29.04.2022
Тема: Складові біосфери, особливості ії поширення на земній кулі.
ПРОЧИТАЙТЕ І ДІЗНАЄТЕСЯ
- Із чого складається біосфера.
- Як поширюється на земній кулі рослинний і тваринний світ.
• Із чого складається біосфера. Жива оболонка. Так називають біосферу. Вона складається з живих організмів і не охоплює самостійного простору, як інші оболонки. Організми - рослини, тварини, гриби і бактерії та продукти їхньої життєдіяльності заселяють окремі частини літосфери, атмосфери та гідросфери.
Основна маса живих організмів зосереджена біля поверхні Землі, тобто там, де найбільше взаємодіють усі земні оболонки. Проте окремі форми організмів, переважно бактерії, трапляються і в глибоких шарах літосфери і майже в усій тропосфері (мал. 176).
НОТАТКИ ДО ТЕМИ
Біосфера охоплює нижні шари атмосфери до висоти близько 11 км, всю гідросферу і верхній шар літосфери до глибини 3-11 мм на суходолі та 0,5-1,0 км під дном океану. Товща біосфери на полюсах земної кулі близько 10 км, а на екваторі - 28 км.
Із часу появи слова «біосфера» у XIX ст. його значення кілька разів змінювалося і розширювалося. Нині існує наукове вчення про живу оболонку Землі, яка тісно взаємодіє з усіма іншими оболонками, впливає на процеси, що відбуваються на нашій планеті.
Мал. 176. Межі біосфери
Живі організми безперервно змінюють навколишнє середовище - природу навколо нас. Так, рослини поповнюють запаси кисню в атмосфері і засвоюють вуглекислий газ. Організми забирають з води морів та океанів необхідну речовину для побудови своїх кістяків, панцерів, черепашок, мушель. З решток організмів утворюються осадові гірські породи. Завдяки живим організмам відбувається й органічне вивітрювання - руйнування гірських порід.
Природне оточення організмів є для них середовищем життя. Так, деякі організми можуть жити навіть у кип’ятку і не гинуть у льодовиках.
У результаті взаємодії організмів одного з одним та з неживою природою на земній кулі утворилися, приміром, ліс, степ, болото, озеро, які називають природними екосистемами (мал. 177).
Мал. 177. Природні екосистеми: ліс (1), озеро (2)
• Як поширюється на земній кулі рослинний і тваринний світ. Живі організми поширюються на земній кулі нерівномірно. Проте поширення органічного світу небезладне. З відомих майже 350 тис. видів рослин і 1,5 млн видів тварин переважна більшість (близько 9/10 загальної кількості) зосереджена на суходолі. Тут панують рослини. Найрозвинутіший живий світ у лісах.
У Світовому океані найбільш заселеними є прибережні і поверхневі води. Близько 60 % площі Світового океану нагадують пустелі. Навіть у найзаселеніших районах океану на 1 м2 маса організмів у десятки разів менша, ніж у звичайному лісі.
На суходолі поширення рослин і тварин залежить від особливостей клімату. В умовах жаркого і волого клімату екваторіальних широт розвивається різноманітний і багатий рослинний і тваринний світ вологих екваторіальних лісів (мал. 178). Дерева тут не скидають своє листя одночасно, як буває в лісах наших помірних широт восени, а змінюють його поступово. Тому в екваторіальних широтах ліс завжди зелений, у ньому завжди щось цвіте і плодоносить, а під кронами дерев волого і парко. Стовбури дерев обвиті схожими на змій ліанами. Більшість тварин таких лісів мешкають у кронах дерев. Тут багато мавп, різних комах - метеликів, жуків, мурашок. Серед птахів багато папуг. У річках мешкають крокодили.
Там, де досить тепло, але мало вологи, світ рослин і тварин не може бути багатим. Такі умови спостерігаються в тропічних широтах у місцях, здебільшого віддалених від узбережжя океанів і морів. Це - пустелі, які здаються безжиттєвими. Насправді життя там є, проте його важко помітити одразу. Більшість рослин стелються по поверхні і мають дуже дрібні листочки, які випаровують мало вологи. В інших рослинах листя замінюють колючки. Деякі рослини пустель зростають тільки завдяки дуже довгому корінню, з допомогою якого вони вбирають вологу з глибини. Тварини пустель дуже витривалі й пристосувалися якийсь час обходитися без води (мал. 179).
Мал. 178. Вологий екваторіальний ліс
Мал. 179. Рослинний і тваринний світ пустель
Пустелями називають і полярні області Землі. Адже там рослинний і тваринний світ також бідний. Проте причинами цього е, навпаки, холодний клімат, який подекуди також сухий.
Клімат помірних широт сприяє розвитку і лісових екосистем, і степів (мал. 180). Територія нашої країни розташована саме в помірних широтах, де з півночі на південь поступово ліси, у яких трапляються як хвойні, так і листяні породи дерев, змінюються на ділянки степу з переважанням трав'яної рослинності.
Домашнє завдання
Виконати тести https://naurok.com.ua/test/skladovi-biosferi-osoblivosti-h-poshirennya-na-zemniy-kuli-207981.html
27.04.2022
Контрольна робота
Виконай тести https://naurok.com.ua/test/kontrolna-robota-z-temi-gidrosfera-327238.html
фото результату надішли у вайбер.
22.04.2022
Тема: Значення вод суходолу для природи і людини. Охорона вод Світового океану і суходолу.
1.Прочитай!
Про значення вод суходолу для природи і людини. Якби раптом зникла вода, то загинуло б усе живе на нашій планеті, змінився б клімат і рельєф, ґрунти і повітря. Порушився б хід усіх природних процесів.
Води суходолу - джерело питної води. Більшу частину прісної води планети утримують у собі льодовики. Однак вода в льодовиках заморожена і важкодоступна. Отже, головним джерелом прісної води є річки й озера.
Чимало питної води є також під землею. Нині на всіх материках розвідано великі водоносні горизонти, що стали для 1,5-2 млрд людей всієї планети головним джерелом не лише питної води, а й води господарського призначення. У деяких країнах світу підземні води становлять від 70-95% води, яка споживається з природних водних джерел. Водопостачання багатьох великих міст Землі, приміром Джакарти, Ліми, Мехіко, практично повністю залежить від підземних вод. Завдяки підземним джерелам повністю забезпечено водою майже дві третини міст України. Водопостачання, наприклад, Києва частково здійснюється за рахунок підземних (артезіанських) вод. На території міста є кілька сотень артезіанських свердловин. У кожному районі Києва побудовано бювети - місця, де можна набрати питної підземної води (мал. 173).
Воду споживають не тільки для тамування спраги, а й для оздоровлення або лікування. Для таких цілей використовують мінеральні води (мал. 174).
Води суходолу - джерела зрошення сільськогосподарських земель. Пити потрібно не тільки людині. Усе живе, у тому числі й сільськогосподарські культури, потребує води. Однак на великих площах прісної води для рослин не вистачає. Ось тут на допомогу й приходять річки й озера, звідки беруть воду для зрошення. Пригадаймо, що найдавніша цивілізація світу - Месопотамська - виникла саме завдяки штучному зрошенню.
Мал. 173. Бювет
Мал. 174. Мінеральні води
Мал. 175. Річка - водний шлях сполучення
У посушливих районах планети воду на зрошення «запозичують» у підземних джерел. Саме підземні води по-справжньому зрошують територію. Адже, на відміну від поверхневих вод, вони течуть у верхніх шарах земної кори, де приховані від надмірного випаровування.
Води суходолу - шляхи сполучення. У багатьох регіонах світу річки використовують як сталі шляхи сполучення (мал. 175). Часто для зручності різні річки з’єднують між собою штучними судноплавними каналами. І тоді «блакитні шляхи» стають ще довшими, як-от на заході Європи.
Води суходолу - джерела енергії. «Білим вугіллям» називають інколи воду річок, що приховують потужну і дешеву електроенергію. Для одержання її на річках споруджують численні електростанції. А допомагають їм виробляти енергію природні або штучні водосховища.
По всьому світові успішно використовують енергію не тільки поверхневих, а й підземних вод.
Води суходолу — джерела біологічних і мінеральних ресурсів. У річках і озерах, водосховищах і ставках мешкає велика кількість риби, а також інших водяних тварин. Крім того, у солоних озерах видобувають сіль та іншу цінну сировину.
МОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ
З допомогою членів родини зберіть інформацію про використання вод суходолу у вашій місцевості.
• Чи варто охороняти води Світового океану і суходолу. Проблеми вод суходолу - нестача і забруднення їх. Як твердить східна приказка: «Де кінчається вода, там закінчується земля». Сьогодні в цьому переконуються вже не тільки мешканці посушливих регіонів, а й мешканці помірного поясу. Адже населення планети постійно зростає, і на всі його потреби води не вистачає.
Нині людство використовує понад половину доступного річного об’єму прісної води (2/3 цієї кількості йде на потреби сільського господарства). Здавалося б, на Землі ще чимало води. Однак унаслідок природного зростання чисельності населення через двадцять років земляни будуть споживати вже 70-90 % загального об’єму води. А багато країн уже тепер потерпають від нестачі води. Ще кілька років тому гостру нестачу води відчувало понад 0,5 млрд мешканців планети в 31 країні. А на 2025 рік проблеми з водою матимуть 3 млрд жителів 48 держав. На жаль, у більшості країн світу прісну воду й дотепер використовують недбало.
Недбале ставлення до вод суходолу - скидання промислових відходів і нечистот з каналізації без належного очищення - призвело до сильного забруднення їх. У наш час 1,1 млрд осіб (1/6 населення планети) не мають можливості вживати чисту питну воду.
Через те що ріки та озера стали бруднішими, люди почали дедалі більше використовувати підземні води для пиття та господарських потреб. Як наслідок, почали забруднюватися підземні водоносні шари, особливо поблизу тваринницьких ферм, підприємств та міст.
НОТАТКИ ДО ТЕМИ
Забруднення підземних вод надзвичайно небезпечне. Адже вода просочується крізь землю дуже повільно, середній час перебування води в підземних сховищах становить 1400 років проти всього лише 16 днів для річкової води. Тому у водоносних горизонтах забруднювальні речовини накопичуються десятиліттями, замість того, щоб змиватися в море чи розбавлятися постійним припливом прісної води.
2. Перегляньте презентацію https://www.youtube.com/watch?v=r28_Wax0Q28
Домашнє завдання
1.Повторити розділ "Гідросфера"
2.Підготуватися до контрольної роботи
1. Чи вірите ви в те, що льодовик здатний переносити гірські породи?
2. Чи вірите ви в те, що в озерах зосереджено більше запасів прісних вод,
ніж у річках?
3. Чи вірите ви в те, що в Карпатах і Кримських горах є льодовики?
4. Чи вірите ви в те, що покривні льодовики беруть участь у світовому
кругообігу води?
5.Чи вірите ви в те, що айсберги нестановлять небезпеки для морських суден?
Ви вже знаєте про те, що вода – мандрівниця. Здійснюючи свій великий кругообіг, вона весь час змінюється,
перетворюючись то на прозору легку пару, то на крихітні крапельки води, то на
льодовики. З нею трапляється багато різноманітних пригод, і вона навдивовижу
старанна – завжди трудиться!
Вода знайшла собі роботу й під землею. Невпинною працею маленьких крапельок
створено цілий світ печер, підземних ходів і пустот. Завдяки своїй унікальній
здатності просочуватися між частинками гірських порід, вона утворює підземні
струмки, річки, величезні сховища найчистішої прісної та частково
мінералізованої лікувальними солями води. У води під землею є «помічники» – гірські породи, одні з яких пропускають
воду, другі затримують, а треті можуть розчинятися в ній. Сьогодні на уроці ви
дізнаєтесь про воду, що прихована від зору, але відіграє винятково важливу роль
у забезпеченні людей життєво важливим напоєм.
1.Утворення підземних вод та їх властивості
Відсутність поверхневих вод у пустелях
природа компенсувала по-своєму. Так, певним парадоксом є відкриття у ХХ ст.
підземних “морів” – величезних резервуарів прісної або солонуватої води під
пустелями. Вони залягають на різних глибинах. Наприклад, в африканській пустелі
Сахара верхня межа підземного водного сховища знаходиться на відстані 150-200 м
від поверхні. Отже, під землею накопичено величезні запаси прісної води. Але
утворювалися вони дуже повільно – мільйони років. Тому їх швидке відновлення неможливе.
Підземними називають води, які містяться у земній корі.
Вони можуть перебувати, як і поверхневі води, у трьох станах: у вигляді рідини,
льоду або водяної пари.
Для утворення підземних вод необхідні певні
умови: наявність значної кількості атмосферних опадів та здатність гірських
порід пропускати та не пропускати воду. Атмосферні опади, що потрапляють на
земну поверхню, проникають у гірські породи завдяки присутніх в них тріщин,
порожнин, пор.
Пори – це своєрідні проміжки між частинка
гірської породи. Чим більші частинки, тим більші пори. Легко пропускають воду
пісок, торф, гравій. Гірські породи, що здатні пропускати воду, називають
водопроникними. Зовсім не пропускають воду тверді магматичні породи, зокрема
граніт. Породи, які не пропускають воду, належать до водотривких. На них на
різних глибинах затримується вода.Якщо в земній корі трапляються легкорозчинні гірські
породи, наприклад вапняк, гіпс, сіль, води утворює в них порожнини. З часом в
таких місцях можуть виникати цілі підземні річки, або підземні озера.
Підземні води мають різну температуру. Залежно від цього
розрізняють холодні (до +20С), теплі (до температури людського тіла: +37С) та
термальні (понад +37С) підземні води.
За хімічним складом підземні води бувають
прісними та солоними. Мінералізованими водами називають підземні води, в яких
розчинені різні солі та гази.
2. Умови залягання та типи підземних вод
Уявіть собі територію, верхній шар якої складає
водопроникний пісок, а нижче залягає водотривка глина. Під час опадів, що
надходить на цю ділянку суходолу, вода швидко пройде крізь пісок та
затримається на глині. При цьому сформується водоносний шар, який поступово
заповнить всі пори у піску. В земній корі чергуються водопроникні та водотривкі
гірські породи. Тому підземні води розташовані в земній корі на різних
“поверхах".
У верхньому, найближчому до поверхні шарі
гірських порід та в ґрунті, знаходиться верховодка.
Ця вода сезонна: її наявність залежить від пори року. Верховодка з’являється
після дощів або танення снігу, а в тривалу засуху, зовсім зникає. Ці води
нагадують підземні брудні “калюжі”, які лежать на окремих ділянках водотривких
порід, й не мають течії.
