — річка в Туреччині, Сирії, Іраку. Довжина 3065 км, площа басейну 673 тис. км². Початок у горах Вірменського нагір'я, протікає по Месопотамській низовині впадає в Перську затоку. Весняна повінь
Територія внутрішнього стоку	Сирдар'я — річка в Середній Азії. Довжина 2212 км, площа басейну 219 тис. км². Колись впадала в Аральське море, нині води повністю розбираються на господарські потреби. Промисел риби, судноплавна
	Амудар'я — річка в Середній Азії. Довжина 1415 км, площа басейну 309 тис. км². Утворюється злиттям Пянджу і Вахша; впадає в Аральське море. Використовується для зрошування, судноплавна
	Волга — річка в європейській частині Російської Федерації, найбільша в Європі. Довжина 3530 км, площа басейну 1360 тис. км². Початок на Валдайській височині, впадає в Каспійське море. Стік Волги сильно зарегульований.

Перегляньте презентацію

https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-vodi-suhodolu-vrazi-103682.html

1. Прочитати параграф 49
2. Усно відповідати на запитання 1-6.
3. Виконати практичну роботу 10 на сторінці 195, фото прислати.
4. Написати повідомлення про одну з річок Євразії.

30.03.2021

Тема: Кліматичні пояси і типи клімату. Практична робота №11 Визначення типів клімату у межах помірного кліматичного поясу Євразії за допомогою кліматичних діаграм.

Опрацюйте матеріал.
Територія Євразії простягається через усі кліматичні пояси Північної півкулі, через це природно-кліматичні умови відрізняються між собою так, як ніде більше на планеті.
Основними причинами неоднорідності клімату є неоднакова кількість сонячної радіації, що надходить на поверхню в різних частинах Євразії, а також різні типи атмосферної циркуляції та надзвичайно різноманітний рельєф.
На більшій частині Євразії переважає західне перенесення повітряних мас, що особливо посилюється взимку, коли над поверхнею Європи панують циклони Атлантики. Це призводить до того, що зимові температури північних і південних областей тут мало відрізняються між собою. Влітку зональний розподіл температур стає більш відчутним.
Через переважаючий вплив західного перенесення повітряних мас та гористий рельєф вплив Тихого та Індійського океанів на клімат Євразії обмежується відносно невеликими ділянками на сході і півдні. Над акваторіями цих океанів влітку утворюються області підвищеного тиску, що спричиняють рух вологих повітряних мас із океанів на суходіл. Так утворюються вологі та теплі літні мусони, вплив яких поширюється на території південної та південно-східної Азії.
Внаслідок послаблення впливу західного перенесення повітряних мас та мусонів в напрямку від узбереж до внутрішніх областей, а також домінування тут сухих континентальних повітряних мас, середньорічна кількість опадів зменшується з просуванням до центральних областей материка. Зимове охолодження суходолу спричиняє формування над північними і центральними районами Азії з листопада по березень області високого тиску – Азіатського антициклону. Звідси холодні і сухі повітряні маси рухаються в усіх напрямках, утворюючи на узбережжях Тихого та Індійського океанів стійкі холодні вітри (континентальні зимові мусони).
Загалом, велетенські розміри Євразії є причиною переважання в більшості кліматичних поясів континентальних типів клімату. І хоча в цілому для континентального клімату характерними є значна амплітуда температурних коливань і невелика кількість опадів, існують значні відмінності як у межах одного кліматичного поясу, так і між різними поясами в температурному режимі та зволоженні. Так, для помірно - континентального клімату помірного поясу притаманні відносно холодна зима і тепле літо. У внутрішніх районах Євразії клімат змінюється на континентальний (помірного поясу) і різко континентальний (субарктичного поясу) з незначною кількістю опадів, теплим, часом спекотним літом і суворою зимою. Через вкрай низькі зимові температури тут виникають найбільші на планеті коливання температур. Так, в районі міста Оймякон (Росія) різниця між абсолютним максимумом і абсолютним мінімумом температур становить 103°С.
Континентальний клімат тропічного і субтропічного поясів характеризується спекотним літом (температури в пустелі до 52°С) і прохолодною зимою, під час якої температури у гірській місцевості нерідко набувають від'ємних значень.
Внаслідок існування величезних гірських країн значного поширення набув на материку гірський тип клімату із значними коливаннями температур впродовж доби.
Кліматичні пояси Євразії
Євразію перетинають усі кліматичні пояси Північної півкулі - від арктичного до екваторіального . Тому на її території сформувалися різноманітні типи клімату. Серед них переважають континентальні. Загальними показниками континентального клімату є значна амплітуда коливання річних температур і невелика кількість опадів.
Субарктичний пояс. Для східної частини субарктичного поясу характерний різко континентальний клімат. У межах його поширення річна амплітуда температур настільки велика, що подібної немає ніде у світі. Для середньомісячних температур амплітуда становить 50-65 °С, а для екстремальних досягає 102 °С. Така величезна амплітуда зумовлена вкрай низькими зимовими температурами. Не випадково назва одного з полюсів холоду Північної півкулі - міста Оймякон - перекладається з якутської мови як «шалена холоднеча», «лютий холод». Другий полюс холоду, як ви пам'ятаєте, перебуває у Гренландії. Гірські системи закривають місто від пом'якшувального впливу океанів. Це спричинює застій дуже холодного повітря у міжгірних улоговинах. Тому середні січневі температури повітря опускаються тут до -50 °С, а в Оймяконській улоговині морози досягають -70 °С. Оскільки порівняно невелика кількість опадів ту» випадає переважно влітку, сніговий покрив незначний і поверхня промерзає на велику глибину.
Помірний пояс. Найпоширеніші в Євразії континентальні типи клімату помірного поясу. З віддаленням від Атлантичного океану ступінь континентальності зростає, що проявляється у збільшенні різниці літніх і зимових температур, у зменшенні річної кількості опадів. Для більшої частини Європи, у тому числі й України, характер¬ний помірно континентальний тип клімату. Йому притаманні значні відміни у температурі за сезонами. Зима помірно холодна, часом з морозами. Літо тепле: середня температура липня +18...20 °С. Річна кількість опадів, що випадають переважно влітку, становить 500-700 мм. У Західному Сибіру переважає континентальний клімат. У внутрішніх районах Євразії, де клімат різкоконтинентальний, узимку дуже холодно, але снігу мало. А влітку буває спека, що нагадує тропічну. Тому в Якутії визрівають навіть кавуни.
Субтропічний пояс. Континентальний клімат, що поширений тут на півночі Іранського нагір'я, майже не відрізняється від тропічного. Улітку тут, як і в субтропіках, спекотно, проте зима значно холодніша. Наприклад, у центральноазіатській пустелі Такла-Макан середня температура у холодний період знижується до -8 °С і навіть нижче. Окремі області із субтропічним континентальним кліматом вирізняються винятковою сухістю.
Тропічний пояс. У тропічному поясі континентальний тип клімату називають пустельним. Він поширений переважно на Аравійському півострові й подібний до клімату Сахари. Улітку, коли сонце в зеніті, пісок може розпікатися до +80 °С, а повітря в тіні нагрівається до +50 °С і вище. Узимку середні температури на рівнинах не опускаються нижче +15 °С.
Цілорічно в пустелях Аравійського півострова дмуть пасати. Оскільки пасати зароджуються над суходолом, то більшу частину року вони сухі й гарячі. Унаслідок цього в пустелях понад 200 днів упродовж року безхмарні, а річна кількість опадів не перевищує 100 мм.
Високогірний клімат. Значно поширений у Євразії високогірний клімату. Особливо незвичним є клімат найвищого у світі нагір'я - Тибету. Висота й замкнутість Тибету зумовлюють невелику кількість опадів. За умов розрідженого повітря тут трапляються різкі коливання температури протягом доби (до 37 °С). Буває так, що вдень за сонці 30-градусна спека, а неподалік у тіні - заморозки. Вночі створюється іній і замерзають струмки.
Сезонно-вологі типи клімату.
Вони формуються на південних частинах Європи й Азії, а також на сході материка . Головною особливістю сезонно-вологих типів клімату є різка зміна зволоження впродовж року.
Субтропічний пояс. У південній частині субтропічного поясу Європи сформувався субтропічний середземноморський клімат. Він характеризується максимальними для цієї частини світу температурами впродовж усього року. Зима волога з температурою +8... 10 °С, а влітку сухо і панує тропічна спека. Однак головна особливість цього типу клімату полягає у зміні сухого спекотного літа вологою теплою зимою. За рік тут випадає у середньому 400-600 мм опадів.
Окремі ділянки на півдні Євразії належать до найвологіших місць на Землі. Наприклад, у районі населеного пункту Черапунджі (Індія) і в щороку випадає близько 12 000 мм, а в окремі роки - понад 50000 мм опадів.
Помірний пояс. Мусонний клімат помірного поясу характеризуються великими сезонними контрастами температур і опадів: узимку морози й невелика кількість опадів, а влітку, навпаки, спекотно і велика кількість опадів (близько 3/4 річної суми).
Вологі типи клімату.
Вони сформувалися переважно у північно-західній і південно-східній частинах Євразії. їхньою головною особливістю є рівномірне зволоження протягом року.
Субарктичний пояс. Вологий клімат цього поясу охоплює узбережжя Баренцова моря, північ Скандинавського півострова й острів Ісландію. Йому властиві порівняно м'яка зима з температурами -8...0 °С і прохолодне літо з температурою не вище +10 °С. Опади «близько 500 мм) у вигляді дощу і снігу випадають рівномірно протягом року.
Помірний пояс. Тут сформувався морський клімат, що характеризується переважанням вологого атлантичного повітря протягом всього року. Взимку температура повітря тут коливається від 0 °С -6 °С. Погода мінлива, з частими дощами й туманами, сніговий покрив нестійкий. Літо прохолодне, середня температура +10 °С. Опадів багато (до 1000 мм), розподіляються вони рівномірно протягом року. У цій області перебуває крайній захід Євразії.
Екваторіальний пояс. Для цього поясу характерний екваторіальниий тип клімату. Він охоплює більшість островів Малайського архіпелагу і південь півострова Малакка. Його головні особливості високі температури й рясні (2000-3000 мм) опади, що рівномірно випадають упродовж року. Такий клімат є несприятливим для людини.