Глибше залягають ґрунтові води. Вони, на відміну від верховодки, існують постійно і
стікають у бік похилу водотривкого шару порід, на яких формуються. Ґрунтові
води існують постійно, проте їх рівень значно коливається. Вони живляться
атмосферними опадами. Тому в наших широтах їх рівень значно підвищується
навесні після танення снігу, а також під час літніх злив. Копаючи криниці, люди
дістаються ґрунтових вод. В них легко спостерігати коливання рівня води. Так
навесні, води в криниці більшає й вона стає каламутною. Наприкінці літа,
навпаки, її бракує.
Рухаючись під землею, ґрунтові води інколи
виходять на поверхню у вигляді джерел. Найчастіше це трапляється у ярах або
річкових долинах. В такий спосіб річки одержують підземне живлення.
Ще на “поверх” глибше залягають міжпластові води. Вони сформувалися між
двома водотривкими шарами гірських порід. Потрапити в цей шар воді набагато
складніше. Це відбувається лише у тому місці, де водоносний пласт виходить на
земну поверхню. Тому міжпластові води поповнюються дуже повільно й мають постійний
рівень кришталево чистої води. До них можна дістатися за допомогою свердловин,
які пробурюють крізь водотривкі шари. Іноді у глибоких ярах чи долинах річок
вони також, як і ґрунтові води, утворюють джерела.
Там, де пласти гірських порід залягають чашеподібно,
міжпластова вода знаходиться під великим тиском. У таких місцях, якщо пробурити
свердловину, вода під напором піднімається вгору й б’є фонтаном. Такі напірні
міжпластові води називають артезіанськими. Ця назва походить від французької
провінції Артуа, де ці води здавна використовувалися.
Робота підземних вод та її наслідки.
У товщі земної кори, розмиваючи й розчиняючи осадові породи, підземні води
утворюють карстові підземні печери, озера, річки.
Підземні води спричиняють катастрофічні явища, наприклад зсуви. Вони
поширені на схилах річок (райони Києва, Дніпропетровська та ін.) і морів
(райони Одеси, Ялти). Зсуви руйнують дороги, будівлі, знищують
сільськогосподарські угіддя. Для запобігання зсувним явищам укріплюють схили,
висаджують дерева, відводять ґрунтові води.
1. Спостерігаємо за погодою.
2. У зошит записуємо дата, класна робота, тема.
3. Пригадайте та дайте усну відповідь на запитання
- Пригадайте як змінюється температура з висотою?
- В яких агрегатних станах може бути вода?
- Яка вода важча тверда чи рідка?
- Пригадайте, яке живлення мають річки?
- Де на Землі райони з низькими температурами?
4. Опрацюйте матеріал
На Землі 98,5% льодовикового льоду міститься у величезних льодах
полярних областей, однак льодовики трапляються також у гірських хребтах усіх континентів, окрім Австралії, (у Гімалаях, Андах, Кордильєрах, Альпах, на Памірі, Кавказі, деяких високих горах Східної Африки, Мексики тощо), та на кількох високоширотних океанських островах.
Льодовиковий лід — найбільший резервуар прісної води на Землі,
який підтримує одну третину світового населення. Оскільки льодовикові
маси залежать від довгострокових змін клімату (наприклад, опадів,
середньої температури, хмарності), зміни льодовикових мас вважаються
одними з найчутливіших індикаторів зміни клімату і є основним джерелом змін рівня океану.
Льодовик формується на земній поверхні, коли сніговий покрив не
встигає повністю розтанути і/або випаруватися. Льодовики поширені у
високих широтах північної і південної півкуль Землі, у високих горах
усіх широт. Загальна площа сучасних Льодовиків становить близько 16 млн км² (11 % площі суходолу), об'єм— близько 30 млн км³, але через
глобальне потепління має тенденцію до зменшення. Максимальна потужність криги досягає 4 км. Основна маса криги льодовиків зосереджена в Антарктиді та Ґренландії. Товщина льодовикового покриву Антарктиди становить 2000-4000 м, у ньому зосереджено 80 % прісної води планети. Льодовики Антарктиди і Гренландії, подекуди сповзаючи в океан на шельф і утримуючись на плаву, утворюють шельфові льодовики. Частина води в гідросфері перебуває у твердому стані.
Сніг і лід покривають велику площу суходолу (11%). В льодовиках зосереджені великі запаси прісної води. Якби всі льодовики розтанули, то рівень Світового океану піднявся на 64 метри. Затопилися б величезні ділянки суходолу.
Льодовик – це природне скупчення льоду на суходолі в результаті нагромадження й ущільнення снігу вище від снігової лінії.Льодовики утворюються в районах, де протягом року переважають низькі температури.
Льодовики вивчає наука – гляціологія.
Межа, вище якої сніг протягом року не встигає розтанути, називається - сніговою лінією.
Висота снігової лінії зменшується від екватора до полюсів.
Багаторічна мерзлота – шар мерзлої землі, що постійно має температуру нижчу від 0 градусів. Вона утворилась в льодовикову епоху, де територія земної поверхні не була вкрита льодом, а середньорічні температури, були дуже низькими і збереглися в тих районах де й нині середньорічні температури повітря від’ємні. Найбільш поширена багаторічна мерзлота в Північній півкулі. Вона сприяє утворенню боліт, оскільки відіграє роль водотривкої породи.
Яку роботу виконує льодовик?
Рухається по гірському схилу руйнує та шліфує ложе, переносить гірські породи на великі відстані і відкладає їх.
МОРЕНА - відклади льодовика.
Швидкість руху льодовика зазвичай не велика, від десятків до сотень
метрів на рік. Але бувають випадки дуже швидкого руху льодовиків. У
Гренландії є льодовик, швидкість якого 7 км на рік. При швидкому
сходженні льодовика можуть виникати стихійні лиха: льодяні обвали,
снігові лавини, селеві потоки (це грязьові та грязьокам’яні потоки від
інтенсивного танення льодовика. Ця вода біжить по руслам гірських
річок).
Льодовики є джерелом живлення гірських річок.
Класифікація льодовиків
В гляціології розрізняють два основні типи льодовиків, в яких своєю чергою виділяють окремі різновиди:
- льодовикові покриви
- наземні
- шельфові
- плавучі
- донні
- висячі
- каррові
- долинні
- переметні
- відроджені
- Крім того, за температурним режимом виділяють «теплі» льодовики, в яких основна маса криги постійно має температуру танення і «холодні», з основною температурою тіла льодовика нижче за точку танення. Льодовики в сукупності з талими водами беруть участь у створенні льодовикового рельєфу («баранячі лоби»,«кучеряві скелі» — на рівнинах, троги, карри, ригелі — в горах, а також моренні рівнини, горби, гряди, зандрові рівнини, флювіогляційні тераси). У процесі руху льодовик виконує складну геологічну роботу — руйнування, перенесення та акумуляцію продуктів руйнування гірських порід.
Гірські льодовики — льодовики, що займають вершини гір, поглиблення на їх схилах і долини гір вище снігової лінії.
Покривні льодовики — льодовики, що мають товщину до 4 км, приховують нерівності рельєфу і займають великі площі.
Айсберг — величезні брили льоду, що дрейфують в океані.
5. Перегляньте відео для закріплення
https://www.youtube.com/watch?v=cN22efTMoIU
Домашнє завдання
1. Прочитати параграф 46 сторінка 186-189, у нових підручниках 52 параграф
2. Записати головне у зошит.
3. Усно відповідати на запитання 1-8.
4. Розгляньте карту атласу.
Знайдіть на ній межі багаторічної мерзлоти. Нанесіть їх на контурну карту.
1. Спостерігаємо за погодою.
2. У зошит записуємо дата, класна робота, тема.
3. Прочитай!
Болото – це надмірно зволожена ділянки земної поверхні. Вода в ньому не тече, а застоюється. На болоті ростуть вологолюбні рослини. В ньому утворюється торф – товща напіврозкладених решток рослин.
Болота виникають при заростанні озер. Спочатку на дні озера осідають пісок, глина, мул, принесені річками і струмками. Нагромаджуючись на дні, вони поступово заповнюють озерні улоговини. Озеро міліє і його розміри зменшуються. На мілинах виростають очерет, рогіз, осока. Згодом рослини поширюються майже на все озеро. Коли вони відмирають, їх рештки відкладаються на дні. З часом вони нагромаджуються, ущільнюються і перетворюються на торф. Так на місці озера з’являється болото. Інший шлях утворення болота – перезволоження суходолу при неглибокому заляганні ґрунтових вод.
Болота займають близько 5 % всього суходолу. Вони поширені майже повсюдно. Більше заболочений суходіл Північної півкулі. Найбільше боліт у районах з надмірним зволоженням і багаторічною мерзлотою, яка слугує водотривким шаром. Багато боліт у лісах помірного і екваторіального поясів. Найбільші за площею болота розташовані Західному Сибіру.
Типи боліт. За характером живлення болота поділяють на верхові і низинні.
Верхові болота отримують вологу зверху – з атмосферних опадів. Зазвичай вони розташовані наверху – на підвищених місцях (вододілах), тому їх і називають верховими. На таких болотах ростуть мох, пухівка, журавлина. Мох швидше наростає в центральній частині болота, ніж на краях. Тому воно має випуклу форму.
Низинні болота зволожується переважно знизу – ґрунтовими водами, а також за рахунок поверхневого стоку. Вони розташовуються у зниженнях рельєфу або на місці колишніх озер. Їх поверхня ввігнута або плоска. Ґрунтові води відносно багаті на мінеральні солі, тому на таких болотах росте різноманітніша рослинність: мох, осока, очерет, хвощ. Трапляються навіть дерева: береза та вільха. Низинні болота широко поширені в Україні на Поліссі.
Використання боліт. Спрадавна болота вважалися символом зла і в прямому, і в переносному значеннях. Займаючи великі площі, вони заважають використовувати землі в господарстві. Проте в природі від них велика користь. Болота нагромаджують вологу і тим підтримують рівень води в озерах, ставках і криницях. Болота – складні природні лабораторії, природні фільтри. Із боліт з каламутною рідиною вода витікає чистою і дає початок струмкам і річкам. Болота зменшують посухи у прилеглій місцевості. Вони є раєм для своєрідних болотних рослин і тварин. Там ростуть ягідні та лікарські рослин, живуть цінні хутрові звірі – бобри, ондатри, нутрії, гніздяться сотні видів птахів. У болотах утворюється цінна корисна копалина – торф, яка має широке застосування. Найперше, його використовують як паливо. Шляхом хімічної переробки з торфу виробляють добрива, барвники, целюлозу і навіть ліки.
Тривалий час люди намагалися осушувати болота. Проте це нерідко призводить до негативних наслідків: знижується рівень ґрунтових вод, виникають пилові бурі, зникають болотні рослини і тварини, перестає утворюватися торф. Тому осушення боліт і використання їх під посіви сільськогосподарських культу не завжди є виправданим.
Штучні річки і водойми. Річки й озера розміщуються на Землі нерівномірно, в не завжди зручних для використання місцях. Тому люди з давніх часів створюють штучні водойми – канали, водосховища, ставки.
Канали – штучні річки – люди вміли створювати ще до нашої ери. У стародавніх Єгипті та Китаї їх будували для зрошення полів. Канали називають рукотворними річками, тому що їх русло створює людина. Робить вона це для того, щоб річкові води потекли в потрібному напрямку в потрібні місця. Є канали зрошувальні, спрямовані в посушливі райони. Водою, яку вони доставляють, зрошують поля. В районах, де води багато і поверхня заболочена, будують осушувальні канали. Щоб створити нові більш зручні водні шляхи створюють суднохідні канали, з’єднавши кілька річок або озер. Велике значення мають суднохідні канали, що скорочують морський шлях. Так, Суецький канал завдовжки 160 км з’єднує Середземне море з Червоним і дозволяє скоротити шлях з Європи в Азію на 10 тис. км у порівнянні зі шляхом довкола Африки. Так само Панамський канал з’єднав Атлантичний і Тихий океани, що розділені вузькою смужкою суходолу між Північною і Південною Америкою. В Україні побудовано декілька каналів. Одним з найдовших є Північнокримський. Від Каховського водосховища він несе води Дніпра протягом 400 км аж до Керченського півострова. Вода каналу здебільшого йде на зрошення.
Мал. Суецький канал
Водосховища – це великі штучні водойми, створені для накопичення і зберігання води. Зазвичай їх створюють на річках. Для цього долину річки перегороджують греблею. Перед греблею вода нагромаджується, заливає великі площі земель і утворює водосховище. Під час розливу річок водосховища приймають надлишок води, а потім протягом року рівномірно вода з них витрачається на потреби населення і промисловості, зрошення полів. Найбільше водосховище в світі – Братське – завдовжки 500 км і завглибшки 100 м створене на річці Ангарі в Росії. Найбільше водосховище в Україні – Кременчуцьке – завдовжки 150 км глибиною 28 м споруджене на Дніпрі.
Створення водосховищ має велике значення для регулювання стоку річок і упередження повеней. З їх допомогою на ГЕС отримують електроенергію. Береги водосховищ є прекрасними місцями відпочинку. Проте водосховища здійснюють і негативний вплив на природу і умови життя людей. Вони затоплюють великі площі сільськогосподарських угідь, підвищують рівень ґрунтових вод, що призводить до заболочування земель. Тому перш, ніж створювати водосховища необхідно ретельно вивчити можливі наслідки. В Україні в низку водосховищ перетворено річку Дніпро. Є вони й на Дністрі та інших річках.
Ставки – це маленькі водосховища (завдовжки не більше 1,5 км). Їх створюють в руслах струмків, балках або спеціально викопаних заглибленнях. Вода з них йде на зрошення полів і садів. У ставках розводять рибу та водоплавних птахів. Створюються ставки і в парках та зонах відпочинку для окраси краєвиду.
4. Працюємо з підручником, сторінка 182-185.
Читаємо, записуємо у зошит визначення:
- болото;
- класифікація боліт;
- штучні водойма;
- канали;
- водосховище;
- ставок.
5. Працюємо з фізичною картою України.
- на контурній карті України позначаємо водосховища: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське.
Домашня робота.
1. Прочитати параграф 45.
2. Перегляньте презентацію.
https://www.youtube.com/watch?v=NAFIAGNxQYM
3.Перегляньте додатковий матеріал про 10 озер України і про одне озеро (на вибір) напишіть повідомлення
https://naurok.com.ua/dodatkoviy-material-do-temi-ozera-34393.html
Що таке озеро. На суходолі існує чимало заглиблень (улоговин) різного походження, в які стікають поверхневі і підземні води. Якщо в заглиблення надходить води більше, ніж за той самий час випаровується, вода накопичується і утворюється озеро. Від річки озеро відрізняється тим, що вода в ньому не тече, як потік у руслі. На відміну від моря озеро не є частиною Світового океану.
Озера надзвичайно різноманітні. Є озера-моря і озера-калюжі. Глибина озер коливається від кількох сантиметрів до понад 1,5 км! В одних озерах вода прісна, в інших – солона. Бувають озера, скуті кригою протягом сотень років, і, навпаки, озера з гарячою водою. Одні озера дуже багаті організмами, інші являють “водні пустелі”. Найбільшим за площею озером на Землі є Каспійське море. Воно в 4 рази більше за Біле і в 3 рази за Адріатичне моря. За величезні розміри і воду, схожу за складом солей на морську, його називають морем. Найглибше озеро земної кулі – Байкал (1620 м). Озеро значно глибше за Баренцове та Карське моря. Найглибше озеро в Україні – Світязьке (58 м), воно в 4 рази глибше за Азовське море.
Мал. Озеро Байкал
Утворення озерних улоговин. Розміри, контури берегів, глибина озер обумовлені походженням озерних улоговин.
Улоговини тектонічного походження утворилися в результаті рухів земної кори. При повільному опусканні великих ділянок виникли улоговини Каспійського і Аральського морів-озер. У результаті глибоких тріщин і розсування ділянок земної кори утворилося озеро Байкал. У схожих тектонічних тріщинах-проваллях утворилися Танганьїка в Африці та Великі озера в Північній Америці. Такі озера мають витягнуту форму, великі глибини і високі обривисті береги.
Вулканічні озера займають кратери згаслих вулканів. Вони досить глибокі (понад 100 м), але невеликі за площею. Загатні озера утворюються в результаті обвалу гірських порід, які перегороджують русло гірських річок. Загатне походження має улоговина озера Синевир в Українських Карпатах. Льодовикові озера мають улоговини, виорані давніми і сучасними льодовиками. Вони поширені на півночі Євразії і Північної Америки, у високих горах. Такі озера невеликі і неглибокі. Заплавні озера виникають в долинах річок. Вони є залишками старого колишнього русла, тому називаються озера-стариці. Вони витягнуті, звивисті, невеликі за площею й неглибокі. Лиманні озера утворилися внаслідок відокремлення від моря гирлових частин річок піщаними косами. Такі озера витягнутої форми, з невеликими глибинами поширені на півдні України на узбережжях Чорного і Азовського морів.
Цікава географія
Чудовисько озера Лох-Нес
Льодовикове озеро Лох-Нес, що в Шотландії, відоме не своїми розмірами чи глибиною. Знаменитим воно стало через Нессі – стародавнього ящера, що жив на Землі 100 млн років тому і якого ніби-то бачили в озері в наші дні. На пошуки стародавньої тварини споряджаються підводні і надводні експедиції, але Нессі від них “вислизає”.
Стічні й безстічні озера. Озера, як і річки, живляться за рахунок атмосферних опадів, підземних вод і поверхневих, що стікають в них (і перш за все річок). Витрачається вода з озера на випаровування, а також витікає у вигляді річок. Рівень води в озерах, як і в річках, може коливатися внаслідок зміни кліматичних умов. Значні коливання рівня позначаються на їх площі. У вологі сезони вона збільшується, в сухі – скорочується. Не випадково берегові лінії окремих озер, розташованих у пустелях, на картах показані пунктирною лінією. Ці озера – ніби гумові, розміри їх можуть змінюватися у кілька разів за короткий час.
Озера, з яких витікають річки, називаються стічними. Наприклад, стічним є Байкал – з нього витікає річка Ангара. Озера, з яких річки не витікають, називаються безстічними. Наприклад, з Каспійського моря-озера не витікає жодна річка.
З річковими і підземними водами в озера надходять солі. Якщо солоність води не перевищує 1 ‰, то озеро – прісне. Прісними є стічні озера, тому що сіль з них виноситься річками, що витікають з нього. Якщо озеро безстічне, солі в ньому нагромаджуються, вода поступово засолюється. Солоні озера розміщуються в областях з жарким і сухим кліматом. Там відбувається велике випаровування з поверхні озер, яке приводить до такого сильного насичення води солями. Іноді їх так багато, що вони випадають на дно у вигляді осаду. Найсолонішим озером світу є Мертве море. Його солоність сягає 400 ‰. Іноді з річки Іордан в Мертве море запливає риба. Вона гине вже через хвилину. Рибина стає твердою, як палиця, покрившись міцним солоним панциром. В такому озері неможливо потонути, людина тримається на воді, як поплавок на воді.
Цікава географія
Дивовижне озеро-мандрівник
Озеро Лобнор, що в Центральній Азії, часто змінює не тільки обриси, а й місце розташування. Дивовижна здатність озера “мандрувати” на відстань понад 100 км пояснюється тим, що воно лежить серед пустелі і живиться водами кількох річок. В залежності від того, яка річка наповнює озеро, там воно і опиняється. Часом Лобнор розпадається на кілька озер або навіть зовсім пересихає.
Поширення озер і їх значення. Озер на земній кулі величезна кількість і вони є скрізь. Навіть закута в крижаний панцир Антарктида не позбавлена озер. Але в районах з вологим кліматом їх більше, ніж там, де клімат сухий. Найбільш озерним материком є Північна Америка. На півночі Євразії озер місцями так багато, що важко визначити, чого там більше – суходолу чи води. Найбільш озерними країнами є Фінляндія і Швеція. Їх іноді називають “країнами тисячі озер”. В цих районах випадає велика кількість опадів, незначне випаровування і багато природних улоговин.
Озера – окраса природи. Завжди милують око синява води і біле латаття на ній! Береги озер є прекрасними місцями відпочинку. Воду озер використовують для водопостачання і зрошення. Великими озерами на суднах перевозять різноманітні вантажі. Із солоних озер видобувають кам’яну сіль, у невеликих – розводять рибу.
2. Випишіть у зошит визначення поняття «озеро».
3. Складіть схему з підручника, або запишіть у вигляді конспекту:
Типи озер
1.За стічністю;
2.За солоністю;
3.За походженням
4. Знайдіть на карті півкуль в атласі стор. 16-17 озера Байкал (Євразія) та Ейр (Австралія). Чим вони відрізняються? Чому вони мають різне забарвлення? (Запишіть у зошит)
Найбільше озеро за площею ......
Найбільше скупчення прісноводних озер світу.....
Найвисокогірніше озеро світу.....
Найбільше за площею озеро Африки......
Найглибше озеро світу .....
Найсолоніше озеро світу.....
7. Спробуйте озера знайти в атласі.
1. Спостерігаємо за погодою.
2. У зошит записуємо дату, класна робота, тема.
3. Прочитай та запам'ятай!
Основними характеристиками річок є, зокрема, їхнє живлення і водний режим. Живлення річок України є мішаним, адже їхнім джерелом живлення є талі снігові, дощові і підземні води. Проте більшість наших рік живляться переважно талими сніговими водами. При цьому частка тих чи інших джерел живлення може змінюватися в межах басейну. Наприклад, у верхній частині басейну Дніпра на снігове живлення припадає близько 50 %, а на дощове і підземне відповідно 20 і 30 %. Нижче за течією роль снігового живлення зростає до 85-90 %, підземного - зменшується до 10-15%, дощового майже немає.
Живлення і водний режим гірських річок, які живляться переважно дощовими водами, дещо відрізняються між собою в Карпатах і Криму. Річки Карпат (притоки Тиси, верхів’я Дністра, Пруту і Серету та деякі їхні притоки) мають постійну течію, пересихають дуже рідко і на короткий період, а малі річки іноді промерзають.
Кримські річки (Альма, Бельбек, Кача, Салгир, Чорна) швидко пересихають улітку, але під час дощів і після танення снігу за кілька годин наповнюються водою. Пересихання річок Криму зумовлено насамперед наявністю тріщинуватих вапняків, у порожнинах яких зникають водотоки.
Паводки і повені, які щорічно трапляються на багатьох річках України, нерідко стають катастрофічними. Практично не існує жодної території, де б не відчувався їхній негативний вплив. Часто потерпають від повеней райони Полісся, придунайські землі, Донбас і Крим. Але найбільшої шкоди від них зазнають гірські та передгірські райони Карпат, як-от у 1998 та 2001 р. А в 2008 р. на заході України стався найбільший за останні 60 років паводок. Серед природних причин цих явищ - не лише дощі й танення снігу високо в горах, а й також беззастережне вирубування лісу на схилах гір.
4. Перегляньте відео за запишіть:
https://www.youtube.com/watch?v=lXCwpxfVoV4
а) Межинь та паводок - це...
б) Яка будова річки?
в) Типи живлення річок.
Домашнє завдання
- прочитайте параграф 43, у нових - параграф 48
- усно відповідайте на запитання сторінка 177, 187
1. Спостерігаємо за погодою.
2. У зошит записуємо дату, класна робота, тема.
3. Перегляньте відео урок за посиланням.
https://www.youtube.com/watch?v=oX5Eg91CApk
4. Опрацюй матеріал та запиши конспект
Поверхневі води можуть бути в рідкому стані (річки та струмки, озера, водосховища, болота) або у твердому (льодовики й сніговий покрив).
Постійні річки на дрібномасштабній карті позначають суцільними синіми лініями з поступовим потовщенням від витоку до гирла. Річки, що пересихають, позначають пунктирною лінією. Ширина річки на дрібномасштабній карті не виражається в масштабі карти.
Нині водойми — джерело прісної води й електроенергії, транспортна магістраль і улюблене місце відпочинку.
Після випадання дощу частина води просочується крізь землю й утворює підземні води, а інша частина стікає по поверхні суходолу, утворюючи струмки. Струмки зливаються й утворюють річку, яка тече в поглибленні поверхні суходолу — річищі (руслі), що формується під дією води.
Що таке річка? Річки на всіх материках пронизують суходіл, ніби його кровоносна система. Вони забезпечують життя водних і навколоводних тварин і рослин, є транспортними шляхами. Силою свого вічного руху річки невтомно змінюють поверхню Землі.
Річка — це водний потік, який починається з витоку, тече у виробленому ним самим заглибленні — руслі й закінчується гирлом. Частіше всього річки — це постійні потоки води. Проте в районах сухого клімату річки можуть тимчасово пересихати.
Кожна річка має витік — місце, де вона бере початок. Ним може бути невелике джерело, озеро, болото, у горах — льодовик. Місце, де річка впадає в іншу водойму, називається гирлом. Річки, що впадають у головну річку, називаються притоками.
Головна річка та її притоки утворюють річкову систему. Територія, з якої річка разом із притоками збирає воду, називається басейном річки.
Найбільший басейн у річки Амазонки. Його площа — 7 млн км2, що майже дорівнює площі материка Австралія. Басейни річок відокремлені один від одного вододілами. Наприклад, у Північній Америці вододіл проходить по горах Кордильєри: річки західного схилу впадають у Тихий океан, а східного — у Північний Льодовитий. Майже завжди річище знаходиться на дні ширшого зниження в рельєфі, яке називається річковою долиною.
Річки рівнинні й гірські. Особливості течії річки залежать від рельєфу. На різних ділянках шляху річки від витоку до гирла її природа може змінюватися. Гірські річки мають швидку течію, низовинні — повільну. Кам'яні брили твердих порід, що виступають із води в руслі річки, утворюють пороги. Долаючи пороги, вода в річці піниться, розбризкується й утворює вири. Такі пороги були колись на Дніпрі біля Запоріжжя. Нині ГЕС підняла рівень води в річці й затопила пороги.
Запорізька ГЕС
Якщо річка падає з високого уступу, утворюється водоспад
Водоспад — високий скелястий уступ на річці, з якого падає вода.
У гірських річок майже завжди річище вузьке й глибоке, а береги круті.
Рівнинні річки мають широку долину та звивисті річища — меандри. Утворення меандрів зумовлене тим, що з одного боку річка розмиває берег, а на внутрішню частину намиває пісок і гравій. У долинах рівнинних річок часто можна бачити сліди давніх меандрів. Іноді річка пробиває собі новий, коротший шлях, залишаючи частину річища, яке називають старицею.
меандри
Опис географічного положення річки.
Навчимось описувати географічне положення річки на прикладі Амазонки. Розглянемо фізичну карту Південної Америки.
Річка Амазонка — найбільша у світі за довжиною та площею басейну. Розташована в північній частині материка Південна Америка. Річка тече із заходу на схід, недалеко від екватора. Річкова система Амазонки знаходиться між паралелями 5° пн. ш. та 17° пд. ш., між меридіанами 48° і 75° зх. д. Річка Амазонка бере початок на висоті 5 тис. км із засніжених вершин Перуанських Анд. Витоком її вважається річка Мараньйон, яка разом з Укаялі утворює Амазонку. Річка протікає переважно по території Бразилії, але невеликі частини басейну річки Амазонки знаходяться в Болівії, Перу, Еквадорі й Колумбії.Річка Амазонка впадає в Атлантичний океан. Її довжина від головного витоку річки Мараньйон становить 6992.06 км.
5. Виконай практичну роботу
Практична робота 6 (продовження)
Позначення на контурній карті морів, проток, заток, островів, річок, озер, водоспадів
Позначте на контурній карті подані нижче географічні об'єкти:
западину: Маріанську;
річки: Дніпро, Дунай. Янцзи. Ніл. Амазонку, Міссісіпі.
Домашнє завдання
1.Прочитай параграф 42 сторінка 172-175, 47 сторінка 183.
1. Спостерігаємо за погодою.
2. У зошит записуємо дату, класна робота, тема.
3. Переглянь презентацію https://naurok.com.ua/prezentaciya-bagatstva-okeanu-6-klas-14018.html
4. Прочитай!
Біологічні ресурси. З незапам’ятних часів людина для своїх потреб дістає з морів і океанів водорості, виловлює рибу, молюсків, звірів. Все це називають біологічними ресурсами. Левова частка біологічних ресурсів припадає на рибу. Щорічно виловлюють мільйони тонн оселедців, анчоусів, тріски, скумбрії, тунця, ставриди, камбали, лосося. Серед молюсків найбільше значення мають устриці, мідії, морські гребінці, кальмари, восьминоги. Добувають також креветок, крабів, омарів, лангустів. Промисел китів, моржів, тюленів, морських котиків нині обмежений через значне скорочення їх кількості.
Рослинність і тваринний світ Світового океану дуже багаті, але його біологічні ресурси не безмежні. Наприклад, через те, що риби виловлюється більше, ніж може відтворитися, її кількість дуже швидко зменшується. Це означає, що морські організми потрібно берегти від хижацького промислу та загибелі від забруднення води.
Цікава географія
З океану – в космос
Мікроскопічні морські водорості хлорера – рекордсмени з розмноження: 1 кг їх за 17 днів дає тонни біомаси. За добу водорості виділяють кисню у 200 разів більше власного об’єму. За такі незвичайні якості хлорера стала першою рослиною, що полетіла разом з космонавтами у космос.