Перегляньте презентацію!

https://naurok.com.ua/prezentaciya-klimat-vrazi-7-klas-107194.html

Виконайте практичну роботу у зошиті за зразком.

http://romanova.in.ua/pr11-7class/

Прочитайте параграф 47-48

19.03.2021

Тема: Загальні риси клімату Євразії.

Прочитайте інформацію!

Євразія — материк кліматичних контрастів: понад чверть континенту на півночі займають області багаторічної мерзлоти та приблизно стільки ж, але на південному заході та центральних частинах, — спекотні пустелі та напівпустелі. Коливання температури у внутрішніх районах можуть перевищувати 40 °С за добу та 100 °С протягом року! Полюс холоду Північної півкулі розташований не поблизу Північного полюса та не в крижаній Гренландії, а на північному сході Азії — на Оймяконському нагір’ї.

Виняткове різноманіття кліматичних умов Євразії обумовлене гігантськими розмірами материка та складною взаємодією кліматотвірних чинників.

1. Сонячна енергія. Циркуляція атмосфери.

Положення Євразії в усіх широтах Північної півкулі визначає нерівномірне надходження на її поверхню сонячного тепла й неоднакове нагрівання суходолу в різних його частинах. Відмінності в кількості сонячної енергії, одержуваної материком, визначають і різницю температур у різних його районах (рис. 1). Так, середні температури січня на Індостані та Аравійському півострові дорівнюють +25 °С, а на Таймирі — -32 °С.

Над Євразією утворюються всі типи повітряних мас, завдяки яким відбувається перерозподіл температур та опадів над поверхнею материка. Основна частина Євразії розташована в помірному поясі, де переважає західне перенесення повітряних мас. Західні вітри протягом усього року приносять з Атлантичного океану в європейську частину материка вологу, знижують літні температури й підвищують зимові. Завдяки цим вітрам і теплій Північноатлантичній течії на північному заході Європи зима набагато тепліша, ніж у Північній Америці на тих самих широтах.

Пом’якшуючий вплив Атлантики змінює широтний розподіл ізотерм на субмеридіональний. Кількість опадів на Британських островах та заході Європи перевищує 1000 мм на рік. У міру просування на схід у глиб континенту атлантичне повітря набуває континентального характеру — влітку температури підвищуються, взимку знижуються, а кількість опадів зменшується до 300—400 мм на рік. Однак через велику порізаність території Європи й відсутність високих гірських хребтів процес перетворення морських повітряних мас на континентальні над Європою відбувається повільно й кліматичні умови змінюються тут поступово. Тільки за Уральськими горами протягом усього року панують континентальні повітряні маси.

Рис. 1. Клімат Євразії.

Рис. 2. Циклон над Північною Атлантикою (вигляд із космосу).

На північну й середню частини Євразії значний вплив мають арктичні повітряні маси з Північного Льодовитого океану. Вторгнення арктичного повітря всередину материка викликає різке зниження температури й зменшення кількості опадів.

Для півдня й сходу Євразії характерна мусонна циркуляція, яка виявляється у взаємодії між материком та океанами. Мусонні вітри дмуть влітку з Індійського й Тихого океанів, а взимку — із суходолу. Із літнім мусоном пов’язана активізація циклонів, які зароджуються в Тихому океані. Вони налітають на узбережжя Східної й Південно-Східної Азії у вигляді азіатських ураганів — тайфунів. Тайфуни несуть рясні зливові дощі, повені, що викликають сильні руйнування.

Завдяки своєму розташуванню переважно в помірних широтах Європу систематично «атакують» циклони, які найчастіше зароджуються в Північній Атлантиці біля острова Ісландія (рис. 2).