Мінеральні ресурси. Мінеральні ресурси Світового океану – це не тільки корисні копалини, що залягають на дні і під дном, а й сама вода. У ній розчинено багато речовин, які широко використовує людина. У морській воді є все – від кухонної солі до золота. За це її називають рідкою рудою. З кожним роком вода Світового океану дає людині все більше і більше корисних речовин. Найбільше з неї отримують кухонної солі. Вода також постачає магній, який використовують у літако- і автомобілебудуванні, бром, що необхідний для виготовлення кіноплівки і фотопаперу. Золота в океанічній воді міститься дуже мало: 2 000 т води містять лише 1 г золота. Але його у такий спосіб не видобувають, тому що витрати виявляються у багато разів більшими, ніж вартість самого золота.
В “районах спраги” – посушливих місцях Азії – солону воду морів за допомогою опріснювальних установок перетворюють на прісну. Проте вартість такої води так само поки що занадто висока.
Величезні запаси різних корисних копалин буквально розсипані на дні морів і океанів. Дно встелене залізними і марганцевими рудами. Їх запаси перевищують запаси на суходолі. З-під дна добувають нафту, природний газ, кам’яне вугілля. Їх розробляють за допомогою підводних шахт і бурових платформ.
Мал. Нафтодобувна платформа у Північному морі
Енергетичні ресурси. Вода Океані здатна виробляти електроенергію. Величезні енергетичні ресурси мають припливи і відпливи, океанічні течії і навіть хвилі. Енергія припливів і відпливів у кілька разів більша, ніж в усіх річках планети. Щоправда, поки що людина використовує її мало. Для цього в деяких країнах світу (Франції, США, Росії, Японії, Китаї) збудовано припливні електростанції. Електроенергію за допомогою хвиль отримують в Японії. Проте її вартість досить висока. Якщо люди навчаться отримувати електроенергію на хвильових станціях дешевим способом, то людство отримає невичерпне джерело енергії.
Людина й Океан. Морські глибини здавна манили людину. Їй хотілося не лише віднайти скарби на дні, а й розширити географічні знання про навколишній світ. Нині не викликає сумнів те, що роль Світового океану на нашій планеті дуже значна. Його називають “колискою життя”, оскільки на думку більшості вчених життя на Землі зародилося саме в Океані. “Кухнею погоди” його називають за важливу роль у формуванні клімату Землі.
Якщо на суходолі давно вже немає невідомих територій, то в глибинах Океану і нині чимало загадкового. Першими дослідниками, що занурилися під воду, були нирці за перлами. Минуло багато часу перш, ніж з’явилися різні підводні апарати, дослідницькі судна, штучні супутники. Сьогодні за їх допомогою вчені вивчають властивості води, її рухи, морських організмів, вимірюють глибини. Це має велике значення для судноплавства, пошуків корисних копалин, риболовства, прокладання дном кабелів телефонного зв’язку.
Нині води Океану необхідно охороняти від забруднень нафтою, промисловими відходами, побутовими стічними водами, добривами, знесеними з полів. Сьогодні навіть далеко від берегів, у відкритому океані, не рідко плавають пластикові пляшки, поліетиленові пакети та інше сміття. Від забруднення води страждають всі організми. Щоб привернути увагу до цих проблем, 1998 р. був проголошений Міжнародним роком Океану. Боротися із забрудненнями дуже важко. Тому важливо не допускати цього, щоб безмежний водний простір не тільки залишався коморою з природними багатствами, а доставляв людині естетичну насолоду.
Цікава географія
Морські тварини в небезпеці
Деякі тварини, що ще недавно жили в Океані, вже зникли назавжди. Наприклад, повністю була винищена схожа на тюленя морська корова. У ХХ ст. різко зменшилася кількість синіх китів: з 150 000 особин залишилося менше 2 000. Нині ці тварини охороняються.
Домашня робота
Дайте усно відповідь на запитання
1). Які види природних ресурсів має Світовий океан?
2). Які біологічні ресурси Океану використовує людина для своїх потреб?
3). Які мінеральні багатства зберігають моря й океани?
4). Як можна використати енергію вод Світового океану?
Дайте письмову відповідь на запитання
1). Внаслідок чого забруднюються води морів і океанів?
2). Які необхідно вживати заходи, щоб запобігти забрудненню Океану?
Перегляньте відео для закріплення https://www.youtube.com/watch?v=idSUy3jll_8
Тема: Властивості вод Світового океану. Рухи води в Океані.
1. Спостерігаємо за погодою.
2. У зошит записуємо дату, класна робота, тема.
3. Прочитай уважно, розглянь малюнки і запиши головне!
Морська вода має ряд ознак, за якими її можна схарактеризувати: це колір, прозорість, смак, температура, хімічний склад, густина тощо. Зазначені ознаки є властивостями морської води.
Ми знаємо, що вода найчастіше відображає колір неба. Залежно від погоди вона може бути від темно-сірої до лагідно-блакитної. Але чому вода насправді має переважно синій колір? Відповідь досить проста. Коли промінь сонця потрапляє на поверхню води, усі кольори його спектру, за виключенням блакитного, швидко поглинаються. Тому ми спостерігаємо відтінки синього кольору, який “затримується” й відбивається водою.
Прозорість води залежитьвід вмісту механічних домішок у її складі: чим їх більше, тим менша прозорість.
У складі океанічної води виявлено практично всі наявні в природі хімічні елементи. Учені встановили, що співвідношення основних хімічних компонентів у морській воді та в крові людини і тварин практично однокове. Це є одним з доказів океанічного походження життя на Землі.
Детальніше розглянемо основні властивості океанічних вод – температуру та солоність.
Температура води в Океані має свої закономірності і змінюється на поверхні та з глибиною. Нагріває води Світового океану Сонце, але лише верхні її шари. Нижче тепло передається шляхом постійного переміщення води. Найбільшу кількість тепла Світовий океан дістає в районі екватора. Саме тут зафіксовані найвищі температури поверхневих вод: до 29ОС. На північ та на південь від екватора температура води поступово знижується.
Температура поверхневих вод Світового океану так само, як і температура повітря, залежить від кута падіння сонячних променів на земну поверхню. Саме з цих причин вона зменшується від екватора до полюсів.
Океан поглинає водною поверхнею на 25-50% більше тепла, ніж суходіл. Тобто він виконує функцію велетенського котла центрального опалення Землі. Улітку Сонце нагріває поверхневі води, а взимку вода поступово віддає своє тепло атмосфері. Підраховано, що як би океани не утримували своє тепло, температура земної поверхні становила 6 -21ОС. Це майже на 35ОС нижче від позначок температури, яку ми маємо насправді.
Температура води в Океані змінюється також з глибиною. Зоною сонячного освітлення охоплюється лише шар води глибиною до 200 м. Нижче вода поступово холоднішає. Перші 700 м температура води стрімко знижується, а потім – значно повільніше. Тому на глибині 4000 м температура води в усіх океанах, не залежно від географічної широти становить 0ОС. А далі вона знову починає зростати. Цьому сприяє нагрівання води внутрішнім теплом Землі, яке надходить з астеносфери.
Отже, на розподіл температури вод Світового океану впливають зовнішні (сонячне тепло) та внутрішні (тепло нашої планети) чинники.
Пригадайте характерний гіркувато-солоний смак води, який відчувається під час купання в морі. Дуже важливою властивістю океанічних вод є її солоність. Скільки ж солі розчинено у океанічній воді? Важко собі навіть уявити. Якщо всю морську сіль у сухому вигляді рівномірно розподілити на земній поверхні, наша планета буде вкрита суцільним шаром солі завтовшки 150 м! Близько 80% від усіх розчинених у воді речовин припадає на добре нам відому кухонну сіль. Проте крім неї у водах Океану розчинені всі відомі на Землі речовини. Тому солоністю морської води вважають кількість розчинених в ній хімічних речовин. Вона визначається у кількості грамів хімічних речовин, що містяться в одному літрі води. Одиницею її виміру є г/л або проміле (‰), тобто тисячна частка від цілого. Середній показник солоності вод Світового океану становить 35‰. Це нагадує смак розчину однієї чайної ложки солі у склянці води. Найсолоніше вода у Червоному морі, солоність якого сягає 41‰. А найбільш прісним морем світу є Балтійське. Його солоність коливається в межах від 2 до 11‰.
Середній рівень солоності морської води зберігається на певних глибинах, де він практично не змінюється. На показник солоності поверхневих вод одночасно впливають різні чинники. Так, одні з них підвищують, а інші навпаки знижують солоність води. Звичайно, головну роль у зміні солоності поверхневого шару води відіграють випаровування та атмосферні опади. Тому вона, як і температура води, залежить від кліматичних умов та закономірно змінюється з широтою: від екватора до полюсів.
В Океан крига потрапляє різними шляхами. Перш за все, вона утворюється на поверхні внаслідок замерзання морської води. Солона вода, на відміну від прісної, замерзає за умов від’ємних значень температури: близько -2ОС... -4ОС. Причому, чим вища солоність води, тим нижча температура її замерзання. Льодом вкриті значні площі Світового океану в приполярних широтах, де панують довгі й холодні зими. Частина криги, яка приєднана до берегів, утворює береговий припай. Лід, що вільно переміщується водами Океану, має назву дрейфуючої криги.
Значні маси льоду сповзають в Океан з материків та островів. Від них постійно відламуються велетенські частини криги, що утворюють айсберги – льодяні гори. Вони підхоплюються морськими течіями, які відносять їх у теплі широти. Тут айсберги починають танути та розколюються на дрібні частини. Найбільшими за розмірами є айсберги з Антарктиди, які можуть існувати багато років поспіль. На водній поверхні видно лише 1/8 частина айсберга, інша прихована під водою. Саме вона являє собою найбільшу небезпеку для кораблів. Водночас в айсбергах містяться величезні запаси прісної води, які стануть в нагоді людству вже найближчим часом.
Як ми з’ясували,морська вода має неоднакові властивості в різних частинах Світового океану. Тому виділять різні типи водних мас, які змінюються як на поверхні, так і з глибино. Водні маси – це великі рухомі об’єми води з подібними властивостями: температурою, солоністю, густиною, прозорістю та ін. З глибиною розрізняють поверхневі (до 200 м), проміжні (до 2000 м), глибинні (до 4500 м) та придонні водні маси. Вони відрізняють між собою своїми властивостями, перш за все температурою та рівнем солоності.
Поверхневі водні маси змінюють свої властивості в різних широтах внаслідок впливу на них кліматичних умов. Тому аналогічно повітряним масам, розрізняють кілька типів поверхневих водних мас.
На поверхні Світового океану від екватора до полюсів змінюють однин одного такі типи водних мас: екваторіальні, тропічні, помірні та арктичні (антарктичні). В умовах теплого та вологого екваторіального клімату формуються в Океані екваторіальні водні маси, які мають високі температури та знижений рівень солоності. У спекотному та сухому тропічному кліматичному поясі утворюються тропічні водні маси з високими температурами та підвищеною солоністю. Помірні водні маси відповідно до кліматичних умов змінюють свою температуру за сезонами року, маючи при цьому знижений рівень солоності. Арктичні (антарктичні) водні маси завдяки низьким температурам протягом року вкриті кригою, яка під час танення опріснює воду.
Вітер, який дме над Океаном, колише воду поверхню і утворює вітрові хвилі. Спостерігаючи за поверхнею моря, здається, що хвилі здатні швидко бігти. Але насправді, вода при цьому лишається на місці й не пересувається в горизонтальному напрямі. У хвилі вода рухається лише вгору й вниз. Верхня випукла частина хвилі утворює гребінь, нижня ввігнута – западину, яку називають підошвою. При цьому вода робить своєрідне коло у вертикальній площині. Ось чому предмет, наприклад порожня пляшка або стовбур дерева, що плаває на хвилях, майже не переміщується в горизонтальному напрямку.
Кожна вітрова хвиля мають свою висоту та довжину. Висотою хвилі вважається відстань між її підошвою та гребенем. Довжиною – відстань між гребенями або підошвами двох сусідніх хвиль. Зазвичай вітрові хвилі мають більшу висоту у відкритому морі, ніж біля берегів. У середньому їх висота становить 4-6 метрів, а довжина – 100-200 м. Але при сильному штормовому вітрі, хвилі сягають 20-30 метрів та є небезпечними навіть біля узбережжя. В таких випадках відпочиваючих попереджують про небезпеку.
Нині людина навчилася спрямовувати енергію хвиль на виробництво електроенергії. Цю енергію використовують для подачі сигналів маяки в Океані.
Цунамі
Іншу природу мають велетенські руйнівні морські хвилі – цунамі. Це слово має японське походження й означає “висока хвиля в бухті”. Саме Японія, що розташована на островах у Тихому океані в межах сейсмічно активного поясу найчастіше, найчастіше потерпала від цих руйнівних хвиль. Їх викликають землетруси, що відбуваються на дні Океану.
На відміну від вітрових хвиль, цунамі майже не помітні у відкритому океані. Але, доходячи до узбережжя, особливо у вузьких бухтах, вони стрімко збільшують свою висоту до 20-60 метрів і набирають швидкості до 800-1000 км/год. Уявіть собі, що на вас рухається, майже летить двадцятиповерховий будинок!
Найбільше лиха цунамі завдали 25 грудня 2004 року в Індійському океані, в наслідок чого постраждали території восьми країн. Ця катастрофа сталася несподівано і тому більшість людей застала зненацька. Гігантськими хвилями було змито понад 300 тис. чол., більшість з яких загинуло або пропало без вісті. При цьому було вщерть зруйновані тисячі будівель, шляхів сполучень та курортних містечок.
Насування цунамі важко передбачити. На територіях, де може виникати ця стихія, створюють системи спостереження з метою завчасного оповіщення людей про небезпеку, що насувається.
З давніх-давен люди, що живуть на океанічному узбережжі помітили, що море періодично стрімко насувається на сушу, а потім відходить, лишаючи за собою смугу до 10 км шириною. А рибалки та моряки навчилися це використовувати на свою користь. Після сходження води рибальські сіті були наповнені рибою. Щоб не сісти на мілину, моряки очікували підняття води для безпечного заходу в бухту або ж виходу у відкрите море. Ці періодичні коливання рівня води на узбережжі Океану отримали назву припливи та відпливи. Їх таємнича природа з часом була розкрита. Вони виникають під дією сили тяжіння Місяця і Сонця. Ці явища являють собою підйом і зниження води в морі двічі на добу. Під час припливу вода находить на берег, затоплюючи частину суходолу. Це відбувається на всій протяжності того земного меридіана, який направлений в бік Місяця або Сонця, а також з протилежного боку Землі. Під час відпливу вода навпаки відступає далеко назад, частково оголюючи дно.