У південно-західній частині материка формуються тропічні повітряні маси. Над пустелями Аравійського півострова утворюються пасати, які несуть гаряче й сухе повітря в пустелі Африки (рис. 3).

На південному сході материка пасати, які утворюються над Тихим океаном, приносять понад 2000—3000 мм опадів на рік. На території острівної частини південного сходу Євразії цілий рік панують жаркі й вологі екваторіальні повітряні маси.

2. Вплив рельєфу та океанічних течій.

Велике значення для формування клімату Євразії має рельєф. Рівнинний і середньовисотний рельєф європейської частини не перешкоджає проникненню вологого повітря з Атлантичного океану далеко на схід, а холодних повітряних мас із Північного Льодовитого океану — на південь. В азіатській частині відсутність гірських хребтів на півночі також сприяє проникненню холодного арктичного повітря вглиб аж до гір Центральної Азії. Пояс гірських хребтів на сході й Гімалаї на півдні перегороджують шлях вологим мусонам усередину материка. Біля підніж південних схилів Гімалаїв випадає 10 000—12 000 мм опадів щорічно.

Внутрішні райони Азії, «закриті» горами від впливу океанічних повітряних мас, відрізняються особливо сухим і різкоконтинентальним кліматом. Тут утворилися величезні пустельні простори, які мають значні амплітуди добових температур (рис. 4, 5).

Рис. 3. Аравійські пустелі посідають друге місце у світі за площею (2,3 млн км²) після пустелі Сахара. Третину поверхні складають піщані пустелі, серед яких найбільшими є Великий Нефуд на півночі та Руб-ель-Халі на півдні. Тут спостерігаються великі добові коливання температур. Так, удень яйце, залишене на піску, протягом 10 хв може перетворитися на яєшню. Уночі ж від холоду навіть тріскаються камені.

Рис. 4. Пустеля Гобі в Центральній Азії являє собою цілу смугу пустель загальною площею понад 1 млн км², які простягаються із заходу на схід на 1750 км при ширині 600 км. Клімат пустель різкоконтинентальний: коливання температур складають від -40 °С у січні до +45 °С у липні.

Для північного сходу Євразії характерні застої холодного важкого повітря в улоговинах серед гір. У міжгірній западині поблизу сибірського селища Оймякон лежить Полюс холоду Північної півкулі Землі, де була зафіксована найнижча температура 71,2 °С.

На формування клімату прибережних районів Євразії значним чином впливають течії. Так, завдяки Північноатлантичній течії поблизу західного узбережжя Скандинавського півострова нульова ізотерма підіймається аж до 70° пн. ш., а південно-західна частина Баренцового моря, що розташоване за Полярним колом, ніколи не замерзає. Завдяки течії Куросіо, що проходить вздовж Японських островів, їхній клімат теплішає, а кількість опадів збільшується під час проходження мусонних вітрів із Тихого океану.

На значних просторах Євразії, зайнятих горами й плоскогір’ями, простежується вертикальна кліматична поясність.

Головне

• Різноманітність кліматичних умов Євразії пов’язана з її величезними розмірами, великою протяжністю з півночі на південь, впливом океанів, складним рельєфом.

• Над Євразією утворюються всі типи повітряних мас. У помірних широтах панують західні вітри, які істотно впливають на клімат Європи. Східні й південні райони перебувають під впливом мусонів. У тропічних широтах утворюються пасати.

• Повітряні маси з Атлантичного й Північного Льодовитого океанів проникають далеко в глиб материка. Вплив Тихого та Індійського океанів обмежується південними й східними частинами континенту.

Рис. 5. Такла-Макан — одна з найбільших піщаних пустель світу. Часто її називають пекельною пустелею. Її суворий характер відображений у самій назві: з уйгурської мови «такла-макан» означає «підеш і не повернешся». Влітку піски настільки нагріваються, що можна кип'ятити воду, а взимку температура падає до -20 °С. Цілий рік тут дмуть сильні вітри, а пилові бурі та урагани — звичне явище. Століттями Такла-Макан була головною перешкодою та випробуванням для подорожніх на Великому Шовковому шляху.

• Для внутрішніх районів Євразії, віддалених від усіх океанів, характерним є різкоконтинентальний клімат із дуже холодною зимою та спекотним літом.

Подивіться відео! Загальні риси клімату

Домашнє завдання: прочитайте параграф 46, усно відповідати на запитання 1-6 сторінка 185.

Підготувати інформацію про гори Євразії (на вибір учня).

16.03.2021

Тема: Тектонічна будова. Рельєф.Роль зовнішніх та внутрішніх сил у його формуванні. Корисні копалини.

Перегляньте дану інформацію!