Припливи та відпливи, що викликані Місяцем значно відчутніші за сонячні. Це пояснюється різними відстанями цих небесних тіл від Землі. Найбільша різниця між припливом і відпливом води досягається тоді, коли Сонце, Місяць і Земля знаходяться на одній лінії. Це відбувається кожні два тижні. Високі припливи спостерігаються у вузьких затоках і протоках. Так, найбільшу висоту (до 18 м) мають припливи у затоці Фанді на східному узбережжі Північної Америки. Досить високі припливні хвилі спостерігаються на північному узбережжі Європи. Наприклад, у Білому морі вони сягають 12 м. Нині людина використовує високі припливні хвилі для будівництва припливних електростанцій (ПЕС). У внутрішніх морях припливи незначні. Так, у Чорному і Азовському морях, що омивають південні береги України, вони становлять лише 10-20 см.
У давнину під час загибелі кораблів моряки кидали у воду плашки з листами, в яких просили про допомогу, вказували свої географічні координати, або залишали прощальні повідомлення. Вони сподівалися, що пляшка, підхоплена бурхливими океанічними течіями, коли-небудь потрапить до людей. Нині жодна морська карта не обходиться без позначення точного місцезнаходження основних течій. А жителі окремих островів в Індійському океані й сьогодні для спілкування між різними островами користуються морської пляшковою поштою, яку вважають досить надійною. Адже в Океані постійними шляхами протягом мільйонів років здійснюються пересування води, які формують тисячі великих та малих течій.
Океанічні течії – це горизонтальні і вертикальні переміщення водних мас. Залежно від їх температури у порівнянні з температурою навколишньої води, течії бувають теплими й холодними. Теплими називають ті течії, води яких тепліші від навколишніх. Найпотужніша тепла течія світу розташована в Атлантичному океані. Її назва – Гольфстрім – з англійської означає “течія з затоки”. Вона рухається з Мексиканської затоки на північ океану в бік берегів Європи. Кожної секунди Гольфстрім пересуває до 75 млн. тон води з температурою на 5-10ОС вищою за навколишню воду. Цей потужний потік теплої води Атлантичного океану визначає клімат Європи, роблячи його більш м’яким.
Холодними є ті течії, води яких холодніші від навколишніх водних мас. Наприклад, не зважаючи на те, що температура води Перуанської течії становить +23ОС, вона вважається холодної, тому що протікає в більш теплих водах. Найдовшою в світі течією є холодна течія Західних Вітрів. Вона простягається на 30 тис. км у південній півкулі, переносячи воду навколо Антарктиди.
Виникнення течій може бути зумовлене різними причинами. Найважливіше значення мають течії вітрового походження. Течії Світового океану утворюють цілісну систему, яка пов’язана з переміщеннями атмосферного повітря: перш за все з постійними вітрами. Тому назви вітрів і течій, утворених ними, часто збігаються.
Системи течій існують в усіх океанах. Найбільш повно їх можна простежити в Тихому та Атлантичному океанах. В Північній та Південній півкулях виникають велетенські замкнені кругові рухи води. Сила осьового обертання Землі відхиляє течії, закручуючи їх за годинниковою стрілкою у Північній півкулі та проти неї – у Південній.
Домашнє завдання
1. Прочитай параграфи 40-41 сторінка 163-172, параграф 42.
2. Усно відповідай на запитання в кінці параграфів.
3.Переглянь відео-презентацію
https://www.youtube.com/watch?v=rXfFkTltRwA
18.03.2022
Світовий океан та його частини: океани, моря, затоки,протоки. Шкала глибин океанів та морів.
Острови в океані.
Практична робота № 6 (початок). Позначення на контурній карті морів, проток, заток, островів; річок, озер, водоспадів.
1. Спостерігаємо за погодою.
2. У зошит записуємо дату, класна робота, тема.
3. Прочитай!
Слово «океан» прийшло до нас
з давньогрецьких міфів. Так називали бога однойменної великої ріки, яка омиває
увесь земний світ. Звідси й з’явилося поняття «світовий океан». Простори,
охоплені ним, такі значні, що нашу планету іноді називають водною планетою.
Світовий океан такий великий,
що материки на його поверхні, яку називають акваторією, виглядають як острови.
Проте саме материки поділяють Світовий океан на основні частини акваторії, що
дістали назви Тихий, Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий океани.
Кожний з океанів має свої природні особливості. Водночас усі океани мають
багато спільного, оскільки їхні води вільно сполучаються і перемішуються.
Частини океанів, які глибоко
заходять у суходіл або відокремлені від океанів островами і півостровами,
називають морями. Розрізняють окраїнні, Середземні та міжострівні моря.
Окраїнні моря розміщуються по окраїнах материків і мало вдаються в суходіл,
як-от: Баренцове в Північному Льодовитому океані, Аравійське в Індійському
океані, Берингове в Тихому океані.
Середземні моря
розташовуються всередині материка або між материками і з’єднуються з океаном
однією або кількома протоками. Прикладом морів цього типу є Чорне, Середземне й
Азовське в Атлантичному океані, Біле море в Північному Льодовитому океані, Червоне
море в Індійському океані.
Міжострівні моря розміщуються
між островами. Прикладом морів цього типу є Яванське, Банда в Тихому океані.
Частину океану або моря, що
глибоко вдається у суходіл, але має вільний зв’язок з океаном, називають
затокою. Б окремих випадках назва «затока» історично закріпилася за такими
частинами Світового океану, що є по суті морями, як, наприклад, Мексиканська,
Гудзонова або Перська затоки.
Відносно вузьку частину
водного простору, що сполучає дві сусідні водойми і роз’єднує ділянки суходолу,
називають протокою. Прикладами проток є Керченська, Босфор, Магелланова,
Гібралтарська.
Наскільки глибоким є океан
Океанічне дно розташоване на
різній глибині. Найглибшим є Тихий океан
(11 022 м - Маріанська
западина), а наймілководнішим - Північний Льодовитий океан (5527 м -
Гренландське море). Атлантичний океан за максимальною глибиною (8742 м - жолоб
Пуерто-Рико) випереджає Індійський (7725 м - Зондський жолоб). Однак за
середніми глибинами Індійський океан (3890 м) попереду Атлантичного (3600 м).
Подібно до того, як для
позначення висот на суходолі використовується шкала висот, так для позначення
різних глибин океану застосовується шкала глибин. Вона будується з
використанням блакитного і синього кольорів за принципом, що глибше, то
темніший колір - від блакитного до темно-синього кольору.
Звідки острови в океані
Порівняно невелику ділянку
суходолу, з усіх боків оточену водами океану або моря, називають островом.
Трапляються поодинокі острови й групи островів - архіпелаги. Наприклад, у
Тихому океані налічують щонайменше 7000 островів і архіпелагів.
Острови утворюються по-різному. Колишні частини материка, що
відокремились унаслідок рухів земної кори, це острови материкового походження,
як-от Гренландія чи Мадагаскар. Острови можуть бути вулканічного походження,
наприклад Гавайські. Острови можуть утворюватися також завдяки діяльності живих
організмів. Прикладом є Великий Бар’єрний риф - скупчення коралових островів,
утворених біля північно-східних берегів Австралії кораловими поліпами
(морськими організмами).
Практична робота № 6. Позначення на контурній карті морів: Чорне, Азовське,
Середземне, Червоне, Балтійське; протоки: Керченська, Гібралтарська, Магелланова,
Дрейка, Берингова; затоки:. Біскайська, Бенгальська, Мексиканська, Гвінейська;
островів: Великобританія, Гренландія, Мадагаскар, Нова Гвінея; півостровів:
Аравійський, Кримський, Індостан, Лабрадор, Скандинавський, Сомалі; Маріанської
западини.
Практична робота (виконати завдання №1) за посиланням
Домашня робота
1.Прочитати параграф 39 (синій підручник), 41(новий підручник), записати головне.
2.Відповідати на запитання усно
1.. Що зветься Світовим океаном?
2. Які є основні частини
Світового океану?
3. Чим відрізняється затока
від протоки?
4. Що відмінного між
архіпелагом та островом?
5. Яким може бути походження
островів в океані?
6. Які моря розрізняють за
місцем положення?
Вправа письмово «Знайди зайве
слово» Яке поняття об’єднує назви географічних об’єктів.
• Атлантичний,
Тихий, Аравійський, Індійський.
• Чорне,
Середземне, Саргасове, Мадагаскар.
• Гренландія,
Кримський, Мадагаскар, Тасманія.
• Аравійський,
Сомалі, Скандинавський, Індійський.
• Дрейка,
Карибське, Магелланова, Берингова.
16.03.2022
Гідросфера. Загальна кількість води на Землі, її розподіл між частинами гідросфери.
1. Спостерігаємо за погодою.
2. У зошит записуємо дату, класна робота, тема.
3. Пригадайте усно!
Назвіть оболонки Землі, які ми
вивчили на попередніх уроках?
• В яких
агрегатних станах може бути вода?
§
За яких умов вода переходить
із одного стану у інший?
§ Про які властивості води ви дізналися під час вивчення теми «Атмосфера»?
Запишіть усі асоціації, які виникають у вас , коли ви чуєте слово
«вода».
4. Ознайомтеся з інформацією
Вода —
найдивовижніший мінерал на Землі. Дивовижний, тому що вона створює умови для
розвитку і росту різноманітних форм життя. Водні маси впливають на клімат
континентів.
Антуан де
Сент-Екзюпері писав: «Вода! Ти не просто необхідна для життя, ти і є саме
життя».
Чому без води загине все живе на планеті?
Яке значення має вода?
Площа нашої Землі становить 510 млн. км. кв., з них 361 млн. км.кв. — водна поверхня.
Водна оболонка Землі, яка тісно взаємозв’язана з іншими оболонками
нашої планети називається - гідросфера.
Поринувши у світ гідросфери, ви дізнаєтеся,
що вода є основою багатьох природних процесів: вона розчиняє і виносить на
земну поверхню різноманітні речовини, змиває грунт, руйнує гірські породи,
переносить і відкладає уламковий матеріал, утворює різні форми рельєфу. Вода є
складовою частиною організму людини, рослин і тварин. Випаровуючись із
Світового океану, вода забезпечує атмосферу теплом і вологою.
Така оболонка утворюється завдяки незвичайним властивостям води.
До
складу гідросфери входить:
ГІДРОСФЕРА
Води Світового океану Вода
в атмосфері Води суходолу
моря
океани водяна
пара річки озера
болота льодовики
затоки
протоки
хмари
підземні води
опади
штучні водойми
( водосховища, ставки, канали)
Понад 96% всієї води Землі зосереджено у Світовому океані, 2%
водних запасів Землі становлять підземні води, ще 1,8% - це лід і сніг.
Найбільший практичний інтерес для людей становлять поверхневі води суші,
насамперед річки й озера, але на них припадає незначна частка гідросфери.
Найменше води міститься в атмосфері. Якщо вся вона опиниться на поверхні у
рідкому стані, то утвориться суцільна плівка завтовшки менш ніж 2 см. Однак
вода атмосфери
відіграє
важливу роль у природних процесах, що протікають на планеті.
Вода
у природі може перебувати у трьох станах.
Найчастіше ми її бачимо у рідкому
стані.
Де
ми зустрічаємо воду у рідкому стані? (у крані, річці, морі, озері…)
Проте іноді вода, може стати невидимою, тобто може
випаровуватися і перейти у газоподібний стан. Коли це відбувається? ( коли воду
закип’ятити, коли гріє Сонце)
А коли температура опускається нижче
нуля градусів, вода набуває твердого
стану. Наведіть приклад води у твердому стані. ( сніг, лід).
Отже вода може перебувати у трьох станах
– рідкому, твердому і газоподібному.
У
твердому стані вода перебуває за температури менше 0 °С, у рідкому — від 0 °С
до 100 °С, а в газоподібному — більше 100 °С. Вода під час нагрівання
розширюється, а в разі охолодження до +4 °С зменшується в об’ємі. За подальшого
охолодження вода збільшується в об’ємі на третину.
Завдяки здатності змінювати сій стан
вода може мандрувати світом на великі відстані. Як саме вода подорожує світом
зараз ми з вами дізнаємося.
Відеофільм
«Подорож краплинки»
Завдяки
водній оболонці клімат сприятливий для життя людей. Вода повільно нагрівається
й охолоджується. Нагрівшись за літо, вода влітку зігріває повітря Землі.
Під дією
сонячного тепла вода морів і океанів нагрівається і у вигляді водяної пари
піднімається вгору. Високо над водою пара охолоджується, утворюються хмари. З
них дощові краплі падають назад на поверхню океану.
Коли водяна
пара і хмари, що утворилися над океаном, переносяться на сушу, кругообіг води
ускладнюється. Частина вологи, що випала на суші, випаровується, частина стікає
в річки й озера, просочується в землю. Завдяки тому, що вода переходить з
одного стану в інший і постійно переміщується, усі частини гідросфери
взаємозалежні і на Землі відбувається кругообіг води.
Завдяки
кругообігу відбувається:
• перенесення вологи на сушу і стікання її в океан;
• перенесення тепла;
• обмін мінеральними речовинами;
• кругообіг пов’язує між собою всі сфери Землі.
Вода —
універсальний розчинник. У мікроскопічних кількостях у воді є майже всі хімічні
елементи. Важлива властивість води — її прозорість, тобто здатність пропускати
сонячне світло. Щільність води залежить від її температури та кількості
розчинених речовин.
В іспанському місті Сарагоса
побудована Вежа води. Це - 23-метрова скульптура «Сплеск», яка метафорично
передає спосіб виниклого на планеті життя. Вона показує, як одна велика крапля,
падаючи вниз, розбивається на мільйони найдрібніших бризок.
Перегляньте відео
https://www.youtube.com/watch?v=Hpjp0XTxHtk
У зошит запишіть головне зі сторінки 156 (синій підручник) і сторінка 166 новий підручник.
Домашнє завдання
перегляньте відео-урок.
https://www.youtube.com/watch?v=BAbfCK2Mawg
виконайте тести
22.04.2021
ТЕМА: Властивості грунтів. Грунтовий покрив, карта грунтів.
Вплив господарської діяльності на грунтовий покрив, рослинний і
тваринний світ суходолу та океану.
1. Спостерігаємо за погодою.
2. У зошит записуємо дату, класна робота, тема.
- Які закономірності поширення живих
організмів ви знаєте?
- У яких районах Землі рослинний і тваринний світ найбагатший?
- Що таке ґрунт?
- Для чого і як використовує людина ґрунти в своїй господарській діяльності?
- Перегляньте відеоматеріал за посиланням:
- Як можна вберегти ґрунти від руйнування та виснаження?
• Виконайте завдання на платформі «На урок»
19.04.2021
Тема: Біосфера та грунти.
1.Спостерігаємо за погодою
2.У зошит записуємо дата, класна робота, тема.3.Читаємо інформаціюБіосфера (гр. bios — життя + sphaera — куля) — природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами), яка охоплює нижні шари атмосфери, всю гідросферу і верхній шар літосфери.
Біосфера (у сучасному розумінні) – своєрідна оболонка Землі, що містить усю сукупність живих організмів і ту частину речовини планети, що знаходиться в безупинному обміні з цими організмами.
Біосфери на інших планетах, окрім Землі, невідомі. Вважається, що бактеріальні біосфери або подібні до них можуть існувати на Марсі, Венері, Європі, Титані і ймовірно інших малих планетах.
Термін "біосфера" вперше застосував австрійський геолог Е.Зюсс (1875), називаючи ним окрему оболонку Землі, наповнену життям. Детально вчення про біосферу розробив В.І.Вернадський. У його наукових працях термін "біосфера" вперше з'явився у 1911 p. У 1926 p. він видав книгу "Біосфера", в якій виклав вчення про біосферу як особливу сферу Землі, що включає сферу поширення живої речовини.
Межі біосфери: Біосфера охоплює атмосферу від рівня моря до висоти близько 20-25 км, гідросферу, та літосферу до глибини 3-11 км на суші й 0,5-1,0 км під дном океану. Товщина біосфери на полюсах Землі близько 10 км, на екваторі — 28 км. Маса біосфери — близько 0,05% маси Землі.
Життя на планеті зародилося понад 3,5 млрд. років тому. Деякі види збереглися з архею до наших днів (наприклад, синьо-зелені водорості), розвиток других ліній життя призвів до появи складних форм живого (включаючи людину), розвиток третіх закінчився їх вимиранням. За всю історію біосфери існувало приблизно 500 млн видів організмів, нині їх трохи більше 2 млн. видів: 0,5 млн. видів рослин, 1,5 млн видів тварин, 100 тис. видів грибів і бактерій.
Більшість організмів на Землі зосереджена в межах тонкого «прошарку» - там, де взаємодіють повітря, води і гірські породи на земній поверхні – це так звана «плівка життя».
Існують 4 форми (царства) життя на Землі: рослини, тварини, гриби, мікроорганізми.
Теорії виникнення життя на Землі: божественна, космічна, еволюційна.
Флора – богиня рослинності і квітів у римській міфології.
Фауна – богиня тваринного світу у римській міфології.
3.Перегляньте презентацію
https://naurok.com.ua/prezentaciya-biosfera-sklad-ta-mezhi-biosferi-6-klas-21786.html
Домашнє завдання
1.Прочитайте параграф 49, запишіть головне.
2.Усно відповідайте на запитання 1-5
3.Підготуйте повідомлення про появу перших живих організмів на Землі, використовуючи різні джерела інформації.
15.04.2021
І. Виберіть одну правильну відповідь. (3 б)
1. Гідросфера – це … оболонка Землі:
А)повітряна, Б)водна,
В)тверда, Г)оболонка життя.
2. Яку частину поверхні Землі вкриває Світовий океан?
А)78%, Б)71%,
В) 68%, Г) 96,5%.
3. В яку пору року настаєповінь на річках, які мають снігове живлення.
А)влітку, Б)восени,
В) взимку, Г) навесні.
4. Як називаються озера, в які впадають річки, але жодна не витікає.
А) стічні, Б)безстічні, В) проточні, Г)прісні.
5. Як називаються підземні води, що залягають суцільним шаром на першому від поверхні водотривкому шарі порід?
А)верховодка, Б)міжпластові, В)артезіанські, Г)ґрунтові.
6. Зазначте, водами яких морів омивається територія України:
а) Чорного і Балтійського;
б) Азовського і
Мармурового;
в) Чорного і Азовського; г)Азовського і
Середземного.
ІІ. Виберіть дві або більше правильні відповіді. (3б)
7. Які з названих морських течій є теплими?
А)Течія Західних Вітрів, Б) Перуанська, В) Гольфстрім,
Г)Північна пасатна, Д) Канарська, Е)Північноатлантична.
8. Що утворюється на річках у місцях виходу на поверхню твердих гірських порід.
А)дельта, Б)заплава,
В) пороги, Г) вододіл, Д) водоспади, Е) притоки.
9. Оберіть ознаки, що дозволяють віднести території до категорії боліт.
А)вологолюбна
рослинність, Б)надмірне
зволоження, В) вологолюбні тварини,
Г)старе замулене озеро, Д)шар торфу не менше 30 см., Е)забруднена вода.
ІІІ. Визначте правильну послідовність. (3б)
10. Розташуйте океани в порядку збільшення їхньої площі.
А)Атлантичний, Б)Тихий,
В)Північний Льодовитий, Г)Індійський.
11. Розташуйте острови в порядку зменшення їхньої площі.
А) Нова Гвінея, Б)Ісландія,
В) Мадагаскар, Г) Гренландія.
12. Розташуйте водойми в порядку збільшення об’єму в них води.
А)льодовики , Б)підземні води, В) річки,
Г)світовий океан.
ІV. Установіть відповідність. (3б)
13. Знайдіть відповідність між назвами географічних об’єктів та їхньою належністю до певних частин гідросфери.
1. Дрейка А)річка
2. Мадагаскар Б)острів
3. Амазонка В) озеро
4. Вікторія Г) протока
Д)затока.
14. Знайдіть відповідність міжназвами географічних об’єктів та їхню належність до певних частин
гідросфери.
А)півострів
1. Анхель Б)острів
2. Ніл В)озеро
3. Синевир Г)річка
4. Індостан Д)водоспад
15.Вкажіть одиницю вимірювання солоності води:
а) відсотки; б) проміле; в) г/куб.м; г)
градуси.
12.04.2021
Тема: Значення вод суходолу для природи і людини. Охорона вод Світового океану і суходолу.
1.Записуємо у зошит дату, тема. Спостерігаємо за погодою
2. Прочитайте матеріал
Про значення вод суходолу для природи і людини. Якби
раптом зникла вода, то загинуло б усе живе на нашій планеті, змінився б
клімат і рельєф, ґрунти і повітря. Порушився б хід усіх природних
процесів.
Води суходолу - джерело питної води. Більшу частину прісної води
планети утримують у собі льодовики. Однак вода в льодовиках заморожена і
важкодоступна. Отже, головним джерелом прісної води є річки й озера.
Чимало питної води є також під землею. Нині на всіх материках
розвідано великі водоносні горизонти, що стали для 1,5-2 млрд людей
всієї планети головним джерелом не лише питної води, а й води
господарського призначення. У деяких країнах світу підземні води
становлять від 70-95% води, яка споживається з природних водних джерел.
Водопостачання багатьох великих міст Землі, приміром Джакарти, Ліми,
Мехіко, практично повністю залежить від підземних вод. Завдяки підземним
джерелам повністю забезпечено водою майже дві третини міст України.
Водопостачання, наприклад, Києва частково здійснюється за рахунок
підземних (артезіанських) вод. На території міста є кілька сотень
артезіанських свердловин. У кожному районі Києва побудовано бювети -
місця, де можна набрати питної підземної води.
Воду споживають не тільки для тамування спраги, а й для оздоровлення
або лікування. Для таких цілей використовують мінеральні води.
Води суходолу - джерела зрошення сільськогосподарських земель. Пити
потрібно не тільки людині. Усе живе, у тому числі й сільськогосподарські
культури, потребує води. Однак на великих площах прісної води для
рослин не вистачає. Ось тут на допомогу й приходять річки й озера,
звідки беруть воду для зрошення. Пригадаймо, що найдавніша цивілізація
світу - Месопотамська - виникла саме завдяки штучному зрошенню.
У посушливих районах планети воду на зрошення «запозичують» у
підземних джерел. Саме підземні води по-справжньому зрошують територію.
Адже, на відміну від поверхневих вод, вони течуть у верхніх шарах земної
кори, де приховані від надмірного випаровування.
Води суходолу - шляхи сполучення. У багатьох регіонах світу річки
використовують як сталі шляхи сполучення. Часто для зручності
різні річки з’єднують між собою штучними судноплавними каналами. І тоді
«блакитні шляхи» стають ще довшими, як-от на заході Європи.
Води суходолу - джерела енергії. «Білим вугіллям» називають інколи
воду річок, що приховують потужну і дешеву електроенергію. Для одержання
її на річках споруджують численні електростанції. А допомагають їм
виробляти енергію природні або штучні водосховища.
По всьому світові успішно використовують енергію не тільки поверхневих, а й підземних вод.
Води суходолу — джерела біологічних і мінеральних ресурсів. У річках і
озерах, водосховищах і ставках мешкає велика кількість риби, а також
інших водяних тварин. Крім того, у солоних озерах видобувають сіль та
іншу цінну сировину.
Нині людство використовує понад половину доступного річного об’єму
прісної води (2/3 цієї кількості йде на потреби сільського
господарства). Здавалося б, на Землі ще чимало води. Однак унаслідок
природного зростання чисельності населення через двадцять років земляни
будуть споживати вже 70-90 % загального об’єму води. А багато країн уже
тепер потерпають від нестачі води. Ще кілька років тому гостру нестачу
води відчувало понад 0,5 млрд мешканців планети в 31 країні. А на 2025
рік проблеми з водою матимуть 3 млрд жителів 48 держав. На жаль, у
більшості країн світу прісну воду й дотепер використовують недбало.
Недбале ставлення до вод суходолу - скидання промислових відходів і
нечистот з каналізації без належного очищення - призвело до сильного
забруднення їх. У наш час 1,1 млрд осіб (1/6 населення планети) не мають
можливості вживати чисту питну воду.
Через те що ріки та озера стали бруднішими, люди почали дедалі більше
використовувати підземні води для пиття та господарських потреб. Як
наслідок, почали забруднюватися підземні водоносні шари, особливо
поблизу
тваринницьких ферм, підприємств та міст.3.Перегляньте
презентацію4.Прочитайте параграф 48, повторіть розділ "Гідросфера",
підготуйтеся до контрольної роботи.
Гідросфера
- Гідросфера - водна оболонка Землі, яку утворюють океани, моря,
річки, озера, болота, сніги, льодовики, багаторічна мерзлота, підземні
води і атмосферна волога. - Основна маса води гідросфери зосереджена в морях і океанах
- На Землі водночас відбуваються великий і малий колообіги води - безперервний замкнений процес переміщення води на земній кулі.
- Світовий океан поділяють на чотири океани.
- Головні властивості вод Світового океану - температура і солоність.
- До основних видів руху води в океані належать вітрові хвилі, цунамі, припливи і відпливи, морські течії.
- Головними багатствами Світового океану є біологічні, мінеральні та енергетичні ресурси.
- Проблеми Світового океану - забруднення його вод і виснаження ресурсів, спричинені господарською діяльністю людини.
- Річкову систему утворює головна річка з усіма притоками.
- Річковий басейн - площа, з якої вода стікає в одну річку.
- Вододіл - межа, що відокремлює сусідні річкові басейни.
- Живлення річок - поверхневі та підземні води, що надходять у річки.
- Режим річок - регулярні зміни їхніх рівнів і кількості води.
- Річки руйнують, переносять і накопичують гірські породи.
- За походженням улоговин розрізняють озера залишкові, тектонічні, вулканічні, льодовикові, заплавні, лиманні, загатні.
- До штучних водойм належать водойми, які створила людина, - водосховища, канали, ставки тощо.
- Болото - надмірно зволожена ділянка суходолу із шаром торфу завтовшки понад 30 см.
- Льодовики - багаторічні природні рухомі скупчення льоду, вони руйнують, переносять і накопичують гірські породи.
- Розрізняють давнє і сучасне, гірське та покривне зледеніння.
- Багаторічна мерзлота - постійно мерзлий шар землі.
- Підземні води - води, що залягають у товщі земної кори.
- За умовами залягання підземних вод розрізняють: верховодку, ґрунтові води, міжпластові води.
- Людина використовує води суходолу для зрошення сільськогосподарських
земель, як джерело питної води, енергії, біологічних і мінеральних
ресурсів, а також як шляхи сполучення. - Проблеми вод суходолу - нестача і забруднення їх.
- https://classroom.google.com/u/1/w/MzA4NDM4NDExMzUw/t/all
08.04.2021
2. Записуємо у зошит дата, класна робота, тема та виконуємо тести, записуємо одну правильну відповідь (букву), кожна правильна відповідь 0,5 б
«Експрес-тест»
1. Місце впадіння річки в іншу річку, озеро, море, океан – це:
а) виток; б)
гирло; в) вододіл.
2. Верхові болота переважно живляться:
а) атмосферними опадами;
б) підземними водами;
в) водопроводом.
3. Переважна частина сучасних льодовиків знаходиться:
а) у районі екватора;
б) у районі тропіків;
в) за полярними колами.
4. У горах льодовики утворюються:
а) вище за снігову лінію;
б) нижче за снігову лінію;
в) на рівні снігової лінії.
5. У північній півкулі основна маса покривних льодовиків зосереджена:
а) в Антарктиді;
б) у Гімалаях;
2.Чи вірите ви? Запишіть у зошит "Так чи Ні" кожна правильна відповідь 0,5 балів
1. Чи вірите ви в те, що льодовик здатний переносити гірські породи?
2. Чи вірите ви в те, що в озерах зосереджено більше запасів прісних вод,
ніж у річках?
3. Чи вірите ви в те, що в Карпатах і Кримських горах є льодовики?
4. Чи вірите ви в те, що покривні льодовики беруть участь у світовому
кругообігу води?
5.Чи вірите ви в те, що айсберги нестановлять небезпеки для морських суден?
Ви вже знаєте про те, що вода –
мандрівниця. Здійснюючи свій великий кругообіг, вона весь час змінюється,
перетворюючись то на прозору легку пару, то на крихітні крапельки води, то на
льодовики. З нею трапляється багато різноманітних пригод, і вона навдивовижу
старанна – завжди трудиться!
Вода знайшла собі роботу й під землею. Невпинною працею маленьких крапельок
створено цілий світ печер, підземних ходів і пустот. Завдяки своїй унікальній
здатності просочуватися між частинками гірських порід, вона утворює підземні
струмки, річки, величезні сховища найчистішої прісної та частково
мінералізованої лікувальними солями води. У води під землею є «помічники» – гірські породи, одні з яких пропускають
воду, другі затримують, а треті можуть розчинятися в ній. Сьогодні на уроці ви
дізнаєтесь про воду, що прихована від зору, але відіграє винятково важливу роль
у забезпеченні людей життєво важливим напоєм.
1.Утворення підземних вод та їх властивості
Відсутність поверхневих вод у пустелях
природа компенсувала по-своєму. Так, певним парадоксом є відкриття у ХХ ст.