Формування рельєфу материка. Роль внутрішніх і зовнішніх сил у формуванні рельєфу Євразії. Рельєф Євразії від рельєфу інших материків відрізняється тим, що він набагато різноманітніший. Тут знаходяться найвищі у світі гори Гімалаї та найглибша западина узбережжя Мертвого моря. Різниця між висотою гори Джомолунгма (Еверест — 8848 м) і рівнем Мертвого моря (—403 м) перевищує 9 км. Отже, рельєф Євразії контрастніший за інші материки. Якщо брати до уваги середню висоту поверхні материків, то і тут Євразія попереду інших (крім поверхні льодового покриву Антарктиди). І, нарешті, рівнини та низовини Євразії займають більшу площу, ніж на будь-якому іншому материку.

Величезні ділянки Євразії в далекому минулому опускались, їх заливали моря. Після їхнього відступу утворилися рівнини та низовини. Наприклад, Прикаспійська низовина. Над рельєфом північно-західної частини Євразії добре попрацювало материкове зледеніння. Із Скандинавського півострова, де знаходився найбільший центр зледеніння, льодовик насувався на південь. Він досягав навіть території України. Льодовики то наступали, то знову відступали. Ніби бульдозером, вони вирівнювали поверхню та залишали перед своїм південним краєм вали з каміння, піску та глини (морену). Льодовик розтанув усього 14 тис. р. тому.

Більшу частину Євразії займають рівнини. Серед них виділяють найбільшу в світі Східноєвропейську рівнину. На ній знаходиться 95% території України. Невисокими, дуже зруйнованими Уральськими горами ця рівнина відділяється від пласкої та заболоченої Західносибірської рівнини, яка теж належить до найбільших рівнин світу. Від Каспійського моря далеко на схід простяглася велика Туранська низовина. Її простори вкриті піщаними пустелями. На півдні Євразії знаходиться ще одна велика низовина — Індо-Гангська. На сході — Велика Китайська рівнина. Значні площі в Євразії займають рівнини пустель. Руб-ель-Халі — це великий басейн, що простягнувся з південного заходу на північний схід через аравійський шельф. Висота дюн досягає 250 м. Пісок переважно оранжевого та червоного кольору завдяки окисам заліза. Пустеля Гобі розташована в Центральній Азії. Слово «гобі» монгольського походження й означає «безводне місце», цим словом у Центральній Азії позначають взагалі пустельні та напівпустельні місця. За сукупністю пустельних територій Гобі є найбільшою пустелею Азії. Каракуми, піщана пустеля на півдні Середньої Азії, займає понад 80 % всієї території Туркменістану. «Каракуми» з туркменської перекладається як «чорний пісок».

Значні площі в Євразії займають надто зруйновані та вирівняні старі гірські системи, які із часом перетворилися на плоскогір’я. Серед них виділяють Середньосибірське плоскогір’я та Казахський дрібносопковик.

Гори Євразії різні за віком, вони утворювалися в різний час і продовжують формуватися нині. Дуже давні вже встигли зруйнуватись. Деякі з них перетворилися на вкриті камінням рівнини, серед яких підносяться окремі залишки колись високих гір. Інші, дуже зруйновані гори, знову піднялись і ніби омолодилися.

Наймолодші, найвищі та наймогутніші гори утворюють смугу, що тягнеться із Західної Європи аж до Китаю. Це Альпійсько-Гімалайський гірський пояс. Із заходу на схід його складаються такі його гірські системи: Піренеї, Альпи, Карпати, Кавказ, Памір, Гімалаї.

В окремих місцях Євразії сходяться гірські хребти різних напрямів простягання. Таким чином, вони утворюють значні за площею території, де поєднуються гірські масиви з плоскогір’ями та глибокими долинами. Це нагір’я. Найбільше за площею і найвище з них — Тибет.

На сході Євразії від Камчатки по Курильських і Японських островах, острові Тайвань, Філіппінах і Великих Зондських островах простягнувся Тихоокеанський гірський пояс. Ці гори ще молодші за гірські системи Альпійсько-Гімалайського поясу. Тут найбільше діючих вулканів, постійно трапляються землетруси. В океані вони викликають цунамі — велетенські хвилі до 50 метрів заввишки, які, досягнувши низинного узбережжя, руйнують поселення й об’єкти людського господарства.

Старі гори здебільшого невисокі, бо вони від часу свого утворення переважно лише руйнувалися (Урал, Скандинавські). Але якщо пізніше вони зазнали «омолодження» (знову піднялися) (Алтай, Тянь-Шань), то ці гори одночасно і високі, і складаються з давніх гірських порід. їх не люблять альпіністи. І недивно. Тверде, здавалося б, каміння може розсипатися в руках, бо воно дуже давно вивітрилось.

Корисні копалини. На території Євразії, зрештою, як і на території інших материків, різноманітні комплекси корисних копалин відповідають певним геологічним структурам. Материк займає провідне місце за запасами багатьох корисних копалин. При цьому надра Центральних районів Азії ще недостатньо вивчені.

У давніх породах докембрійського фундаменту платформ є золото, дорогоцінне каміння, запаси уранових руд, алмази (півострів Індостан, острів Шрі-Ланка, Сибірська платформа). З виходами на поверхню магматичних і метаморфічних порід у виступах фундаменту платформ (на щитах) пов’язані величезні родовища руд різних металів. Залізні руди добувають у Скандинавії, на північному сході Китаю, в межах Українського щита, на півострові Індостан. В областях герцинської та мезозойської складчастості, східною окраїною материка на тисячі кілометрів простягнувся пояс гірських споруд, багатих на руди олова, вольфраму й інших рідкісних кольорових металів.

У міжгірських прогинах земної кори накопичились величезні запаси нафти та газу. Наприклад, у Месопотамському передгірному прогині розташовано нафтогазоносний район Перської затоки із запасами нафти світового значення. Південно-східний нафтогазоносний район Євразії в межах Китаю, М’янми, Таїланду, частини островів Зондського архіпелагу та прилеглого до нього шельфу Південно-Китайського моря є також, на думку геологів, перспективним. Знайдено нафту і на шельфі морів Північного Льодовитого океану.

У тектонічних западинах, заповнених товщами осадових порід, утворились поклади різних солей, нафтогазоносні товщі, пласти вугілля. Це, наприклад, кам’яновугільні басейни Великої Британії, Німеччини, Чехії, Польщі, України, Росії, Монголії, Китаю.

На материку знайдено та розробляють значні поклади залізних і марганцевих руд, є родовища бокситів, значні запаси руд кольорових металів — міді, нікелю, кобальту, свинцю, срібла й ін.

Перегляньте відео!

https://www.youtube.com/watch?v=K9QKwRxVLBU

Домашнє завдання. Прочитайте параграфи 43-44, усно відповідайте на запитання. Викрнайте практичну роботу на сторінці 156.

06.11.2020

Тема: Стихійні явища природи. Екологічні проблеми. Найвідоміші об'єкти, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО.

Які стихійні явища бувають в Африці. На Африканському континенті дуже небезпечними для людини є різноманітні явища природи, зокрема тривалі пилові бурі. Залежно від районів формування й напрямку переміщення пилові бурі в Африці називають самумом і сироко. Пилові бурі здебільшого поширюються в Сахарі. Ці сильні вітри піднімають із земної поверхні велику кількість пилу та піску і видувають верхній шар ґрунту, що незакріплений рослинністю, значно погіршуючи видимість. Пилові бурі можуть охоплювати значні простори розміром 600 км на 2500 км.

Підраховано, що кожного літа із Сахари тільки в Атлантичний океан виноситься від 60 до 2000 млн тонн пилу і піску. Ось чому вважають, що Сахара є найпотужнішим джерелом пилу на Землі. Наслідки пилових бур інколи відчувають на собі й мешканці Європи.

Інші небезпечні кліматичні явища в Африці - зливи в екваторіальних лісах і засухи в саванах. Зливові дощі, що є щоденними гостями екваторіальних лісів, завдають багато лиха мешканцям гілеї, руйнуючи все на своєму шляху. Засухи можуть тривати по кілька років. А щорічно їхній подих відчутний починаючи з лютого, коли від нестерпної спеки пересихають джерела й колодязі не поповнюються водою. Люди впадають у відчай.

Які стихійні явища бувають в Африці.

Про наслідки господарювання людини на континенті.

Про національні природні парки Африки як об'єкти природної спадщини людства.

У пошуках води вони годинами блукають по розпеченій землі, риють землю на місці сухих річищ.

Часто Східна Африка опиняється під нападом сарани, яку тут називають ковдрою диявола, чумою, що літає, та ін. Мов темна хмара, скупчення комах швидко поширюється вгору і вшир інколи до кількох десятків кілометрів. У середньому в повітрі перебуває близько 50 млн комах на квадратний метр! Великі скупчення налічують до 50 млрд комах, кожна з яких з’їдає 2 г рослинної їжі за день. Можна уявити, що стається з посівами після нападу такої численної орди. На місці плантації залишається мертва пустеля, що загрожує голодом місцевому населенню. Є в Африці й інші небезпечні для людини комахи.