підземних “морів” – величезних резервуарів прісної або солонуватої води під
пустелями. Вони залягають на різних глибинах. Наприклад, в африканській пустелі
Сахара верхня межа підземного водного сховища знаходиться на відстані 150-200 м
від поверхні. Отже, під землею накопичено величезні запаси прісної води. Але
утворювалися вони дуже повільно – мільйони років. Тому їх швидке відновлення неможливе.
Підземними називають води, які містяться у земній корі.
Вони можуть перебувати, як і поверхневі води, у трьох станах: у вигляді рідини,
льоду або водяної пари.
Для утворення підземних вод необхідні певні
умови: наявність значної кількості атмосферних опадів та здатність гірських
порід пропускати та не пропускати воду. Атмосферні опади, що потрапляють на
земну поверхню, проникають у гірські породи завдяки присутніх в них тріщин,
порожнин, пор.
Пори – це своєрідні проміжки між частинка
гірської породи. Чим більші частинки, тим більші пори. Легко пропускають воду
пісок, торф, гравій. Гірські породи, що здатні пропускати воду, називають
водопроникними. Зовсім не пропускають воду тверді магматичні породи, зокрема
граніт. Породи, які не пропускають воду, належать до водотривких. На них на
різних глибинах затримується вода.Якщо в земній корі трапляються легкорозчинні гірські
породи, наприклад вапняк, гіпс, сіль, води утворює в них порожнини. З часом в
таких місцях можуть виникати цілі підземні річки, або підземні озера.
Підземні води мають різну температуру. Залежно від цього
розрізняють холодні (до +20С), теплі (до температури людського тіла: +37С) та
термальні (понад +37С) підземні води.
За хімічним складом підземні води бувають
прісними та солоними. Мінералізованими водами називають підземні води, в яких
розчинені різні солі та гази.
2. Умови залягання та типи підземних вод
Уявіть собі територію, верхній шар якої складає
водопроникний пісок, а нижче залягає водотривка глина. Під час опадів, що
надходить на цю ділянку суходолу, вода швидко пройде крізь пісок та
затримається на глині. При цьому сформується водоносний шар, який поступово
заповнить всі пори у піску. В земній корі чергуються водопроникні та водотривкі
гірські породи. Тому підземні води розташовані в земній корі на різних
“поверхах".
У верхньому, найближчому до поверхні шарі
гірських порід та в ґрунті, знаходиться верховодка.
Ця вода сезонна: її наявність залежить від пори року. Верховодка з’являється
після дощів або танення снігу, а в тривалу засуху, зовсім зникає. Ці води
нагадують підземні брудні “калюжі”, які лежать на окремих ділянках водотривких
порід, й не мають течії.
Глибше залягають ґрунтові води. Вони, на відміну від верховодки, існують постійно і
стікають у бік похилу водотривкого шару порід, на яких формуються. Ґрунтові
води існують постійно, проте їх рівень значно коливається. Вони живляться
атмосферними опадами. Тому в наших широтах їх рівень значно підвищується
навесні після танення снігу, а також під час літніх злив. Копаючи криниці, люди
дістаються ґрунтових вод. В них легко спостерігати коливання рівня води. Так
навесні, води в криниці більшає й вона стає каламутною. Наприкінці літа,
навпаки, її бракує.
Рухаючись під землею, ґрунтові води інколи
виходять на поверхню у вигляді джерел. Найчастіше це трапляється у ярах або
річкових долинах. В такий спосіб річки одержують підземне живлення.
Ще на “поверх” глибше залягають міжпластові води. Вони сформувалися між
двома водотривкими шарами гірських порід. Потрапити в цей шар воді набагато
складніше. Це відбувається лише у тому місці, де водоносний пласт виходить на
земну поверхню. Тому міжпластові води поповнюються дуже повільно й мають постійний
рівень кришталево чистої води. До них можна дістатися за допомогою свердловин,
які пробурюють крізь водотривкі шари. Іноді у глибоких ярах чи долинах річок
вони також, як і ґрунтові води, утворюють джерела.
Там, де пласти гірських порід залягають чашеподібно,
міжпластова вода знаходиться під великим тиском. У таких місцях, якщо пробурити
свердловину, вода під напором піднімається вгору й б’є фонтаном. Такі напірні
міжпластові води називають артезіанськими. Ця назва походить від французької
провінції Артуа, де ці води здавна використовувалися.
Робота підземних вод та її наслідки.
У товщі земної кори, розмиваючи й розчиняючи осадові породи, підземні води
утворюють карстові підземні печери, озера, річки.
Підземні води спричиняють катастрофічні явища, наприклад зсуви. Вони
поширені на схилах річок (райони Києва, Дніпропетровська та ін.) і морів
(райони Одеси, Ялти). Зсуви руйнують дороги, будівлі, знищують
сільськогосподарські угіддя. Для запобігання зсувним явищам укріплюють схили,
висаджують дерева, відводять ґрунтові води.
05.04.2021
Тема: Льодовики - багаторічні природні скупчення льоду. Особливості утворення і поширення льодовиків. Багаторічна мерзлота - підземне зледеніння. Утворення і поширення багаторічної мерзлоти.
1. Пригадайте та дайте усну відповідь на запитання
- Пригадайте як змінюється температура з висотою?
- В яких агрегатних станах може бути вода?
- Яка вода важча тверда чи рідка?
- Пригадайте, яке живлення мають річки?
- Де на Землі райони з низькими температурами?
2. Опрацюйте матеріал
На Землі 98,5% льодовикового льоду міститься у величезних льодах
полярних областей, однак льодовики трапляються також у гірських хребтах
усіх континентів, окрім Австралії, (у Гімалаях, Андах, Кордильєрах,
Альпах, на Памірі, Кавказі, деяких високих горах Східної Африки, Мексики
тощо), та на кількох високоширотних океанських островах.
Льодовиковий лід — найбільший резервуар прісної води на Землі,
який підтримує одну третину світового населення. Оскільки льодовикові
маси залежать від довгострокових змін клімату (наприклад, опадів,
середньої температури, хмарності), зміни льодовикових мас вважаються
одними з найчутливіших індикаторів зміни клімату і є основним джерелом
змін рівня океану.
Льодовик формується на земній поверхні, коли сніговий покрив не
встигає повністю розтанути і/або випаруватися. Льодовики поширені у
високих широтах північної і південної півкуль Землі, у високих горах
усіх широт. Загальна площа сучасних Льодовиків становить близько 16 млн
км² (11 % площі суходолу), об'єм— близько 30 млн км³, але через
глобальне потепління має тенденцію до зменшення. Максимальна потужність
криги досягає 4 км. Основна маса криги льодовиків зосереджена в
Антарктиді та Ґренландії. Товщина льодовикового покриву Антарктиди
становить 2000-4000 м, у ньому зосереджено 80 % прісної води планети.
Льодовики Антарктиди і Гренландії, подекуди сповзаючи в океан на шельф і
утримуючись на плаву, утворюють шельфові льодовики.
Частина води в гідросфері перебуває у твердому стані.
Сніг
і лід покривають велику площу суходолу (11%). В льодовиках зосереджені
великі запаси прісної води. Якби всі льодовики розтанули, то рівень
Світового океану піднявся на 64 метри. Затопилися б величезні ділянки
суходолу.
Льодовик – це природне скупчення льоду на суходолі в результаті нагромадження й ущільнення снігу вище від снігової лінії.Льодовики утворюються в районах, де протягом року переважають низькі температури.
Льодовики вивчає наука – гляціологія.
Межа, вище якої сніг протягом року не встигає розтанути, називається - сніговою лінією.
Висота снігової лінії зменшується від екватора до полюсів.
Багаторічна мерзлота
– шар мерзлої землі, що постійно має температуру нижчу від 0 градусів.
Вона утворилась в льодовикову епоху, де територія земної поверхні не
була вкрита льодом, а середньорічні температури, були дуже низькими
і
збереглися в тих районах де й нині середньорічні температури повітря
від’ємні. Найбільш поширена багаторічна мерзлота в Північній півкулі.
Вона сприяє утворенню боліт, оскільки відіграє роль водотривкої породи.
Яку роботу виконує льодовик?
Рухається по гірському схилу руйнує та шліфує ложе, переносить гірські породи на великі відстані і відкладає їх.
МОРЕНА - відклади льодовика.
Швидкість руху льодовика зазвичай не велика, від десятків до сотень
метрів на рік. Але бувають випадки дуже швидкого руху льодовиків. У
Гренландії є льодовик, швидкість якого 7 км на рік. При швидкому
сходженні льодовика можуть виникати стихійні лиха: льодяні обвали,
снігові лавини, селеві потоки (це грязьові та грязьокам’яні потоки від
інтенсивного танення льодовика. Ця вода біжить по руслам гірських
річок).
Льодовики є джерелом живлення гірських річок.
Класифікація льодовиків
В гляціології розрізняють два основні типи льодовиків, в яких своєю чергою виділяють окремі різновиди:
- льодовикові покриви
- наземні
- шельфові
- плавучі
- донні
- висячі
- каррові
- долинні
- переметні
- відроджені Крім того, за температурним режимом виділяють «теплі» льодовики, в
Морена — уламки гірських порід, принесених льодовиком.
Гірські льодовики — льодовики, що займають вершини гір, поглиблення на їх схилах і долини гір вище снігової лінії.
Покривні льодовики — льодовики, що мають товщину до 4 км, приховують нерівності рельєфу і займають великі площі.
Айсберг — величезні брили льоду, що дрейфують в океані.
3. Перегляньте презентацію.
Домашнє завдання
1. Прочитати параграф 46
2. Записати головне.
3. Усно відповідати на запитання 1-8.
4. Розгляньте карту атласу. Знайдіть на ній межі багаторічної мерзлоти. Нанесіть їх на контурну карту.
5. Перегляньте відео
https://classroom.google.com/u/1/w/MzA4NDM4NDExMzUw/tc/MzA5ODgyMzY2OTg0
01.04.2021
Тема: Болота, особливості їх утворення та поширення. Штучні водойми: ставки, водосховища, канали.
1. Спостерігаємо за погодою.2. У зошит записуємо дата, класна робота, тема.
3. Працюємо з підручником, сторінка 182-185. Читаємо, записуємо у зошит визначення:
- болото;
- класифікація боліт;
- штучні водойма;
- канали;
- водосховище;
- ставок.
3. Працюємо з фізичною картою України.
- на контурній карті України позначаємо водосховища: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське.
Домашня робота.
1. Прочитати параграф 45.
2. Перегляньте презентацію.
https://www.youtube.com/watch?v=NAFIAGNxQYM
3. Складіть кросворд "Водні об'єкти України", користуючись зразком.
https://naurok.com.ua/dodatkoviy-material-do-temi-ozera-34393.html
29.03.2021
Тема: Озера, їх різноманітність за площею, походженням озерних улоговин, солоністю. найбільші і найглибші озера земної кулі. Практична робота №7. Позначення на контурній карті морів, проток, заток, островів, річок, озер, водоспадів.
Перегляньте презентацію!
Опрацюйте матеріал!
Озера іноді порівнюють з мініатюрними морями, їх називають блакитними очима Землі. Їх форма, розміри, склад і походження надзвичайно різноманітні.
Але все-таки головна цінність озер — це прісна вода
Так, у пустелях Центральної Азії є дивовижні «блукаючі» озера, які змінюють своє місце розташування. Існують на Землі озера, заповнені не водою, а кислотою або гарячим асфальтом, а є озера з «мертвою» та «живою» водою — як у казці! Про деякі з них ми сьогодні почуємо. Озера можна створити штучно, тоді їх називають водосховищами.
На відміну від моря озеро не є частиною океану.
Від річки відрізняється тим, що вода в ньому не тече, як потік.
Озера трапляються на рівнинах і в горах. Вони дуже відрізняються одне від одного за площею і глибиною, походженням улоговини, властивостями води, а також за біологічними особливостями. Сьогодні ми розглянемо озера, що відрізняються походженням озерних улоговин, солоністю та водним режимом.
ОЗЕРА класифікують
-За походженням озерних улоговин:
Залишкові , тектонічні, вулканічні, лиманні, стариці, загатні, льодовикові, карстові- за водним режимом, солоністю
-стічні, безстічні
-солоні, прісні
- Залишкові. Ці озера називають залишковими, адже вони залишились від давніх морських басейнів, втративши зв’язок з океанами. До таких озер відносяться Каспійське а Аральське моря та озеро Чад.
- Тектонічні. Ці озера утворюються в розломах земної кори під час інтенсивних горотворних процесів. Як правило, такі озера зустрічаються в сейсмічно активних зонах і характеризуються значними глибинами та видовженою формою. До озер тектонічного типу відносяться найглибше в світі озеро Байкал, високогірне озеро Тітікака в Андах та озеро, розташоване в межах Східно-Африканського розлому – Танганьїка.
- Вулканічні. Ці озера також утворюються в результаті активних рухів земної кори і формуються в кратерах вулканів, тому і зустрічаються там, де спостерігається інтенсивна вулканічна діяльність, а саме в Ісландії, Італії, на Камчатці.
- Карстові. Ці озера сформувались в результаті розчинення водою гірських порід. Такі озера не займають значних площ, але як правило зустрічаються одне поблизу одного. До таких озер відносяться Шацькі озера.
- Льодовикові. Озерні улоговини цих озер сформувались в результаті діяльності давнього льодовика. Такі озера не відрізняються великими глибинами і зустрічаються певними групами одне поблизу іншого. Прикладом таких озер можуть бути Ладозьке та Онезьке в Євразії та Північноамериканські озера.
- Загатні. Ці озерні улоговини утворились в результаті загачування русла річки природним способом. Таким чином утворилось озеро Тана в Африці та озеро Синевир на Україні.
- Лиманні. Їх іще називають лагунними, оскільки такі озера формуються на узбережжі морів в гирлах річок. Прикладом цих озер є Маракайбо (найбільше лагунне озеро) в Південній Америці та Сасик на півдні України.
- Стариці. Ці озера утворюються в результаті зміни русла річки, коли на території заплави залишається ділянка старого річища. Такі озера мають незначні розміри і зустрічаються вздовж русел рівнинних річок.
- Заплавні озера, які виникли на заплаві річки внаслідок відокремлення рукава чи затоки від основного русла річковими наносами. Кагул, Ялпуг виникли внаслідок затоплення заплави Дунаю.
-
Класифікація озер за водним режимом
Чи замислювались ви, чому зустрічаються озера з прісною та солоною водою? Щоб отримати відповідь на це питання, слід з’ясувати, яким буває водний режим озер. Озера, як і річки, живляться дощовою, талою й підземною водою. Водночас, вода з поверхні озер постійно випаровується. Озера також можуть поповнюватись водою за рахунок впадання в них річок і, навпаки, втрачати її в наслідок витікання річки з озера. Тому, за водним режимом розрізняють стічні та безстічні озера.