Про наслідки господарювання людини на континенті. Нині в природних зонах Африки дуже гостро постали екологічні проблеми, що пов’язано насамперед з господарською діяльністю людини. Ці проблеми мають зональне поширення, тобто в кожній природній зоні вони різні. Так, у зоні вологих екваторіальних лісів Африки вплив людини на природу проявляється здебільшого через часткову вирубку лісу. У гірських районах важкі стовбури зрубаних дерев, скочуючися схилами, дуже ушкоджують ґрунтовий покрив, посилюючи його руйнування - ерозію ґрунту (мал. 38).

Значний вплив людини на природу відчувається в зоні африканських саван. Так, у багатьох районах саван з метою розвитку землеробства ще й досі застосовують вогняно-підсічну систему господарювання. Через таке господарювання спалюється природна рослинність, зменшується родючість ґрунтів. Унаслідок збільшення поголів’я худоби перевантажуються й виснажуються пасовища, руйнується ґрунтово-рослинний покрив. Усе це призводить до розширення зони пустель (мал. 40). Спусте-лення земель на Африканському континенті набуло нині катастрофічних темпів і перетворилося на стихійне лихо. Сахара неухильно наступає на савани, подекуди зі швидкістю 1 км на рік.

Дуже бідна рослинність Сахари на околицях пустелі знищується через надмірне випасання худоби. Перевипас худоби, пожежі та катастрофічні посухи, які іноді тривають близько п’яти років, порушили нестійку рівновагу в природних комплексах, через що й почалося швидке спусте-лення.

У зоні пустель і напівпустель основні екологічні проблеми пов’язані зі зрошенням земель. Штучне перезволоження на величезних просторах призводить до засолення ґрунтів.

У зоні вічнозелених лісів і чагарників, яку людина заселила й освоїла давно, знищено багато лісів, а на їхньому місці влаштовано сільськогосподарські угіддя, приміром убогі пасовища для дрібної рогатої худоби чи плантації для вирощування сільськогосподарських культур (мал. 39).

Про національні природні парки Африки як об’єкти природної спадщини людства. З метою збереження органічного світу на материку створено національні парки.

Це природоохоронні території, де поряд з науковою діяльністю дозволено обмежений туризм. До відомих національних парків Африки належать Серенгеті, Нгоронгоро, парк Кіліманджаро, водоспад Вікторія,

Амбоселі, Королеви Єлизавети. Ці унікальні природні комплекси перебувають під охороною не тільки тієї держави, на території якої розміщені, а й усього людства, оскільки їх занесено до списку Світової природної спадщини ЮНЕСКО.

Зникаючі види. Хоч як це не сумно, але на сьогоднішній день рідкісні тварини Африки - це представники родини великих кішок - гепарди і леви. Шкоду великим кішкам завдає діяльність людини, через що історична популяція цих звірів скоротилася в кілька разів. Африканський саванний слон також переживає нелегкі часи. Представників цього виду налічують близько 700 тисяч, але його все одно занесено до Червоної книги, адже він потребує захисту.

Найбільш рідкісні тварини острова Мадагаскар - це нічні лемури Айє-Айє, у природі залишилося всього 20 особин цього унікального виду

(мал. 41). Варто зазначити, що всі види лемурів знаходяться під загрозою зникнення.

Серенгеті є одним з найстаріших нині парків на континенті. Він був заснований 1951 року й охоплює площу 15 тис. км². Надзвичайну цікавість викликає щорічна міграція сюди численних табунів копитних, зокрема зебр і антилоп гну.

Національний парк Нгоронгоро розташований у велетенському кратері згаслого вулкана діаметром 20 км. Краї кратера перебувають на висоті близько 2500 м над рівнем моря, а дно - на 600 м нижче його країв. Тому в кратері утворилося особливе середовище. Велика кількість видів тварин народжується, живе і вмирає саме тут.

Одним з найвражаючих видовищ національного парку Амбоселі є стадо із 600-700 слонів та ендемічні чорні носороги, які перебувають на межі вимирання (мал. 42). Усі національні парки є природною спадщиною, яку необхідно старанно захищати й зберігати для майбутніх поколінь.

Користуючися текстом параграфа і додатковими джерелами інформації, проаналізуйте зміни природних зон Африки. Дані запишіть у таблицю.

Назва природної зони	Причини змін	Наслідки змін	Способи усунення екологічних проблем

ЧИ ЗНАЮ

1. Які стихійні явища виникають на материку найчастіше?

2. Які природоохоронні території поширені в Африці?

ЧИ РОЗУМІЮ

3. Як охороняють дику природу в Африці?

4. Чим відрізняються екологічні проблеми вологих екваторіальних лісів і саван та рідколісся?

ЧИ ПОЯСНЮЮ

5. Чому в Африці відбувається інтенсивне спустелення саван і рідколісся?

6. Чому екологічні проблеми на материку потребують обов'язкового вирішення?

ЧИ ВМІЮ

7. Позначте на контурній карті національні природні парки, які згадуються в параграфі.

8. Складіть список 10 національних парків Африки, занесених до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, використавши атласи та інші джерела інформації.

Презентація

03.11.2020
Тема: Природні зони. Пустелі і напівпустелі. Вічнозелені твердолисті ліси і чагарники. Вертикальна поясність.

Прочитайте параграф 17 у підручнику. Виконайте практичну роботу на сторінці 67.

Перегляньте додаткову літературу.

Природнi зони — це меншi за розмiрами зональнi комплекси, що їх видiляють у кожному географiчному поясi.

Вони відрізняються співвідношенням тепла і вологи. У низьких широтах (від $0^{\circ}$ до $30^{\circ}$ ) чинником, що визначає особливості зони, є волога (як її нестача, так і надмір), оскільки тепла тут вистачає майже скрізь. У високих широтах (вище $65^{\circ}$ ) розвиток природних умов зони визначає нестача тепла, оскільки опадів тут достатньо для рівня тепла, властивого цим широтам. У різних географічних поясах кількість природних зон і їхні площі різні. Природні зони називають за типом рослинності, що переважає, або за її відсутністю: арктичні пустелі, тундра та лісотундра, мішані ліси, тайга, лісостепи, степи, напівпустелі та пустелі, савани, твердолисті ліси, екваторіальні ліси.

Природна зона	Клiматичний пояс	Температура	Опади
Вологі екваторіальні ліси	Екваторіальний	вище від $$+24^{\circ}С$$	2000-7000 мм
Перемінно-вологі ліси (мусонні ліси)	Субекваторіальний, Тропічний	$$+20$$ ... $$+24^{\circ}С$$ і вище	1000-2000 мм (більша частина влітку)
Савани і рідколісся	Субекваторіальний, Тропічний	$$+20^{\circ}$$ ... $$+24^{\circ}С$$ і вище	250-1000 мм (більша частина влітку)
Тропічні пустелі і напівпустелі	Тропічний	$$+8$$ ... $$+16^{\circ}С$$ взимку; $$+20$$ ... $$+32^{\circ}С$$ і вище влітку	менше від 250 мм
Вічнозелені твердолисті ліси і чагарники (середземноморська)	Субтропічний	$$+8$$ ... $$+16^{\circ}С$$ взимку; $$+20$$ ... $$+24^{\circ}С$$ і вище влітку	250-1000 мм
Пустелі та напівпустелі помірного поясу	Помірний	$$-8$$ ... $$24^{\circ}С$$ взимку; $$+20$$ ... $$+24^{\circ}С$$ і вище влітку	менше від 250 мм
Степи і лісостепи	Помірний	$$-16$$ ... $$+8^{\circ}С$$ взимку; $$+16$$ ... $$+24^{\circ}С$$ влітку	250-500 мм
Широколистяні ліси	Помірний	$$-8$$ ... $$+8^{\circ}С$$ взимку; $$+16$$ ... $$+24^{\circ}С$$ влітку	500-1000 мм
Мішані ліси	Помірний	$$-16$$ ... $$-8^{\circ}С$$ взимку; $$+16$$ ... $$+24^{\circ}С$$ влітку	5500-7000 мм
Тайга	Субтропічний	$$-8$$ ... $$-48^{\circ}С$$ взимку; $$+8$$ ... $$+24^{\circ}С$$ влітку	250-1000 мм
Тундра і лісотундра	Субарктичний, Субантарктичний	$$-8$$ ... $$-40^{\circ}С$$ взимку; $$+8$$ ... $$+16^{\circ}С$$ влітку	100-250 мм
Арктичні й антарктичні пустелі	Арктичний, Антарктичний	$$-24$$ ... $$-70^{\circ}С$$ взимку; $$0$$ ... $$-32^{\circ}С$$ влітку	менше від 250 мм
Тундра і лісотундра	Субарктичний, Субантарктичний	$$-8$$ ... $$-40^{\circ}С$$ взимку; $$+8$$ ... $$+16^{\circ}С$$ влітку	100-250 мм

Визначення Висотна пояснiсть — змiна природних зон у горах залежно вiд висоти.

Це пов’язано з тим, що в гірських районах з висотою знижується температура, змінюється кількість опадів, а отже, і співвідношення вологи і тепла. Чим вищими є гори та чим ближче вони розташовані до екватора, тим більший набір поясів вони мають.

Матеріал до уроку

Перегляньте матеріал до уроку

Дайте відповідь на запитання 1-6 підручника на сторінці 67 усно. 8 запитання запишіть у зошит.

Блог учителя географії та основ здоров'я Осадченко Наталії Михайлівни

Дистанційне навчання з географії 7 клас

Немає коментарів:

Дописати коментар