Стічними є ті озера, з яких витікає хоча б одна річка. За умов, коли з озера не витікає жодна річка, формується безстічне озеро. Озера, які мають солону воду, на відміну від прісних, на фізичних картах позначають рожевим кольором.Розповідь про озеро Балхаш.
Класифікація озер за солоністю
За солоністю озера можна розділити на прісні, солоні та мінеральні.
Використання та охорона озер
Як і річки, озера відіграють велику роль у житті людини. Вони є природними резервуарами прісної води. Великі озера використовуються для судноплавства (наведіть приклади таких озер). Активно споживаються рибні запаси озер. З окремих мінералізованих озер видобувають корисні копалини (кухонну та інші солі). Їх солону воду, насичену цілющими речовинами, використовують для лікування людей.
В результаті господарської діяльності людини озера значно швидше, ніж річки,забруднюються й втрачають свою первісну природу. Тому слід дбайливо ставитися до їх багатств.Практична робота. Позначення на контурній карті озер: Каспійське, Байкал, Вікторія
Великі озера (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо)
Висновок
1. Озера – це природні заглибини на суходолі, заповнені водою.
2. За походженням улоговин розрізняють озера: тектонічні, реліктові, льодовикові, вулканічні, загатні, карстові, старичні, лиманні, заплавні.
3. Озера мають свій водний режим, в результаті якого вода в них прісна або солона.Перегляньте відео та виконайте тести.
Відео "Озера та лимани України"
Домашнє завдання: прочитайте параграф 44 сторінка 178 - 181.
18.03.2021
Тема: Пороги і водоспади. Живлення, водний режим і робота річок.
У зошит запишіть географічний диктант, на місце пропуску вставити слова.
1. Природний водний потік, що протікає у зниженнях рельєфу, називають ___________.
2. Місце, де річка бере початок, називається ________.
3. Це може бути __________, ____________, ________________.
4. Річка тече поглибленням, яке називається ___________ або ____________, на шляху
в неї впадають інші річки – це _____________.
5. Разом із головною річкою вони утворюють _____________________.
6. Місце впадання річки називається ________. Це може бути ________,_____________,_______,_______.
7. За характером течії розрізняють річки _________та_____________.
Перегляньте та запам'ятайте!
Живлення річки - це дуже складний процес. Він залежить від того, коли (у холодну чи теплу пору року), в якому стані (твердому чи рідкому) переважно випадають опади, чи інтенсивно вони випаровуються, чи просочуються в ґрунт. Джерела живлення річок бувають різні. Річки живляться дощовими, талими сніговими, льодовиковими та підземними водами. Від джерела живлення залежить кількість води і зміна її рівня в річці. Переважно дощовими водами живляться річки в районах із жарким і вологим кліматом. (Таке живлення мають найбільш повноводні річки земної кулі – Амазонка і Конго.) Рівень води в них майже не змінюється, оскільки рясні дощі випадають в їх басейнах цілий рік. Льодовиковими водами живляться річки, витоки яких знаходяться високо в горах, де вершини вкриті льодовиками. Найвищий рівень води в цих річках – влітку, коли тануть льодовики. (Таке живлення має Амудар’я)
- Повінь – найвищий рівень води в річці, викликаний основним джерелом живлення в один і той самий час (більшість річок України повноводні навесні під час танення снігу).
- межень– період найнижчого рівня води в річці.
- паводок – раптове короткочасне підвищення рівня води в річці. Вони трапляються будь-якої пори року після випадання сильних дощів або відлиг (річки Карпат).
- льодостав– період нерухомого льодового покриву на річці (зима).
- льодохід– рух крижин і крижаних полів на річках під дією течії чи вітру.
Перегляньте презентацію слайд 1-8 https://naurok.com.ua/prezentaciya-zhivlennya-i-vodniy-rezhim-richok-richkoviy-stik-i-richkova-dolina-38351.html та
https://naurok.com.ua/tema-uroku-vodi-suhodolu-richka-ta-chastini-189503.html
Домашнє завдання.
1.Прочитайте параграф 43.
2. Виконайте тести з однією правильною відповіддю.
- Природний водний потік, що тече в зниженні рельєфу, утвореному його рухом. (Річка| озеро|водосховище)
- Головна річка з усіма притоками. (Річкова система|гідросистема)
- Початок річки (Витік|гирло|дельта)
- Місце де річка впадає в іншу річку, озеро чи море.(Гирло|витік)
- Це річка, яка впадає в головну річку.(Притока|дельта)
- Звивисте заглиблення по якому тече річка від витоку до гирла. (Річкова долина| річкова система)
- Найглибша частина річкової долини, що постійно зайнята водним потоком.(Річище|русло)
- Частина річкової долини, що заливається водою в період повені. (Заплава| меандри)
- Частини річкової долини, які ніколи не заливаються водою (Тераси|заплави)
15.03.2021
Тема: Води суходолу - поверхневі та підземні. Річка: річкова система, басейн річки, річкова долина. Найдовші, найбільші за площею басейну і найповноводніші річки світу.
Прочитайте інформацію.
Вода – одна з найважливіших компонентів біосфери, основа життя на Землі та є одним з найголовніших видів природних ресурсів.
Поняття водні ресурси охоплює всі води нашої планети, що перебувають у вільному, хімічно незв'язаному стані. Вони у широкому розумінні складаються з вод Світового океану та поверхневих (ріки, озера, водосховища, ставки) і підземних вод суходолу, а також вод, зосереджених у льодовиках, заболочених і перезволожених ґрунтах, атмосфері. У вузькому розумінні до поняття водні ресурси належать поверхневі та підземні води певної території й акваторії, придатні для використання у сільськогосподарському і промисловому виробництві та для задоволення комунально-побутових потреб населення.
Водні ресурси являють собою стратегічний, життєво важливий природний ресурс, що має особливе значення. Вони є національним багатством кожної країни, однією з природних основ її економічного розвитку. Вони забезпечують усі сфери життя і господарської діяльності людини, визначають можливості розвитку промисловості й сільського господарства, розміщення населених пунктів, організації відпочинку й оздоровлення людей.
05.11.2020
Тема: Поняття про географічні координати. Географічні координати свого населеного пункту.
Географічні координати — величини, які визначають положення певної точки на місцевості (на плані чи на топографічній карті) відносно прийнятої системи координат. Система координат встановлює початкові (вихідні) точки поверхні або лінії відліку потрібних величин — початку відліку координат та одиниці їх обчислення.[1]
На топографічних картах представлені система географічних координат та система плоских прямокутних координат.
Система географічних координат (географічні координати) застосовується для визначення положення точок земної поверхні відносно екватора й початкового (нульового) меридіану. Координатами є кутові величини: географічна широта B й географічна довгота L. Для визначення географічних координат на топографічних картах слугує мінутна рамка.
Довгота (кут між площиною меридіану в точці спостереження та нульовим (Гринвіч) меридіаном), Широта (кут між прямовисною лінією та площиною екватора) визначають положення точки на поверхні Землі. Вимірюються в градусах (°), довгота — від 0° до 180° на захід та на схід від Гринвіча, широта — від 0° до 90° на північ, від 0° до −90° на південь від екватора.
Географічні координати передають горизонтальне (планове) положення точок. Але при роботі із топографічною картою необхідно знати і абсолютну висоту. Абсолютні висоти в Україні визначають в Балтійській системі висот (відносно поверхні геоїда). Для забезпечення правильного положення об'єктів, що наносяться на карту, необхідно визначити географічну широту та географічну довготу й абсолютну висоту певної кількості точок, а положення всіх інших — відносно цих. Точки, закріплені на місцевості із точно встановленими плановими і висотними координатами, називають опорними пунктами, які поділяються на пункти планової основи та пункти висотної основи. Сукупність опорних пунктів дає опорну геодезичну мережу. Точність визначення координат опорних пунктів впливає на точність геодезичної основи карти.
Як записуються географічні координати
Повна географічна адреса точки на поверхні планети складається одночасно з її
географічної широти та географічної довготи. За домовленістю, першою записується
широта, другою – довгота.
Користуючись картою півкуль, запишемо координати столиці України – Києва. Місто
розташоване на північ від екватора, тому його широта північна. Київ лежить між
двома позначеними на карті паралелями: 50О пн. ш. та 60О пн. ш., але
значно ближче до першої. Тому географічна широта міста становить 51О
пн. ш. Столиця України знаходиться на схід від початкового меридіана, між 30О
сх. д. та 40О сх. д., але ближче до 30О меридіана. Його
довгота – 31О сх. д.
Таким чином, географічні координати Києва слід записати так: 51О пн.
ш., 31О сх. д.
Висновки
1.Географічні
координати точок земної поверхні складаються з географічної широти та
географічної довготи.
2.Географічна широта відраховується від екватора й буває північною та
південною. Вона змінюється від 0О до 90О.
3.Географічну довготу обчислюють від нульового меридіана. Вона буває західною
та східною від 0О до 180О.
02.11.2020
Тема:Градусна сітка на глобусі й географічній карті. Правила відліку географічної широти і довготи.
Відгадайте загадку.
Опрацюйте матеріал.
§15. Географічні координати
Географічні координати – адреса об’єктів на нашій планеті
Кожна точка на Землі має свою, притаманну лиш їй, географічну адресу,
за якою її можна відшукувати. Цю адресу записують не словами з
зазначенням міст, вулиць, номерів будинків та квартир, а в градусній
мірі географічних координат.
Визначати координати навчилися ще з
прадавніх часів. В науку географічні координати ввів давньогрецький
вчений Гіппарх у ІІ ст. до н.е. При цьому він запозичив у жителів
Давнього Вавилона поділ кола на 360О. У своїх працях грецький вчений
Клавдій Птоломейу ІІ ст., описуючи природу на населення відомих йому
земель, вже навів понад 8 тис. географічних об’єктів з зазначенням їх
географічних координат, а також достатньо точно наніс їх на карту,
використавши градусну сітку.
До середини ХVІІІ ст. координати точок земної поверхні визначали лише
на основі астрономічних спостережень. Нині це роблять завдяки точних
приладам.
За географічною картою
чи глобусом координати точок визначають, користуючись градусною сіткою.
Положення будь-якого пункту на поверхні Землі визначається двома
координатами: географічною широтою та географічною довготою.
Як за картою визначають географічну широту
Географічну широту точок визначають за паралелями градусної сітки.
Починають відлік широти від найдовшої паралелі – екватора – в бік
полюсів. Якщо точка лежить на північ від екватора, її широта вважається
північною (скорочено записується пн. ш.), якщо на південь – південною
(пн. ш.).
Завдання. За мал.28, визначте, які точки мають північну широту, а які південну.
Отже,
з’ясувавши, яку широту, північну чи південну, має точка, ми знаємо у
якій півкулі її шукати. Для уточнення “адреси” слід встановити,
наскільки дана точка віддалена від екватора. Відстань від екватора до
кожного з полюсів становить чверть кола, тобто 90О. Тому географічна широта точки може змінюватися від 0О (якщо вона лежить на екваторі) до 90О (якщо вона розміщена на одному з полюсів). Наприклад, якщо точка лежить у північній півкулі на відстані 10О від екватора, говорять, що її географічна широта 10О пн. ш.
Завдання. Користуючись мал. 28, визначте широту позначених точок.
Таким чином, географічна широта – це відстань даної точки на північ чи на південь від екватора, виражена в градусах.
Як за картою визначають географічну довготу
Для знаходження точки на карті чи глобусі не достатньо знати лише її
географічну широту. Адже при цьому, ми одержимо ціле коло на поверхні
Землі, в будь-якій точці якого може знаходитися об’єкт, що нас цікавить.
Це теж саме, що відшукати вулицю, але не знати номера будинку, в якому
живе адресат. Тому слід з’ясувати, який меридіан перетинає ту паралель,
географічну широту якої ми визначили.
За меридіанами градусної
сітки визначають географічну довготу точок. Оскільки всі меридіани
однакові, постає проблема, від якого з ним починати відлік довготи. За
міжнародною угодою 1884 року нульовим або початковим меридіаном вважають
той, що проходить крізь найстарішу астрономічну обсерваторію
Великобританії у містечку Гринвіч біля Лондона. Тому цей меридіан також
називають гринвіцьким або лондонським.
Відлік довготи йде від
нульового меридіана на захід та на схід. Нульовий меридіан описує лише
півкола, тому не може повністю поділити Землю на західну та східну
півкулі. Він це здійснює разом з протилежним йому меридіаном 180О. Від нульового меридіана на захід і аж до 180О
меридіана довгота всіх точок вважається західною (записується зх. д.).
Якщо точка розміщена на схід від нульового меридіана до 180О, її довгота східна (сх. д.). Відповідно, географічна довгота змінюється в межах від 0О до 180О.
Географічна довгота – це відстань даної точки на захід чи на схід від нульового меридіана, виражена в градусах.
Наприклад, якщо точка лежить у східній півкулі на відстані 40О від нульового меридіана, її географічна довгота становить 40О сх. д.
Завдання. За мал. 29, визначте, географічну довготу позначених точок.
Як записуються географічні координати
Повна географічна адреса точки на поверхні планети складається
одночасно з її географічної широти та географічної довготи. За
домовленістю, першою записується широта, другою – довгота.
Користуючись
картою півкуль, запишемо координати столиці України – Києва. Місто
розташоване на північ від екватора, тому його широта північна. Київ
лежить між двома позначеними на карті паралелями: 50О пн. ш. та 60О пн. ш., але значно ближче до першої. Тому географічна широта міста становить 51О пн. ш. Столиця України знаходиться на схід від початкового меридіана, між 30О сх. д. та 40О сх. д., але ближче до 30О меридіана. Його довгота – 31О сх. д.
Таким чином, географічні координати Києва слід записати так: 51О пн. ш., 31О сх. д.
Запишіть у зошит висновок.
Висновки
1.Географічні координати точок земної поверхні складаються з географічної широти та географічної довготи.
2.Географічна широта відраховується від екватора й буває північною та південною. Вона змінюється від 0О до 90О.
3.Географічну довготу обчислюють від нульового меридіана. Вона буває західною та східною від 0О до 180О.
Перегляньте презентацію.
Питання для самоконтролю
1.Що таке географічні координати?
2.Якою буває географічна широта та як її визначають?
3.Поясність, якою буває географічна довгота та як її визначити?
4.Як записують географічні координати точок?
5.Поміркуйте, чи існують на Землі точки, для визначення положення яких достатньо знати лише їх:
а) географічну широту?
б) географічну довготу?
Севастьян Людмила
ВідповістиВидалити